РЕКТОРІАДА


Молоді люди висловлювали свій протест проти намагання затягнути конференцію трудового колективу, щодо оцінки діяльності ректора НДУ Яковця В.П. адміністрацією ВНЗ та обурливих висловів ректора, які дуже рідко стали відповідати дійсності. Діяльність Міністерства освіти також піддавалася критиці, оскільки, фактично маючи юридичні підстави та численні фінансові порушення, встановленні КРУ (контрольно-ревізійне управління), міністр Ніколаєнко не захотів взяти на себе відповідальність за розірвання контракту з ректором НДУ і переклав важкий «тягар» на «плечі» і суд колективу.

Тож близько 30 відчайдушних студентів приїхали шукати правди до Міністерства освіти.
Ними було висунута вимога негайного звільнення ректора Яковця В.П., який не тільки затягував конференцію трудового колективу, а й після отримання догани сам призначив собі премію у розмірі 1800 грн., яку згодом після оприлюднення був змушенний повернути.
Студенти, виставивши пікет, скандували: «Яковцю пора у відставку, треба ставить в цьому крапку» та «Пікетуй не пікетуй, Яковець усіх купив…». Коли ж набігло багато журналістів, працівник міністерства В.Д. Шинкарук вийшов до пікетуючих, і після довгої полеміки кілька студентів та викладачів були запрошені на переговори до міністерства із заступником міністра М.Ф. Степком. Останній повідомив, що наступного дня в м.Ніжин прибуде комісія представників міністерства, які будуть контролювати процес підготовки конференції. Він також пообіцяв включити студентів до складу оргкомітету та надати їм можливість брати участь у конференції 10 відсоткам студентів.
Молоді люди сприйняли подібне, як бажання розв’язати конфлікт, «загрібши жар» руками трудого колективу та студентів.
За дивним збігом обставин до міністерства приїхала нардеп України від СДПУ(о) пані Прошкуратова, яка, підійшовши до студентів, почала переконувати, що ректор її друг, якого вона поважає і не розуміє, чим молоді люди не задоволені. А наприкінці полеміки запропонувала купити студентам ковбаси та батон. Пікетуючі вирішили за ковбасу не «продаватись» і ввічливо відмовились.

Було вирішено чекати міністра Ніколаєнка С.М.,який зміг поговорити з молоддю лише близько 16 години. Міністр заявив, що подібними діями студенти розвалюють Україну, заважаючи нормальному функціонуванню ВНЗ. Студентами це було розцінено, як бажання спихнути відповідальнісь за доведення Міністерством освіти до межі кипіння пристрастей у колективі НДУ ім.М.Гоголя на молодь.
В той же час Яковець В.П. був викликаний до міністерства,щоб надати пояснення стосовно затягування строків проведення конференції.
Приїхавши близько 17 години, ректор по старому своємо звичаю підійшов до пікетуючих та почав розповідати, що все в університеті добре, що студенти неправильно проінформовані стосовно тих чи інших фактів. Подібне було зустрінуте дружнім сміхом та надіванням на вуха вермішелі, що мало символізувати «правдивість» слів Яковця В.П.. Та поскандувавши у вічі ректору «брехун», студентами пікет було згорнуто, а залишки вермішелі були дбайливо прибрані, що, за словами студентів, повинно розцінюватись, як небажання бути схожим на ректора.
І хоча основну вимогу студентів не було задоволено, все ж здобутком стала комісія, яка працювала 3 дні, та, фактично своєю присутністю, дала можливість провести конференцію трудового колективу. Студентам дали квоту у 8% від складу науково-педагогічного колективу, таким чином давши їм можливість висловити свою позицію на конференції та довівши, що студенти - це також сила з якою хочеш-не хочеш, а потрібно рахуватись.

За результатами пікету двох студентів було включено у оргкомітет, а в лічильній комісії студентів була третина від викладацького складу. Але сам факт того, що студенти були змушені їхати в Київ пікетувати Міністерство освіти, свідчить і про «професіоналізм» міністра-соціаліста та пусті обіцянки Президента, не може не турбувати. Нова влада ризикує не тільки втратити підтримку студенства, яке великою мірою і посприяло її становленню, а й народженню вічних бунтарів, які будуть надавати перевагу відстоюванню своїх прав на вулицях.


«Пірова перемога» ректора НДУ

Після пікету Ніжинських та Чернігівських студентів, представників ЧОМГО УСС Міністерства освіти в понеділок 10 жовтня справа, щодо висловлення довіри чи недовіри ректору НДУ ім.М.Гоголя зрушила з місця. Було оголошено дату 14 жовтня, як день голосування. Однак, цьому передували 3 дні напружених «боїв» членів оргкомітету, які були пропорційно поділенні на два ворогуючих табори. Характерно, що з боку представників адміністрації ВНЗ постійно проводились провокаційні дії з метою втримання більшого впливу на конференції. Від кількаразового включення ректора Яковця В.П. до настіливого опору, щодо участі студентів у вирішенні долі свого університету. Особливо у питанні, стосовно небажання участі студентів у голосуванні, відзначився декан філологічного факультету Забарний О.В.. Дякуючи представникам з міністерства, які контролювали дотримання домовленостей та виконання вимог, підготовка до конференції, як і саме її проведення, стала не тільки можливим, а і таким, що не викликала жодних зауважень та порушень.
У п’ятницю 14 жовтня найпершими з’явились до університету студенти, які о 7 ранку встановили намет перед університетом. Ініціативна група «Студент за Студента» роздавала роздруковані матеріали, як висловився один із учасників «про іншу сторону медалі» ректора НДУ. Намет був обвішаний плакатами з написами «Обережно, тут вірус правди» та «Чекаємо справедливості», а також були вивішені підписи студентів, які, так би мовити, заочно чекали на справедливість.
Сама конференція розпочалася із 14:00. Яковець Василь Павлович зачитав свій звіт за рік, його промова тривала близько години. Найцікавішими моментами виявилася негативна оцінка діяльності фізико-математичного факультету, на якому Василь Павлович не тільки викладає, а й працює завідуючим кафедри. Аудиторія сприйняла це як самокритику. Дивним також було висвітлення особистих заслуг викладачів, які явно не були результатом діяльності ректора. Після закінчення промови Яковець В.П. відповідав на питання, які були здебільш провокаційного характеру,і на які задовільної відповіді ніхто не почув.
За порядком денним йшли виступи делегатів та запрошених. У актовому залі відчувалася напруга та протистояння колективу, який поділився на «своїх» та «чужих». Виступаючим на підтримку ректора аплодувала одна сторона, на підтримку «опозиції» інша.
Варто відзначити емоційність виступів викладачів та студентів, які виступали проти пана Яковця. Особливо виступ колишнього викладача НДУ Міхеда П.В. не лишив нікого байдужим, оскільки йшлось про те, як обійшлися з людиною, яку всі поважали, лише тому, що нині діючий ректор вбачав конкурента у особі П.В. Міхеда.
Від запрошених виступав заступник міністра освіти Степко М.Ф., та говорив мовою фактів перший заступник губернатора Чернігівської області Обушний О.. Завершила плеяду промов пані Прошкуратова, присутність якої на конференції не могла не викликати здивування.
Після чого відбулося голосування та підрахунок голосів.Дана подія була визначальною для долі університету, і, незважаючи на пізню годину, більшість чекала на результати. Конференція тривала 7 годин.
За підрахунками було встановлено 56%(240) голосів, які оцінили діяльність Яковця В.П. як задовільну та 40%(170), які оцінили роботу ректора як незадовільну.
Однак, не було ясно хто ж переміг, ректор, якому лишилося півтора місяці до закінчення контракту і роботу якого 40% колективу оцінили на двійку, чи «опозиція», якій не вистачило 16 % голосів. Питання зависло.
В будь-якому випадку час покаже. Зрозуміло одне, не все так добре в університеті, як каже Василь Павлович, коли 40% колективу «не змогли» оцінку ректору хоч на трієчку натягнути. А ті що «натягнули»?...
То які можуть бути розмови про престиж університету, коли сам ректор ледь-ледь на трієчку витягує…



























Bookmark and Share