Юрченко: проблеми власне молоді – на другому плані


Акція «Влада без парканів» триває вже більше двох тижнів. 31 жовтня вісім депутатів районних рад міста Києва прикували себе до огорожі навколо будинку Секретаріату Президента на вулиці Банковій у Києві, вимагаючи демонтувати цей паркан.

На годинку звільнившись від кайданів, один з організаторів акції, депутат Дарницької райради, заступник голови ВМГО «Молодіжна солідарність» Олексій Юрченко забіг у гості до «Молодіжної Правди» і прокоментував цю подію.

«Наразі цей паркан став дуже негативним символом, символом розділу суспільства і влади. Ми вимагаємо його знесення і сподіваємося, що цієї мети буде досягнуто».

«Наша ініціативна група чергує біля огорожі вдень і вночі, – розповідає пан Олексій. – Ми стоїмо вже більш як два тижні. За цей час нам вдалося поспілкуватися з головою Секретаріату – Олегом Борисовичем Рибачуком. До речі, він насправді розділяє наші погляди і виступає проти існування паркану. Коли він приходив, ми поговорили з ним хвилин 40, запропонували йому прикуватися разом з нами. Він сприйняв це навіть не як жарт, а як певний іронічний момент. Через кілька днів, на брифінгу для журналістів, Рибачук ще раз нагадав про те, що йому була зроблена така пропозиція, і він не виключає того, що йому, голові секретаріату Президента, можливо, треба буде піти на певні символічні кроки, щоб захистити свою позицію».

«Ми не можемо сказати, до якого часу будемо стояти, але в нас є бажання довести цю справу до кінця, адже ми вклали в неї дуже багато».

Щодо проблем сучасного молодіжного руху в цілому, пан Олексій вважає, що цей рух обов’язково потрібно розділяти на політичний і неполітичний: «На жаль, в Україні це традиційно скидають в один котел, де все разом вариться, і не завжди можна зрозуміти, хто є хто. Потрібно чітко уявляти, які організації є молодіжними крилами політичних партій, а які – молодіжними громадськими».

Сьогоднішні проблеми молоді, каже молодий активіст, в основному не вирішуються:
«До профільного Міністерства, яке очолює Юрій Олексійович Павленко, скинуті одночасно проблеми і сім’ї, і молоді, і спорту. І проблеми власне молоді – вони на другому плані».

«Але з приходом Юрія Олексійовича, – оцінює пан Юрченко роботу Міністерства, – став відчутним вплив Міністерства, його допомога, зв’язки з молодіжними громадськими організаціями. До Міністерства прийшло багато спеціалістів, які почали виконувати насправді те, що раніше декларувалося тільки на папері. Мені здається, що для роботи Міністерства створені не зовсім сприятливі умови, і подолання цих перешкод залежить від центральних органів влади. Наприклад, пертурбації зі складом Кабінету Міністрів. Діяльність Міністерства безпосередньо залежить від політичної стабільності в країні, тому, гадаю, до кінця виборчої кампанії вона навряд чи зазнає змін».

Олексій Юрченко абсолютно негативно ставиться до ідеї об’єднання більшості молодіжних організацій на єдиній платформі: «Це пахне «комсомольщиною», – каже він – я і мої друзі з команди завжди негативно ставилися до комсомольських проявів, оскільки все, що відбувається за «благословення згори», за певними усталеними канонами, з примусу, як правило, діє не ефективно. Комсомольська організація у Радянському союзі грала роль роздутої бюрократичної корумпованої машини, яка не вирішувала жодних проблем, а була джерелом збагачення певної частини верхівки. У ній треба шукати корінь багатьох проблем, які зараз існують, зокрема у молодіжному русі. Я вважаю, що повинні бути враховані всі думки молодіжних організацій різних спрямувань».
















Bookmark and Share