Молодь і вибори: тримати прапори і махати шуршиками, чи не тільки?


Молоді партійні функціонери фактично влаштували звіти про свою діяльність за поточний період. В усіх виступах звучала деяка самовпевненість, сподівання на те, що молодь має якесь вирішальне значення у партійному будівництві, політичній діяльності, а не лише є "чорноробочими" передвиборчої кампанії. Як висловилась Люба Єрьомічева: "Молодь може більше, ніж тримати прапори та махати шуршиками". Не секрет, що молодь, зокрема студенти, у передвиборчий період намагаються трошки "зрубати капусти", тримаючи транспаранти, розклеюючи листівки, розносячи газети. Чи має молодь дійсно якийсь вплив на політичні процеси? Наразі, коли формуються партійні списки, показником авторитетності і впливовості є входження до партійного виборчого списку до парламенту та на місцевих виборах. Тому істотно виникає питання, чи будуть представлені у списках представники "молодіжок"? Впевнено на це питання відповів лише Михайло Гончар, він вже знає, що йому гарантовано місце у списку на виборах до облради. А от Люба Єрьомічева розчарована, бо місця, адекватного її харизмі та добрим справам, які нею вже зроблені для партії, вона не отримає. Інші молоді партійці поки що нічого про списки не знають. Гадаю, як це не сумно, і не узнають. І в кращому разі будуть отримувати свою "зарплатню" за організаційну та агітаційну роботу.

Як же рекрутуються молоді партійці, які для цього використовуються технології? Як виявилося, є стандартні технології – це залучення на основі ідейних переконань. Таких – ідейних досить невеликий процент. Тому для залучення використовуються "нестандартні" методи: приводять своїх друзів, агітують у навчальних закладах, заохочують за допомогою розважальних заходів, спортивних змагань, шукають молодих людей, які хочуть зробити політичну кар"єру. Молоді ліберали винайшли свою "фішку" – створили на базі Торгівельно-промислової палати молодіжний бізнес-центр. Молоді соціал-демократи борються з ВІЛ-СНІДом. А, якщо відверто говорити, то молодіжні організації "дорослим" потрібні лише для того, щоб залучити молодий електорат та використати дешеву робочу силу. А здібних, харизматичних, амбіційних молодих політиків відверто побоюються, як конкурентів, не допускають до ключових позицій. Щоб подолати цю хибну тенденцію, молоді у партіях треба мати свою власну концепцію партійного будівництва, ставити перед своєю організацією конкретні поетапні цілі (щодо квот на входження до списків, на зайняття керівних посад у "дорослих" організаціях та ін.), диктувати свої умови, не давати себе "тупо" використовувати. Але для цього потрібні "ідейні борці", політично грамотні, готові до тривалої політичної роботи, а не тимчасово наймані на час виборів працівники.

Та чи потрібні такі потужні "молодіжки" партіям? Мабуть, сучасні політики не бажають виховувати собі "достойну зміну", судячи з того, як бездарно будується робота з молоддю. Прикладом у цій діяльності може служити сумнозвісна Комуністична партія радянських часів, яка "кувала кадри" у комсомолі. Доречи, ці кадри досі "плідно" працюють і у бізнесі, і у владних структурах, і у тих же партіях.



Bookmark and Share