У львівських лісах водяться хоббіти


Гноми, хоббіти, ельфи, чаклуни та герої існують не тільки у книгах. Персонажі Толкієна непомітно живуть серед нас. Але варто їм отримати сигнал, почути бойовий ріг - і вони візьмуться за зброю... Була неділя. Я поволі йшов лісом, збираючи гриби. Почувши неподалік на лісовій дорозі брязкіт і грюкіт чобіт, подумав: це марширують військові. Але що було робити солдатам у вихідний день в лісі? Заінтригований, я розсунув руками кущі й завмер із відкритим ротом. Повз мене, виблискуючи латами, ішов загін середньовічних лицарів...

Хто я і де мої речі, або Гноми атакують

Лицарі не звертали на мене уваги, зосереджено карбуючи крок. Аж раптом на пагорбі почали з`являтись якісь люди. В руках у них були справжні арбалети. "Кіно знімають, - подумав я, озираючись по сторонах. - От тільки де знімальна група?"

Тим часом арбалетники прицілились і вистрілили. Стріли вдарили в лицарів на дорозі, а вслід за стрілами униз з пагорбу кинулись воїни. Першим до загону, який рушив назустріч нападникам зі щитами, підбіг воїн із сокирою. Він підняв її над головою і з ревом врізався у стрій, котрий приготувався до відбиття атаки...

Битва була недовгою. Не витримавши натиску, лицарі почали тікати до лісу. Їх не переслідували. Воїн, що першим розпочав рукопашну, зняв шолом і всміхнувся мені. Дивлячись на нього, я вирішив, що остаточно запрацювався і прийшов час проситись у відпустку - переді мною стояв гном. Справжній гном - як у фільмі "Володар кілець". Бритий наголо гном, з бородою, кільцем у носі та купою кілець у вухах.

- Чоловіче, ти мішечок з грибами загубив, - сказав він і, поклавши шолом під паху, почав підніматись на пагорб.

Я наважився наздогнати загадкового воїна. Він запевнив, що з головою в мене все в порядку, просто я став свідком однієї гри рольовиків.

Ігри для дорослих

Грати в рольові ігри почали в Європі наприкінці 19-го століття. Групи ентузіастів збирали старовинну зброю та обладунки і влаштовували лицарські поєдинки. Масовості ігри набули після виходу у світ книги "Володар кілець". Після закінчення Другої світової війни ця книга потрапила на очі американським неформалам і спричинила справжню епідемію "толкінізму". Слово "хоббіт" (одна з рас, вигаданих Толкієном) у 1970 році було включене до Оксфордського словника англійської мови.

До появи нового захоплення в СРСР поставилися насторожено. Деякий час намагались навіть заборонити. Але рух набирав сили. 1990 року були проведені перші Всерадянські хоббітські ігри. В Україні рольові ігри почали активно розвиватись у 1985 - 1987 роках. У Львові створили організацію "Галицький лев", а незабаром з`явилось і об`єднання "Срібний вовк", одним з ініціаторів якого і був "мій" гном - Дмитро Сахаров. Також у місті Лева діє клуб "Аквілон", голова якого - Князь (Андрій Пехник) очолює команду львівських толкіністів. Почали з`являтись навіть професіональні команди - одеський "Тангар", київська "Норвегія". Регулярно відбуваються ігри: Княжий град, Київкон, Дерево на руїнах.

Битва не на життя, а на смерть

Обладунки рольовиків зроблені не з фольги і навіть не з жесті. Мечі та сокири в них теж справжні - металеві. Демонструючи серйозність спорядження вже в себе вдома, Дмитро дозволив мені вдягнути на голову свій бойовий шолом і з усієї сили влупив по ньому ніжкою від крісла. Я не відчув ні болю від удару, ні струсу. Натомість на ніжці зосталася велика вм`ятина.

Дмитро попереджає: "Коли ви зібрались їхати на рольову гру, готуйтесь до того, що вас будуть бити". Серйозні травми на таких боях отримують рідко, а от синьці - річ звична. Якщо вам дуже боляче, слід лягти на землю, показавши цим, що здаєтесь. Гном Кумар запевняє: коли в груди попадає стріла з арбалета, нехай навіть дерев`яна, без наконечника, - відчуття не з приємних. На одній з ігор він захищав спеціально збудовану фортецю і зловив кілька таких стріл. Наприкінці бою сталась ще гірша подія - Дмитра збили зі стіни ударом бойового молота. Він упав на землю з триметрової висоти й отримав травми, через які до закінчення гри мусив відлежуватись у палатці.

Середньовічні лицарі проти лицарів закону

Потрапити на гру не так легко, як здається. На сайтах рольовиків завчасно вивішується об`ява про заплановану гру. Існує сценарій гри та ключові постаті. Простіше, якщо ви член якогось з існуючих клубів. Коли ж ви приїдете на таку гру самі, то спочатку доведеться здати своєрідний іспит, до якого входять питання з історії, техніки безпеки та техніки бою. Вас не допустять, якщо не маєте 16 років.

Ключовими фігурами сценарію стають досвідчені рольовики. "Прикладом може бути капітан одеської команди Боромир, - каже Дмитро. - Йому вже за сорок, але залишати ігри він не збирається."

Перед початком гри кожен учасник отримує ігровий паспорт і страховий поліс. Від гравців також вимагають підписку про те, що вони знають, на що йдуть. Організатори обов`язково попереджають місцеву владу. Дмитро розповідає, що одного разу був випадок, коли на гру приїхав автобус міліціонерів - хтось повідомив їм про "пожвавлення" у лісі. Дехто з учасників запропонував влаштувати баталію - мовляв, вони зі щитами та в шоломах і ми також... Але організаторам вдалося владнати все мирно.

До речі, правоохоронцям перемога тоді не світила. На Великі ігри збирається понад тисячу чоловік! Це справжнє військо, більшість з яких досвідчені вояки, що не вперше тримають меч у руках.

Влад Якушев

Інтерв`ю з гномом: "Я - Квас Керогаз!"

У повсякденному житті гнома звуть Діма Сахаров. Він філософ, письменник, музикант. Після знайомства в лісі ми обмінялись телефонами. Вже у Львові Дмитро запросив мене в гості.

- Що для тебе рольові ігри?

- Моє друге життя. Рольові ігри - це не тільки біганина з мечами по лісу. Існує дві течії рольовиків - толкіністи та історична реконструкція. Основну масу толкіністів становлять підлітки. Вони захоплюються книгою "Володар кілець" і наслідують її персонажів. Для цього не треба багато вміння. Достатньо приклеїти скотчем ельфійські вуха, взяти в руки якийсь дрючок і гордо сказати: "Я - Квас Керогаз, ельф такого-то рівня і такого-то року розливу!". Історична ж реконструкція має за мету відновлення певного історичного періоду. Тут поглиблено вивчають історію, відтворюючи не тільки зброю і обладунки того часу, а й звичаї, танці та манеру ведення бою.

- Ти дуже схожий на гнома, принаймні так, як їх описував Толкієн. Чому обрав саме цей імідж?

- Усе почалось із гри ADND - "Пригоди підземелля та дракони". Це теж рольова гра, але в неї можна грати не виходячи з квартири. Це більше гра уяви, гра розуму. Існує ведучий гри, та кілька гравців. Кожен гравець створює для себе уявного героя, діями якого він керуватиме. Герой пересувається по вигаданому світу, знаходить уявні речі, виконує завдання. Граючи в це, я вигадав собі образ гнома. Він мені так сподобався, що і в повсякденному житті я став діяти так, як і мій уявний герой. Бачиш, навіть на вигляд такий, як гном.

- Для цього треба мати неабияку уяву. Ти не пробував писати?

- Я маю два опубліковані твори. Зараз готуюсь до написання історико-критичного аналізу Біблії.

- Чому саме ця тема?

- Я досить критично ставлюсь до християнства в такій формі, як його зараз сповідують. Не з усім згоден. Зараз я читаю лекції з теології - спочатку туди з цікавості приходило 15-20 чоловік, зараз збирається 60. Я запрошую на лекції представників різних конфесій. Ось недавно в нас був муфтій.

До теми

Як у танку

Зробити обладунки та зброю не так уже й дорого. Треба лише знати, до кого йти. Майстри, котрі займаються реставрацією та виготовленням зброї для історичних музеїв, деруть страшні гроші. Але є ентузіасти, які роблять речі не гірші за якістю за набагато меншу ціну. Якщо ви вирішили виглядати так, як справжній лицар, шукайте у Львові майстрів Вейлара та Фаєрбола. Замовити шолом у них можна за 50 доларів. Кіраса коштує майже сотню, спорядження на ноги - близько 60 доларів. А доларів за 300 ви зможете понавішувати на себе стільки заліза, що вас не те що мечем - з гармати не проб`єш.

“Аргумент-ГАЗЕТА”, www.argument-ua.com

Bookmark and Share