Кров і кістки


"Кров і кістки"
Егоїзм, жорстокість, влада. Так можна коротко позначити коло тем, до яких звернувся режисер Сай Йочі і які дуже яскраво подав незрівняний Кітано.

Початок стрічки нагадує чаплінського «Імігранта» і копполівського «Хрещеного батька-2»: молодий чоловік прибуває на кораблі до нових просторів, які можуть дати або не дати йому можливість втілити свої мрії. Добрий герой Чарлі брався за будь-яку роботу, але зі злиднів не вибрався. Віто Корлеоне досяг успіху, навчившись вирішувати бізнесові проблеми за допомогою пістолета. Кім Шунпей теж отримує все, що хоче, і йому навіть не потрібен пістолет.



Чому нас позбавили можливості побачити, як формувався такий характер? Ми знову бачимо Шунпея, коли він, загадково зникнувши на кілька років, повертається до своєї сім’ї. Залишається лише здогадуватись, які обставини могли сформувати такі погляди на життя, волю й безжалісність до слабших. Зрозуміло, що в молодості він міг розраховувати тільки на себе, але хотілося б знати деталі. Хоча невідомо, став би у цьому випадку фільм сильнішим, – на тему таких перетворень знято багато картин, тут важко вигадати щось нове. Можливо, тому Йочі і Кітано відразу ж ставлять нас перед фактом, перед вже готовим результатом, з яким мусять мати справу усі оточуючі.



Де б не був Кім Шунпей, його слово – закон. У випадку непідкорення на чоловіка чекає побиття, на жінку – побиття і згвалтування. Втім, це чекає на них у будь-якому випадку – других способів спілкування цей тип, здається, не визнає. Таке враження, що законам він не підкорюється взагалі – що ж , на його боці гроші, діставати які він добре вміє, влада, яку вони дають, страх, в якому він тримає всіх оточуючих. Він – абсолютний продукт закону виживання сильного, у якого стало правилом доводити іншим свою силу мало не щоденно. Він б’є дітей, гвалтує дружин, вбиває коханок, тероризує людей, які працюють на нього.

Кітано без особливих зусиль ліпить образ не бандита, не маніяка, не психопата – ординарного на перший погляд чоловіка, в якому немає жодної позитивної риси. Можна подумати, що він по-особливому ставиться до коханки, яку доглядає після операції на мозок, але де там – Шунпей через деякий час наймає їй доглядальницю, з якою кохається мало не на очах у хворої, а потім душить нещасну, щоб позбутись зайвого тягаря. Він калічить життя всім, з ким його зводить доля. Не тому, що він садист. Тому що звик жити тільки для себе і не стидатися цього. Він – втілення зла буденного, не казкового і тому значно жахливішого.



Титанічна робота Кітано – не єдине достоїнство фільму. Майже всі члени сім’ї зіграні дуже добре, і ці роботи були відзначені багатьма призами. І все ж таки злий хазяїн залишається в центрі драматургічної концепції, решта ж – плоди його діянь: скалічені тіла, знищені душі, зламані долі.

Найцікавіший поворот сюжету – хвороба і старіння Шунпея. Тому що, навіть позбавлений сили фізичної, він продовжує бути втіленням руйнівної енергії, тільки тепер на зміну його колишній зброї – топору і палиці – приходять зміїна хитрість і підлість, причому в такому масштабі, що навіть бос мафії на питання «Хто цей чоловік?» відповідає: «Це диявол». І закінчує він життя майже самотнім, а тим, хто залишились поряд з ним, потрібні лише його гроші. Цей чоловік обрав у житті служіння виключно власним бажанням і, слід віддати йому належне, ніколи не сумнівався в своєму виборі. Хіба що в останню мить, коли знову побачив себе юнаком на кораблі, перед яким відкривається море нових можливостей, і навіть тоді на питання, чи обрав би він інший шлях, остаточної відповіді ми не отримуємо.


















Bookmark and Share