95 % ужгородських школярів потерпають від насилля


Урядовці та громадські організації досі протидіяли цій проблемі поодинці. В Ужгороді з ініціативи ВГО “Жіночий консорціум України” відбулася інтерактивна дискусія на тему “Громадські ініціативи у подоланні насильства в сім’ї: співпраця державних і неурядових організацій” та анкетування серед учасників дискусії. На зустрічі присутніми були представники правоохоронних органів, соціальних служб, громадських організацій, кризових центрів та журналісти обласних ЗМІ. Дискусія мала на меті зібрати та познайомити між собою представників державних установ та громадських об’єднань, які працюють у напрямі подолання насилля у сім’ї, окреслити загальне сприйняття та розуміння громадськістю, державними організаціями, соціальними партнерами та НУО цієї проблеми, визначити регіональні особливості, пов’язані з проблемою насильства в сім’ї, а також зібрати пропозиції від фахівців-практиків щодо покращення системи реагування на ситуації насилля, узагальнення яких буде презентовано на круглому столі у Верховній Раді України з метою лобіювання змін до Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”.



Галина Макар, начальник управління молоді та спорту ОДА наголосила на важливості співпраці державних органів влади з громадськими організаціями, які, на її думку, сьогодні можуть надати більше інформації та змалювати реальну картину щодо проблеми насилля у сім’ї, на відміну від державних установ, які не рідко виступають виключно статистами, та й то не завжди можуть надати повну інформацію. За словами Галини Макар, недоліком також є відсутність в управлінні працівника, який би безпосередньо займався цією проблематикою. Щодо координаційної ради з питань попередження насилля у сім’ї, новий склад якої наразі формується при ОДА, то члени ради майже зовсім не обізнані з проблемою та поки не контактують між собою. Г. Макар нарікає на невиконання „Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї”.

Крім того, Галина Макар висловила переконання у доцільності створення дорадчих органів при координаційних радах, які б активізували роботу чиновників.

Працівник відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх (ВКМСН) Ужгородського міськвідділу міліції Петро Січка повідомив, що на обліку відділу перебуває 31 неблагополучна сім’я, з членами яких регулярно проводяться профілактичні бесіди. Здебільшого батьки жебракують, а діти нерідко стають жертвами їхньої агресії або примусу до жебракування. Однак міліціонери реально вплинути на ситуацію, за словами П. Січки, не мають змоги: „Наказати батьків не можемо, приписи не допомагають, а поліпшити матеріальний стан цих сімей ми також, звичайно, не маємо змоги”.



Евеліна Гарнавдій, оперуповноважений працівник ВКМСН обласного управління МВС повідомила, що відповідно до наказу Міністерства (що вийшов у січні цього року) відділ у співпраці зі службою у справах неповнолітніх ОДА виявляють неблагополучні сім’ї, члени яких є потенційними жертвами насилля. Станом на 1 серпня 2005 року правоохоронці нарахували в області 749 таких сімей, у яких виховуються 1824 дитини. 42 із цих дітей зазнали жорстокого поводження з боку батьків. Усього в області, за даними відділу, насильства цього року зазнали 1342 особи.

Учасники засідання висловили категоричну незгоду з такими цифрами та запропонували на законодавчому рівні відрегулювати схему виявлення жертв насильства, допомоги їм та покарання порушників. Було запропоновано включати до офіційних документів міліціонерів відомості про потерпілих, з якими працюють громадські кризові центри, психологи неурядових організацій.

Представники обласного УМВС, підняли проблему недосконалості виписаних у законі видів відповідальності та методів покарання винуватців домашнього насилля.

Правоохоронців у цьому підтримав голова неурядової організації „Коаліція з попередження насильства у сім’ї” Володимир Башкірєв. За його словами, Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” є „беззубим” та недієвим саме через недосконалість передбачених видів покарань. Приписи не впливають на людей, а штраф для, наприклад, одного з батьків багатодітної та бідної сім’ї — це лише зайва втрата сімейного бюджету, гроші, відібрані від дітей. Не забезпечується на достатньому рівні, за словами В. Башкірєва, також правова освіта людей та ознайомлення фахівців із законом. Опитування, проведене студентами кафедри соціальної роботи Ужгородського національного університету, засвідчило, що 50 % респондентів узагалі не чули про такий закон. При чому 30 % із них — законодавчо зобов’язані протидіяти насиллю (медики, освітяни тощо).

В. Башкірєв проілюстрував результати соціологічного дослідження, які свідчать, що 95 % школярів Ужгорода відчули на собі хоча б один із видів насильства. Лише 6 % опитаних зверталися по допомогу до третьої особи, 65 % намагалися впоратися самі, а 11 % дітей зазначили, що узагалі не знали, що робити.



Причину, того, що на обліку міліціонерів перебуває лише 31 сім’я, пояснила начальник служби у справах неповнолітніх Закарпатської ОДА Світлана Якімеліна — за її словами, це наслідок того, що для взяття на облік дитини чи сім’ї необхідним є письмове підтвердження батьків, членів сім’ї. Цього року фахівцями служби 53 дитини було вилучено з сімей, їх помістили у притулок в м. Батєво. 24 дитини віком до 3 років потрапили до медичних закладів. Задоволено 34 заяви про позбавлення батьківських прав.

Світлана Якімеліна бачить вирішення проблеми не у покаранні порушників, а у запобіганні лиху. На її думку, в країні погано розроблено механізм профілактичної роботи. З багатьма сім’ями майже ніхто не працює. Протоколи, звернення до міліціонерів лише викликають жорстокість члена сім’ї, який чинить насильство над іншими, однак на випередження біди спрямовано мінімально зусилля.



Представниця управління освіти ОДА Ольга Кравчук наголосила, що освітяни — вчителі та викладачі — чи не першими дізнаються про факти насильства над дітьми. Тому неабиякою є їхня роль у подоланні цієї проблеми. Бесіди, зустрічі, тренінги та семінари, які проводить управління з освітянами області щодо цієї проблематики, могли б, на думку О. Кравчук, слугувати прикладом і для працівників сфери освіти інших регіонів України. Єдиною проблемою є те, що вчителі не завжди знають, як діяти і до кого у першу чергу звертатися по реальну допомогу при виявленні фактів насильства.

Під час дискусії правоохоронці та представники державних установ познайомилися з представниками громадських об’єднань Ужгорода, які вже тривалий час працюють над проблемою насилля і надають допомогу потерпілим.



Інна Жовтобрух, голова НУО „Веста” розповіла, що „гаряча лінія” організації завжди готова надати інформаційно-консультативну допомогу потерпілим та допомогти у реабілітації жертвам домашнього насилля. Та запропонувала узаконити співпрацю аналогічних ліній допомоги з міліціонерами та соціальними службами, зобов’язати їх взаємно інформувати один одного.



Надія Добош, психолог Центру комплексного супроводу розвитку дитини „Розвиток” зауважила, що профілактичну роботу слід проводити серед дітей, починаючи з наймолодших школярів. Бо проведені Центром опитування засвідчили, що діти, на яких сваряться чи яких б‘ють батьки (як вони самі вказали в анкетах), зі своїми майбутніми дітьми намірені поводитися ще жорстокіше.



Вікторія Онищук, психолог ГО „Коаліція з попередження насильства у сім’ї” звернула увагу учасників дискусії на брак кваліфікованих фахівців психотерапевтичного впливу, які б коректували свідомість винуватців насилля. В. Онищук вважає, що такі спеціалісти повинні були б обов’язково працювати у державних соціальних службах. Крім того, величезною прогалиною, зі слів психолога, є непідготовленість юристів та психологів до роботи з жертвами насилля — часто співчуття та бажання допомогти змінюється на агресію у відповідь на пасивність жертви щодо подолання своєї проблеми.



Як повідомила керівник спеціалізованої служби Закарпатського обласного „Кризового центру соціально-психологічної допомоги” Тетяна Севрук, цьогоріч у центрі допомогу отримали лише 12 осіб. Кількість людей пояснила тим, що „більше до нас ніхто не звертався”. Інші учасники дискусії запропонували правоохоронцям направляти потерпілих, яким не має змоги допомогти міліція, до Кризового центру. Представники ЗМІ висловили обурення, що державні служби „сидять у кабінетах”, чекаючи особистих звернень, та не допомагають тим, хто так потребує допомоги і звертається, наприклад, лише до міліції.



Заступниця начальника управління охорони здоров’я ОДА Тетяна Міцьо внесла пропозицію на законодавчому рівні забезпечити захист для новонароджених та малолітніх дітей: „Я прийшла на цю дискусію не хвалитися власними досягненнями, а просити допомоги. Медики Закарпаття є щоденними (!) свідками насилля у сім’ї. Наведені представниками МВС цифри зовсім не відповідають дійсності. Я хочу звернути увагу не тільки на моральне чи сексуальне насилля. Не дати дитині пігулку та не повести її до лікаря на огляд — це теж насилля, з важкими наслідками. Закон, про який нині говоримо, не захищає малюків — дітей віком що 1 року. Вони не можуть зателефонувати за номером „гарячої лінії” та не заповнюють анкети опитувань громадських організацій. Вони безправні і дуже часто скалічені. Ви усі читали в обласних ЗМІ як нещодавно батько забив 5-місячну дитину кулаками смерті, бо вона заважала спати. По області є десятки випадків, коли дільничних педіатрів матері не впускають до помешкання, ховають дітей від щеплень, переховуються від нотацій лікарів про догляд, необхідний дитині. І лікарі тут безсилі. Міліція відповідає на наші листи формальними відписками. За 7 місяців цього року у Закарпатті померло 16 малюків, при чому не одна трагедія сталася зі 100 % вини батьків”.



Учасники дискусії відзначили необхідність таких зібрань, висловили вдячність за організацію зустрічі (адже багато з них дізналися один про одного вперше, хоч за законом повинні були б співпрацювати постійно), пообіцяли надалі працювати однією командою у напрямі протидії домашнього насилля у краї та регулярно інформувати громадськість про результати спільно проробленої роботи.























































Bookmark and Share