Свято Героїв!


00/00/

Свято Героїв

 

Свято Героїв відзначають майже 60 років. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначення 23 травня як Свята Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь.

Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому, що саме в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України в ХХ столітті: 3 травня 1924 року - головний ідеолог державної самостійності України початку ХХ століття - Микола Міхновський; 25 травня 1926 року - головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років - Симон Петлюра; 23 травня 1938 року - засновник і провідник ОУН - Євген Коновалець В роки німецької, а згодом радянської окупації це свято відзначалося у підпіллі. Із проголошення незалежности України його святкування відновлено.

 

Мандрував хтось краями,
Та зіткнувсь із стіною,
Та пробив головов,
Так, що бризнула кров
В синє небо зірками…

  

Так співає про українських націоналістів відомий український гурт "Кому вниз". І здається цими словами сказано все найважливіше, що може бути сказано про героїв. Вірність і мужність - ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті!

Герої творять дійсність, герої формують обличчя світу - вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати все, і в тому числі своє життя, щоби осягнути свою мету, щоби здійснити свою мрію. Це герої залишили для нас здавалось би такі божевільні кличі: Або все - або нічого! Або пан - або пропав! Перемога або смерть!

Історія і сучасність різних цивілізацій, культур, народів - це історія і сучасність їхніх героїв.

Історія і сучасність України, українського народу - це твір героїв України, це діло людей, які віддали всі свої сили, і своє життя для добра Українського народу: його свободи і державності, могутності і процвітання. Україна - це діло героїв, які поставили добро рідного народу понад свої особисті та будь-які інші інтереси і були вірними своїй ідеї до останнього подиху.

Для нас же, теперішніх молодих українців, що в своїй більшості нажаль можливо навіть нічого і не знають про сьогоднішнє свято, або байдужі до нього, перш за все важливо знати, що історія і сучасність України - це діло геройської української молоді: сотень тисяч юних, молодих, ледве двадцятирічних добровольців руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, Легіону Січових стрільців Дмитра Вітовського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії Романа Шухевича і Олекси Гасина, сотень тисяч рядових українців, які боролися проти німецьких загарбників в рядах Червоної Армії, членів визвольного руху шестидесятників Вўячеслава Чорновола, учасників студентського голодування 1990 року, одним словом, усіх молодих українців, які боронили інтереси України навіть ціною власного життя.

Для нас, теперішніх молодих українців, в час, коли бути патріотом серед наших ровесників давно перестало бути модним, а ідея українського патріотизму в руках вправних політиканів стала знаряддям в боротьбі за владу, важливо як ніколи усвідомити, що нема особи поза людською спільнотою, нема особистого добра, поза добром народу і держави, до якої ти належиш, і той, хто відмовляється бути вірним інтересам своєї Батьківщини, свого рідного народу, буде примушений служити добру чужого народу.

Також для нас, теперішніх молодих українців, в час виразної втрати життєвих орієнтирів, занепаду духовних вартостей та панування культу особистого задоволення і матеріального споживання у більшості наших ровесників, важливо як ніколи усвідомлювати, що у світі, якому ми живемо тільки ті вартості мають майбутнє, за які людина готова боротися, які людина готова боронити, жертвуючи усім, навіть найдорожчим - власним життям. І серед тих вартостей, перша з них - наша Батьківщина - Україна, наш український народ, наша рідна земля і наша українська держава.

Відкриймо для себе великі заповіти героїв України, заповіти написані для нас, нащадків, кровўю і потом впродовж тисячоліть.

Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім'я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація зродилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крови на чорну українську землю.

Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.

Слава Україні! - Героям Слава!

 

Тези з доповіді у Свято Героїв (1942 рік)

 

“Щоби нація могла жити, мусять найкращі її герої вмирати”

Ніколи здається не були ми блищі до зрозуміння цієї правди, як саме у сьогоднішній час, учас коли за нами тисячі могил тих, що в ім’я великої ідеї впродовж останніх десятиліть життя своє поклали.

(Був час, коли тої правди не помічали)

В день 23 травня страють перед нашими очима привиди тих, хто ніс тягар визвольної боротьби: (Андрух і Головінський, Ольга Басараб, Білас і Данилишин, Коссак і Колодзінський, Лопатинський і Зацний…)

Роковини його смерті стали для нас  тим днем, що в ньому вшановуємо пам’ять усіх Героїв Української Національної Революції.

Щоби належно віддати шану Героям, мусимо собі в першу чергу усвідомити, чим являються для нас Герої, яких пам’ять святкуємо. Вони для нас  є передусім втіленням відвічної волі нації до влади, сили, могутності, до права бути неподільним і єдиним господарем на цій землі, за яку цілі покоління кров свою проливали.

Ми свідомі того, що не завжди маємо змогу боротися зі зброєю в руках, за наш відвічний ідеал, але ми завжди маємо змогу цей ідеал нашими щоденними вчинками, трудами нашого життя наближувати. Герої залишили нам заповіт. Він досі не довершений. Життя дає нам щоденну нагоду і можливість класти і нашу цеглинку під цю будову, якої їм не доведеться закінчити. Ми мусимо ті можливості бачити і їх використовувати. Помники Героїв і їхні могили мусять нам дати силу йти їхнім шляхом. З них мусимо черпати ту полум’яну любов до Батьківщини, яка казала їм забувати про все матеріальне і дочасне, в ім’я духовного і вічного.

День 23 травня мусить бути для нас днем іспиту совісті, днем, в якім кожний поставить собі питання, що зробив він за останній рік для здійснення заповіту тих, що в могилах лягли. Хай день 23 травня, день нашої зустрічі з Духами Героїв буде днем оновлення наших душ, хай день цей дасть нам силу і витривалість до дальшого змагу. Щоб в кожному дні року можна було про Героїв сказати, що вони “хоч полягли, живуть”. Живуть у чинах мільйонів скованих одною думкою, з’єднаних одною волею, одним почуванням.

Тих, що вміють героїчно жити і героїчно вмерти.

Прислухаймося у цей день до мови могил. Хай до вух наших дійде голос великих покійників, що одним з’єднаним могутнім хором до нас живих промовляють: “Українці! Нема трудів, немає жертв, немає смерти, є тільки ціль, за яку ми і наші попередники від тисячоліть свої голови клали. Здійсніть наш заповіт”. І коли цього голосу слухатимуть міліони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє. Бо тоді мільйони щоденним трудом, а коли прийде потреба, то жертвою крови свідчитимуть, що Україна живе, бореться, житиме і перемагатиме.

Bookmark and Share

Инъекции ботулотоксина Ботокс "Игнатьева Ольга Эдуардовна".