Момент істини для класичного університету


Що таке університет і як модерно він має розвиватися — в інтерв`ю із ректором ДНУ Миколою Поляковим. Президент України Віктор Ющенко нещодавно iронiчно вказав на велику кількість університетів у нашій державі — їх нараховується 350. Тоді як у Франції тільки 80. Отож Президент привернув увагу до проблеми, яка стукає у двері вже давно. Чи може називатися університетом вуз, що існує без року тиждень? Адже в це поняття традиційно вкладався глибший зміст. У розмові з ректором Дніпропетровського національного університету, доктором фізико-математичних наук, професором Миколою ПОЛЯКОВИМ ми цю тему теж оминути не змогли. До того ж вельми цікаво було почути думку першої особи вузу, яка два роки поспіль стає лауреатом конкурсу — рейтингу вищих навчальних закладів України «Софія Київська».


Нарешті не вистачає фахівців ракетно-космічної галузі
— Миколо Вікторовичу, я як випускник очолюваного вами нині університету пам`ятаю, що в радянські часи предметом особливої гордості тут був «закритий» ракетно-космічний напрям. Тепер завісу секретності знято. Чи можна говорити про якісь козирі, що вирізняють Дніпропетровський університет на сучасному етапі?

— Насамперед ми є класичним університетом. І Президент акцентував на цьому увагу цілком справедливо. Величезна кількість вузів по Україні нині стали називатися університетами. Але мало хто задумується, що це поняття завжди передбачало класичність. Себто тут мають бути і гуманітарний напрям, і природничий, і технічний... І масштабність теж. Зокрема, у нашому університеті на різних формах навчається до 23 тисяч студентів, докторантів, екстернів, аспірантів, ліцеїстів. ВНЗ, який у Дніпропетровську за цим показником посідає друге місце, відстає майже утричі. Також у нас на балансі нараховується 103 споруди, розташованi на площі майже 80 гектарів. Це і навчальні корпуси, і палаци спорту та студентів, і наукова бібліотека, що нараховує 2,5 мільйона примірників різноманітної літератури, і науково-дослідні та навчальні інститути, технікуми, коледжі, гуртожитки...

Ви цілком справедливо звернули увагу на ракетно-космічний напрям. Він нас вирізняє навіть на тлі інших класичних університетів і залишається потужним. Адже охоплює фізико-технічний інститут та радіофізичний факультет, деякі спеціальності механіко-математичного та фізичного.

— Ті ж базові підприємства — виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод» та конструкторське бюро — з переходом у пострадянський час на мирні рейки зіштовхнулися з неабиякими труднощами. І — будемо відвертими — колишній престиж фізтеху помітно знизився. Як вам вдалося зберегти цей напрям?

— Справді цей період виявився дуже непростим. Проте ми рук не опускали. Навіть вийшли на якісно новий рівень — на базі колишнього факультету створено фізико-технічний інститут у структурі університету.

Але найголовніше — тут у нас працює відлагоджений ланцюжок. Починається він iз центру аерокосмічної освіти молоді, де наші викладачі працюють з тими, хто хоче вступити до університету. Окрім того, філії — кафедри університету — існують безпосередньо на «Південмаші» та в конструкторському бюро «Південне», очолюваних Героями України Юрієм Алєксєєвим та Станіславом Конюховим. Натомість практики — провідні інженери та конструктори — у нашому вузі читають спецкурси. Також співпрацюємо з Інститутом технічної механіки Національної академії наук, очолюваним академіком Віктором Пилипенком, який разом з Олегом Пилипенком читає лекції у нашому фізико-технічному інституті. Майже 90 відсотків випускників фізико-технічного інституту ми на цих підприємствах і працевлаштовуємо. Юрій Алєксєєв та Станіслав Конюхов теж зазвичай приходять на розподіл — рівень підготовки наших вихованців має для майбутнього галузі значення неоціненне.

Вступні ж іспити, які щойно пройшли, засвідчили те, на що ми сподівалися: кількість бажаючих стати фахівцями у ракетно-космічній галузі помітно зросла — принаймні такого конкурсу вже не було давненько. Більше того, потреба в них сягнула вгору настільки, що ми не здатні її забезпечити. Отож звернулися з пропозицією збільшити набір.

— Зазвичай технічні спеціальності в університеті вважалися найменш престижними. Чи можна говорити про поліпшення ситуації нині?

— Це нас неабияк радує — конкурс на технічні спеціальності значно зріс. Тодi як раніше траплялися й недобори. Помітно зріс і середній конкурс на всі спеціальності. Він становить 4,2 чоловіка на місце проти близько 3 минулорічних. Зростання ми відзначили практично по всіх спеціальностях: «краєзнавча робота» — близько 10 чоловік на місце, «математика та основи економіки» — 9, «мікробіологія, вірусологія», «екологія» — 8, «переклад» — 7, «географія» — 6, «банківська справа» — 4... Радіємо високому конкурсу на дизайн, образотворче та декоративне мистецтво.

Плюс маркетинг, клінічна психологія, міжнародні відносини. І це ще не все
— Життя на місці не стоїть, воно ставить все нові вимоги до кваліфікації фахівців. Які нові спеціальності з`явилися у вашому вузі останнім часом?

— Тільки цього року ми розпочали набір студентів за спеціальностями «археологія» — на історичному факультеті, «клінічна психологія» — на психолого-соціологічному, «технологія харчування» — на хімічному, «маркетинг» — в Інституті економіки, «філософія» — на соціально-гуманітарному... Торік у нас з`явилася спеціальність «міжнародні відносини» — до речі, вперше не в столиці. З`явилася не на голому грунті. Цим ми завдячуємо тому, що за останні роки виграли шість міжнародних грантів. Отож тепер можемо і за кордоном стажуватися, і свій бібліотечний фонд поповнювати...

Життя чимдалі вимагає спеціальностей на перетині різних галузей. Взяти ту ж лабораторну діагностику, яку ми відкрили торік на медичному факультеті. Або ж спеціальність «біомедичні прилади, апарати та системи» — на радіофізичному...

До речі, і для вашого брата-журналіста є у нас окремий факультет — систем та засобів масової комунікації. У жодному вузі України такого ви не знайдете. Тут теж доводиться говорити про широту діапазону підготовки фахівців, яких у рамках факультету готуємо за напрямами: журналістика, редагування та видавнича справа, міжнародна інформація, менеджмент засобів масової інформації.

— До речі, наш Президент до такого прагнення створювати новi спеціальностi теж поставився досить критично. Мовляв, часто-густо неможливо дати їм спеціалізацію за Болонською конвенцією...

— Щодо Болонського процесу я скажу коротко: у ньому треба обов`язково брати участь. Це — нагальна вимога сьогодення. Тому наш університет підписав Болонську угоду одним із перших в Україні. Але все має будуватися на паритетних засадах. Українська вища школа має дуже багато напрацювань. Отож надзвичайно важливо в Європі не розчинитися, а взяти краще і дати краще. Коли ми спілкуємося з іноземними колегами, то усвідомлюємо, що можемо запозичити чимало корисного обопільно. Тільки ні в якому разі ми не повинні себе ставити, вибачте, у позицію «меншого брата». Нашим освітянам теж є чим пишатися.

Зокрема, Дніпропетровський національний університет нині має близько 40 угод про співпрацю з університетами Європи, Америки та Азії, і таке міжнародне співробітництво чимдалі розвивається. Зокрема, наприкінці травня ми підписали дві дуже добрі угоди про співробітництво: одна — з Університетом Марії Кюрі-Склодовської, почесним доктором якого, до речі, є наш Президент Віктор Ющенко; а за іншою, підписаною в Любліні, ми стали учасниками колегіуму польських та українських учених. Це означає, що до нас можуть приїздити на навчання молоді поляки. І форми такого співробітництва можуть бути найрізноманітнішими. Зокрема, у серпні до нас приїздить із Польщі археологічна експедиція у складі молодих вчених та студентів-старшокурсників — вони спільно працюватимуть із нашими істориками-археологами.

У травні я побував і в Китаї на міжнародному форумі «Україна — Азія». З вузами цієї країни ми співробітничаємо з 1989 року. На цьому форумі Україну представляв саме Дніпропетровський національний університет, а Азію — університети Китаю, Японії, Сінгапуру, Малайзії, Таїланду та Південної Кореї.

Загалом випускники, які мешкають у понад 50 країнах, можуть назвати наш вуз своєю альма-матер.

Ще один важливий факт — у Дніпропетровському національному університеті студенти штудіюють за вибором 25 іноземних мов.

До Болонського процесу готові
— Цього року Президент нашої держави, здається, чи не вперше звернувся до ректорів вузів із закликом забезпечити прозорість вступних іспитів...

— Це звернення я неодноразово зачитував перед співробітниками різних підрозділів нашого університету. Воно для нас особливо важливе, адже у порівнянні з багатьма вузами маємо досить велике державне замовлення — понад дві тисячі студентів. Отож проблема відбору найкращих постає в усій повноті. Надто ж за ситуації, коли якість підготовки абітурієнтів загалом досить висока. Одних медалістів цього року подало заяви до нашого вузу як ніколи багато — 1100 чоловік.

Головними критеріями в нас завжди були відкритість, прозорість і доступність інформації щодо ходу вступних іспитів. Дані про отримані оцінки вивішуємо вже наступного дня. Якщо в когось виникають хоча б найменші сумніви щодо об`єктивності, намагаємося все пояснити найдетальніше. Для цього існують апеляційна та експертна комісії, до яких залучаємо шкільних учителів, депутатів... Членами приймальної комісії цього року були заступник голови облдержадміністрації, начальник управління освіти Дніпропетровської міськради народних депутатів, керівник одного з телевізійних каналів. Екзамени в нас письмові, а перевірка робіт — анонімна. Тільки після виставлення оцінки викладач дізнається прізвище абітурієнта.

Думаю, багатьом буде цікаво почути, що ми пiд час вступних іспитів активно використовуємо засоби телекомунікації. Запускаємо по аудиторіях пересувну телевізійну установку і батьки мають можливість спостерігати на власні очі за ходом того чи іншого іспиту. А цього року і взагалі влаштували день відкритих дверей для журналістів, насамперед телевізійних. Дозволили їм вільно фіксувати хід іспитів з єдиною вимогою — не заважати процесу.

— Однією зі складових Болонського процесу є тестування. Наскільки активно воно впроваджується у вашому вузі?

— Цьогоріч незалежним тестуванням в Україні загалом було охоплено до 10 тисяч абітурієнтів. А в нашому університеті з власної ініціативи — понад 7 тисяч. Отож — ця новація, що невдовзі має впровадитися повсюдно, зненацька нас не застане. Більше того, нині до 800 абітурієнтів ми рекомендували до зарахування на денне відділення університету та ще зо 200 — на заочне саме за результатами тестування.

— Чи можна сказати, що ваш університет тепер виходить на новий якісний рівень? Адже, незважаючи на появу величезної кількості нових вузів, все більше потенційних студентів віддають перевагу освіті фундаментальній...

— Саме так. Я б навіть сказав, що для нас настав момент істини. Тому на місці не стоїмо, а постійно розвиваємося. Зокрема, незабаром введемо до ладу капітально відремонтований головний корпус. Головним же надбанням вважаємо згуртований колектив професіоналів, який складався роками.

А відомих випускників, для котрих Дніпропетровський національний університет є альма-матер, доведеться перераховувати дуже довго. З багатьма ми не пориваємо зв`язків дотепер. Зокрема, нещодавно відвідали патріарха української літератури Героя України Павла Загребельного. Повернулися не з порожніми руками. Наша творча група створила про майстра слова фільм, художники намалювали портрет, а філологи підготували книгу. Чи не в цьому головна суть класичного університету, що тут можуть все?

Сергій ДОВГАЛЬ, "УМ"

Bookmark and Share