«Рано чи пізно цією країною будемо керувати ми».


22 жовтня цього року в Києві (Палац культури ти мистецтва КПІ) відбувся установчий з’їзд ще однієї „молодіжки” — Молодіжний союз „Наша Україна”. І хоча з’їзд пройшов у конструктивному робочому діалозі, в якому взяли участь півтори тисячі делегатів, підготовка до нього тривала майже півроку в доволі принципових і гострих дискусіях. Про це та про плани молодих „несунів” — в інтерв’ю із першим заступником голови ради «Молодіжного Союзу Наша Україна” Тимуром Нагалевським.

ДОВІДКА порталу:

Тимур Нагалевський,
30 років, Освіта вища

Лауреат премії Кабінету міністрів України «За внесок молоді в розбудову держави»
1995-2002 – Голова Молодого Руху Житомирщини, заступник головного редактора обласного громадсько-політичного часопису «Віче».
1998 – 2002 – депутат Житомирської міської ради, голова фракції «Наше місто», заступник голови Житомирського обласного комітету молодіжних організацій.
1999 – 2002 – голова Асоціації незалежних журналістів, яка 2001 року виступила засновником обласної газети «Вільне слово», яка протистояла наступу на свободу слова.
2001 – один із співзасновників та активних учасників акції «Україна без Кучми» на Житомирщині, голова обласного комітету громадянського опору «За правду!».
2002 – 2003 – кореспондент радіо «ЕРА-ФМ».
2003 – 2005 – голова Всеукраїнської молодіжної організації «Молодий Рух».
2004 – керівник проекту «Студент обирає вільно!», який був спрямований на інформаційну нейтралізацію адміністративного ресурсу в українських вузах під час президентської виборчої кампанії. Учасники проекту активно співпрацювали зі «Студентською хвилею» та «Порою». Заступник керівника Житомирського міського штабу Віктора Ющенка з агітаційної роботи.
2005 – керівник проекту «Всеукраїнська мережа студентських громад», який покликаний розвивати реальне студентське самоврядування в українських вузах.

Нині – консультант-експерт Відділу розробки стратегії партії Служби інформаційно-аналітичного забезпечення Центрального виконавчого комітету політичної партії «Народний Союз Наша Україна».

— Тимуре, ти як активіст і багаторічний лідер молодіжного руху, напевно розумієш, що МСНУ — чергова „молодіжка”, яких в Україні зареєстровано кілька сотень. Чи варто взагалі було створювати цю організацію з огляду на це?

— Не просто варто, а навіть необхідно. Незважаючи на останні політичні події та пересуди в ЗМІ, що з’явилися після вересневих подій, „Народний Союз Наша Україна” залишається лідером політичних симпатій і фактично найбільшою українською політичною партією. За політичною класикою партія повинна мати своє молодіжне крило. Це, до речі, по-європейськи. Тим більше це стосується партії Ющенка, адже не секрет, що саме молодь, студенти були основною мобілізуючою силою помаранчевої революції, цінності та гасла якої втілювати взявся „Народний Союз Наша Україна”. Окрім цього, „портрет” виборця НСНУ за даними центру Розумкова виглядає наймолодше з-поміж „портретів” інших партій. Іншими словами — серед прихильників НСНУ частка молоді у порівнянні з прихильниками всіх інших політичних партій України є найбільшою. Тож сам Бог велів, щоб така партія, як НСНУ, мала потужне молодіжне крило у вигляді всеукраїнської молодіжної громадської організації, як це вже традиційно склалося згідно з українським законодавством.

— Це більше нагадує комсомол. Адже структура вашої організації така ж складна, як і структура НСНУ.

— Ваше право так вважати. Демократія теж не проста форма правління. Проте мені також не до вподоби всілякі складні схеми управління організацією. Перед створенням Молодіжного Союзу я разом з головами оргкомітетів 15-ти регіонів пропонував інший проект статуту МСНУ, де була передбачена структура більш проста і струнка. Утім, була позиція і Юрія Павленка — члена президії ради НСНУ. Він та його група прихильників відстоювали позицію, що статут МСНУ має бути максимально наближеним до статуту партії. Воно певно і логічно, адже „молодіжка” покликана готувати кадри для партії, а тому краще, щоб молоді „нашоукраїнці” опробовували систему внутрішньопартійних відносин вже в себе у молодіжній організації. Єдиною розбіжністю у поглядах цих двох груп було питання лідерства. «Павлеківці» вважали, що організацією повинна керувати семиголова Президія (тобто у складі семи осіб), а «тимурівці», як жартома називали нашу групу, притримувались принципової позиції, що має бути лідер, який би керував організацією і ніс персональну відповідальність. Тому були наміри запропонувати установчому з’їзду дві концепції на голосування. Буквально за 10 хвилин до початку з’їзду обидві групи дійшли компромісу. Таким чином, було погоджено внести до проекту „безголового статуту” інститут Голови Ради організації за зразком статуту НСНУ. Я переконаний, що від цього організація тільки виграла, адже тепер вона таки має лідера.

— І хто став лідером?

— Делегати з’їзду обрали Раду у складі 45-ти осіб. Це 27 голів регіональних оргкомітетів та 18 лідерів всеукраїнського рівня. Одразу після з’їзду відбулося засідання Ради, під час, якої головою Ради обрали міністра сім’ї, молоді та спорту Юрія Павленка та двох заступників, один з яких є твій співрозмовник. Окрім цього, було обрано Президію Ради у складі семи осіб: Юрій Павленко, Ганна Федорченко (Київ), Степан Барна (Тернопіль), Сергій Мороз (Київ), Андрій Іщук (Донецьк), Руслан Годований (Житомир) і твій співрозмовник — Тимур Нагалевський.

— Отже лідерство належить Юрію Павленку?

— Так. Але ми всі самодостатні лідери і рішення будемо ухвалювати колегіально.

— Але ж Президент і прем’єр неодноразово заявляли, що члени уряду не повинні займатися політикою. Виходить, Павленко їх не послухав?

— Це питання до Юрія Павленка. Мені за нього відповідати некоректно. Скажу лише, що Юрій мені говорив про те, що Президент йому дозволив очолювати „молодіжку” партії.

— Отже, ти стверджуєш, що рішення президії МСНУ буде ухвалюватись колегіально. Але є очевидним, що статус міністра та Голови Ради надає більшої ваги і можливостей адміністративного впливу на ситуацію всередині організації та в партії.

— Можливо, це й так. Але наша позиція — має бути лідер, який нестиме відповідальність. Без цього просто не можливо. Питання інше — хто цей лідер: міністр чи не міністр не настільки важливе. Переконаний, що тупого адміністративного тиску не буде, бо МСНУ — це молодь Майдану, яка не боялася висловлювати своїх думок і виступала проти адміністративного тиску і за старого режиму. Ця молодь готувала українську демократичну революцію ще від часів акції „Україна без Кучми”. Переконаний — в такій організації, як наша, з такими людьми, як у нас, нікому не вдасться застосувати якийсь позастатутний адміністративний ресурс. І взагалі, коли НСНУ та його структури пов’язують з адмінресурсом, то це більше міф, аніж реальність. З іншого боку, і партія, і тепер вже її молодіжна організація перебувають у стані постійної дискусії. Ми вміємо цивілізовано дискутувати, сперечатися і доходити згоди, приймаючи непрості рішення. Це скоріше перевага, аніж вада. Саме цим ми і відрізняємось від решти молодіжних організацій.

— НСНУ називають партією без ідеології. Не боїтесь, що цей імідж „безідейності” приліплять і до МСНУ?

— „НСНУ — партія без ідеології” — це також звичайнісінький міф, створений нашими недоброзичливцями. Ідеологія партії чітко виписана в програмі НСНУ, яка перебуває в стані постійного вдосконалення. Ця ідеологія є ідеологією гуманізму, бо в центрі нашої уваги стоїть людина. В центрі уваги МСНУ стоїть молода людина та її проблеми. Подібну ідеологію сповідує Європейська народна партія та її молодіжне крило, повноправним членом якого прагне стати МСНУ. Окрім того, ми є молодіжною патріотичною організацією. Наша мета — українське національне відродження у всіх сферах життєдіяльності суспільства помножене на реальні кроки щодо вступу України до Європейського Союзу.

— Це якісь захмарні речі. Де конкретика? Де молодий українець з його проблемами становлення та реалізації в сучасній Україні?

— По-перше, ми маємо амбітні прагнення щодо нашого внеску у формування нової еліти української нації, яке розпочало ще покоління Революції на граніті. Яскравим прикладом самореалізації того покоління є теперішній віце-прем’єр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко. Ми перебираємо цю естафету, бо прийшов час покоління „помаранчевої” революції, до якого відносимо себе й ми — молоді „нашоукраїнці” або, як жартома нас називають, — молоді несуни. Можливо в цьому жарті є частка правди, адже ми дійсно несемо в своїх серцях ідею втілення цінностей Майдану.
По-друге, ми вважаємо, що держава дещо нераціонально проводить молодіжну політику. Скажімо, великої уваги надається так званій асоціальній, тяжкій молоді — наркоманам, правопорушникам. Це взагалі-то необхідно. Але така політика є боротьбою з наслідками. Натомість чомусь активній молоді уваги приділяється замало. А саме ця категорія є основою майбутньої еліти, як політичної, так і бізнесової, наукової, духовної тощо. На наше переконання, молодь з вищою освітою у своїй більшості не має проблеми добре працевлаштуватися. Головна проблема полягає у відсутності зримої перспективи реально отримати кредит, наприклад, на житло. Саме сюди держава має спрямувати якнайбільше зусиль.
По-третє, близько семи мільйонів переважно молодих українців, а це більше аніж населення Латвії, Литви, Естонії разом узятих, перебувають на заробітках у країнах ЄС. Серед них є чимало висококласних менеджерів і просто людей, які бачили і відчули ЩО таке європейські стандарти роботи, виробництва, побуту, підприємництва, громадського життя, дозвілля, відпочинку, лікування тощо. Нам потрібно з одного боку докласти всіх зусиль через українські державні чинники, аби наші заробітчани були легалізовані і сприймалися там як повноцінні європейці, представники великої європейської нації. Для цього МСНУ може утворити свої осередки в країнах ЄС і розпочати широкомасштабну акцію з легалізації наших співвітчизників. Масштаби цієї акції можуть приголомшити Європу. Стане очевидним, що українці на індивідуальному рівні вже великою мірою інтегровані до ЄС. З іншого боку, нам необхідно створити умови, щоб кращі фахівці поступово поверталися до України і реалізовувались тут.

— Невдовзі вибори. Яку роль буде відведено МСНУ? Роздавати та клеїти листівки, будучи на похваті старших партійців? Чи все-таки ви будете претендувати на присутність у партійних списках?

— Якщо ти ідейний, якщо ти віриш у справу Майдану, яку щоденно робить Президент та його партія, і ти є членом цієї великої команди, то нічого принизливого у будь-якій партійній роботі не буває. Кожен за здібностями і за можливостями має посісти місце у цій багаторівневій системі. Безумовно, що молоді „нашоукраїнці” будуть представлені у партійних списках до рад усіх рівнів. Тут ми маємо великі шанси. Багато наших активістів працюють у виконавчих та керівних органах районних, міських та регіональних партійних організацій. Є наші представники і в Раді НСНУ на всеукраїнському рівні. Це достатньо авторитетні в лавах партії люди. Тому я переконаний, що вони і кількісно, і якісно оновлять та омолодять партійне обличчя в представницьких органах влади.

— І все-таки ти не говориш конкретно. Тому ставлю питання руба — чи будуть ваші представники у партсписку до Верховної Ради?

— Звісно будуть.

— А на яких місцях?

— Місця визначить з’їзд партії. Крім того, йде переговорний процес щодо утворення пропрезидентського блоку. Тож кожна партія через свої з’їзди буде подавати свої пропозиції, які будуть інтегровані у єдиний партсписок на з’їзді блоку.

— А якщо НСНУ піде окремо?

— Все вирішить з’їзд.

— Але ж на з’їзди, як правило, подають проекти фактично готових рішень.

— Ми будемо працювати на всіх рівнях партійних керівних органів. Найближчий з’їзд партії відбудеться 12 листопада. На ньому буде проведено дообрання членів Ради Партії — вищого керівного органу між партійними з’їздами. Ми запропонуємо з’їзду рішення Ради МСНУ у вигляді пропозиції включити до складу Ради Партії весь склад Президії МСНУ, а точніше 5 із 7-ми членів Президії, оскільки двоє з них вже є членами Ради партії. Відповідно Рада партії перед наступним партійним з’їздом готуватиме проект рішення з’їзду щодо партійних списків. Тож наша молодіжна команда візьме участь у цьому процесі. Все залежатиме з одного боку, від того, наскільки ми зможемо переконати членів Ради і партійну Президію включити до списку представників „молодіжки”. З іншого боку, — наскільки це потрібно самій партії, наскільки члени Президії Ради „НСНУ” та решта членів Ради усвідомлюють в цьому необхідність. Тож, гадаю, в будь-якому разі буде наша пропозиція, потім буде дискусія, тоді рекомендація Ради та рішення з’їзду партії, яке стане обов’язковим для нас усіх. Переконаний, що партія врахує всі пропозиції, аби не повторити помилку 2002-го, коли список склали таким чином, що після минулорічної перемоги, коли найбільш колоритні особистості пішли з парламенту в уряд, фракція значно оголилась і значно втратила свої позиції. Але все це речі тактичні для МСНУ. Ми молоді і ці вибори не є для нас останніми. Рано чи пізно цією країною будемо керувати ми. Тому стратегічно важливо своєю щоденною роботою впливати на формування політики „Народного Союзу Наша Україна” та обертати її на користь української молоді. Тоді МСНУ стане опорою народного Президента та його партії, а також – ефективним механізмом формування нової української еліти.






































































Bookmark and Share