Керівник МНК на Волині: "Українцем треба не тільки народитися, але й стати ним"


Ми можемо спокійнісінько паплюжити мову русизмами і американізмами, розмовляти суржиком і при цьому пояснювати всім, що це такий місцевий діалект. Нам подобаються пісні „великої” і “народної” співачки, яка щоразу кидає в болото наші національні традиції і культуру волаючи “Ще не вмерла Україна - значить ми гуляєм так..!”

Ми дозволяємо зневажати тих, хто боровся за Незалежність України, хто втрачав свої молоді роки у таборах Совєцького Союзу. Ми намагаємось бути толерантними, прилаштовуючись під чиїсь інтереси. Ми все ще боїмося зламати свою „совєцьку свідомість”...

Ми підвищуємо свій інтелектуальний рівень читаючи різного роду “жовту” пресу і “бульварні” романи, забувши про театри, книгарні, літературні вечори та зрештою національні традиції.

Ми навчаємось у вищих навчальних закладах, щоб отримати диплом, а не знання, які зміцнять наукову базу України і приведуть на зміну молодих кваліфікованих спеціалістів.

Нас не цікавить, що за роки незалежності українська мова так і не стала повноцінною державною мовою у коридорах влади. Ми дозволяємо не зважати на думку 32, 5 мільйонів громадян України, які вважають українську мову рідною і дозволяємо спекулювати цим питанням різним політичним силам. В Україні знайшлись УКРАЇНЦІ , які відстоюють мовні інтереси іншої держави. На сьогоднішній день до парламенту подано 10 законопроектів , які передбачають надання російській мові статусу державної та переваг перед мовами інших національних меншин. Ці законопроекти подали громадяни України, депутати Верховної Ради – В.Горбачов, С.Матвієнков, Н.Шуфрич, М.Шульга, П.Порошенко, М.Круглов, В.Наконечний, В.Мироненко. То хто ж вони за національністю, якщо відстоюють інтереси інших народів та національностей, утискаючи конституційні права українців, які чітко усвідомлюють свою національну ідентичність?

Мовну політику в Україні регулюють три правові акти: Конституція, Закон про мови, Хартія регіональних мов та мов національних меншин. Жодна з європейських країн не взяла на себе стільки зобов’язань, як Україна, щодо захисту мов національних меншин. Може, давайте, користуючись наявним прикладом, піднімемо питання про надання статусу державної мови у Канаді українській, адже там у багатьох великих містах відсоток українців, або людей, які мають українське коріння, приблизно такий, як росіян в Україні ...

Під час революції ми не раз чули - “Українська Нація народилась на майдані!” Невже? Може тільки тоді, коли весь демократичний світ почав говорити про події в Україні, вся держава, із Заходу до Сходу, побачила в центрі Європи мільйони людей, яких єднала одна ідея, і вони здатні були заради цього місяцями стояти на морозі . Народ України у своєму прагненні свободи досяг точки кипіння, боротьба попередніх поколінь надихала на рішучі дії. „Я гордий, що я - українець!” так говорили всі ті, хто бачив на власні очі тих революціонерів, чув виконання Гімну двомільйонним хором, бачив як в один момент майдан жив одним стукотом серця і одним диханням. Вони хотіли щастя Україні. „Схід і захід –разом!” - така була мета.

Українець ніколи не стояв на колінах, навіть в останні секунди життя, коли колюче око заглядало в душу і холодне дуло автомата дихало смертю, він зустрічав кулю гукаючи „Слава Україні!” Так, я знову згадала минуле, але без цього не можна жити в світі. Як людина, що виросла без батьків шукає своє коріння, так і народ не може жити в забутті і незнанні своєї історії. Скажу одне – ми пам’ятаємо тих, хто вартий звання УКРАЇНЕЦЬ, на жаль, їм допомогли знайти небуття.

Українцем не тільки треба народитися, але й стати ним! Допоможи Україні стати державою українців!

Стремися до вершин і подай руку тим, хто має тугу за летом !

















Bookmark and Share