Про реальний стан Вищої освіти України


Ми всі кожен день чуємо нарікання на проблеми в освіті України. Намагаємось знайти винних, а справа не йде далі балаканини. Дана проблема комплексна її озвучення непопулярне у владних та освітянських колах. На щастя, студентство вільний народ і не стане мовчати, тим паче, у справі від якої залежить наше життя та майбутнє країни.

            Ланцюжок деградації вищої освіти почався коли держава втратила контроль за ринком освіти, а виші перетворились в інструмент заробітку. Забезпечення галузі освіти здійснюється по залишковому принципу. В своїх популістських обіцянках влада завжди декларувала збільшення кількості бюджетних місць та ріст стипендій. Крім того, було закріплено співвідношення бюджетних і контрактних місць, як 51% до 49%. Із збільшенням об’єму освітньої галузі, не стало коштів для її підтримки та розвитку, а саме реконструкції, преміювання, відряджень, модернізації, досліджень і т. д.. Тому тягар цих витрат припав на студентів контрактної форми навчання, кількість яких адміністрації ВНЗ намагались постійно збільшувати разом з тим, вимушено, пропорційно збільшуючи кількість бюджетних місць. При цьому, держава охоче ліцензує контрактні місця багатьох незатребуваних на ринку праці спеціальностей, заплющуючи очі на фальсифіковані освітні потужності ВНЗ. В гонитві за кількістю, в умовах корумпованості, ВНЗ наповнились бездарними студентами, неспроможними відповідати об’єктивним критеріям оцінювання, тому негласно зменшились вимоги до контролю успішності. Разом з цим, втратила зміст якість викладання. Ріст популярності вищої освіти, викривлення її суті, зведеної до володіння дипломом-папірцем, спровокували приток „студентів-покупців” дипломів, без всякого бажання та здібностей навчатись. В той же час освітяни так і не дочекавшись достойного підвищення заробітної плати і за відсутності належного контролю, охоче задовольняють бажання „студентів-покупців”.

Дана ситуація вражає тим, що, здається, всі вважають її вигідною. Політики та чиновникам отримують потрібні показники зайнятості, успішності, освіченості. Освітяни дофінансовують низькі зарплати з кишень студентів. Студенти отримують потрібні „дипломи-папірці”. Адміністрації ВНЗ отримують похвалу за приріст. Батьки радіють за „розумних” дипломованих діточок. Роботодавці, власники дрібних, напівлегальних підприємств радіють „кваліфікованим” кадрам. От і маємо державу „проффесорів” де у прибиральниці вимагають диплом міжнародника.

Криза внесла нові корективи. Немає чим виплачувати стипендію. Це зменшить фальсифікацію успішності, що практикувалась досі, але призведе до планового її коригування. Викладачі не захочуть відмовитись від студентських „пожертв” тому успішність, ймовірно, скоротиться за рахунок тих небагатьох хто ще хоче навчатись.

Сьогодні прийшов час випуску школярів років низької народжуваності. ВНЗ неспроможні заповнити всі ліцензовані місця, а тому і про конкурс мова не йде. Кількість викладачів у ВНЗ законодавчо залежить від кількості студентів, а тому і без того „сива” освіта втратить не чисельну молоду викладацьку зміну. Виші вже дано пожовтіли від старості, разом з освітніми технологіями. Дипломи перетворились на „фантики”. Освіта нагадує масштабну гру-фальсифікацію що перетинається з реальністю у вигляді некомпетентних лікарів-убивць, педаголів-деградаторів, техніків-ламастерів.

Але на щастя піраміда скоро розсиплеться і можливо всі усвідомлять який абсурд відбувається у нас на очах. Будемо сподіватись що до того часу ми ще зможемо щось усвідомлювати,  а Україна не перетвориться в територію населену неандертальцями.

 

 

З повагою,

Член Колегії ВСР при МОНУ від Хмельницької області,

Голова комісії „З розвитку студентського самоврядування” УАСС,

 

Олексій Жмеренецький



Bookmark and Share