Позиції партій щодо стратегії розвитку молодіжної політики в Україні


Під час конференції експерти Центру політичної освіти Костянтин Плоский, Катерина Шалаєва та Світлана Гаращенко презентували учасникам дослідження «Позиції політичних партій щодо пріоритетів та стратегії розвитку молодіжної політики в Україні». В рамках дослідження було проведено порівняльний аналіз передвиборних програм політичних партій 2002 та 2006 року з метою виявлення пропозицій щодо вирішення основних проблем молоді в Україні: зниження безробіття, працевлаштування молоді, подолання алкоголізму та наркоманії, підвищення рівня доходів, доступність вищої освіти, допомога молодим сім‘ям, забезпеченість житлом, умови для дозвілля тощо. Експерти намагались простежити, яким чином було впроваджено передвиборні обіцянки політичних партій, що були в їх програмах 2002 року, в конкретних законодавчих ініціативах у Верховній Раді IV скликання.

Цікавим для дослідників було також визначити, якою буде частка представництва молоді в майбутньому парламенті. З цією метою аналізувались списки кандидатів від блоків та партій, що йдуть на вибори на наявність в цих списках молодих людей віком до 35 років.

За результатами аналізу передвиборних програм, законопроектів та списків кандидатів 2006 року експерти зробили певні висновки, які в цілому не є оптимістичними:

Молодь оцінюється як об'єкт політики, а не як її суб'єкт.
Планування партійної програми є ситуативним, і часто не спирається на реальні потреби та інтереси молодої людини.
Концентрація на галузях, а не на людині.
Обмежене представництво молоді в виборчих списках.
Відсутня увага у виборчих програмах до механізмів представництва молоді.
Висновки експертів викликали жваву дискусію серед учасників конференції. Представники політичних партій та блоків (блок «Наша Україна», Християнсько-Демократичний Союз, партія «Віче», Партія регіонів, Народний блок Литвина, Блок Юлії Тимошенко, Всеукраїнська партія Народної Довіри, партія «Реформи і Порядок», ініціативна група «Партія Розвитку Особистості – Союз Еволюційно Конструктивних Сил») у своїх виступах зазначали, що, навпаки, політика їх партій спрямована на омолодження складу партії, залучення нових членів, в тому числі й серед молоді. Звітували про те, що представництво інтересів молоді в їх партіях забезпечено на достатньому рівні, в тому числі і в списках від партій. Проте наголошували на тому, що не достатньо включити молодь у виборчі списки, необхідно підготувати її до політичної діяльності, «…молода людина повинна пройти вишкіл спочатку в районних, міських, обласних радах. Ми повинні бути впевнені в молодих людях, що ми їх пропонуємо».

Представники громадських організацій зазначили, що при частці 23% молоді від загальної кількості населення 5-13% представництва молоді в списках не може вважатися достатнім. Також пролунали думки про певну "фікцію", прокламацію навіть цих 5-13 відсотків. Адже відсоток рахується по загальному списку, при цьому не враховується позиції, на яких стоять представники молоді, а вони далеко не входять до категорії прохідних.

Голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній зазначив, що не потрібно зациклюватися на кількісних показниках. Дискусія має бути спрямована в русло якості. Нас має цікавити не тільки скільки молоді йде на вибори, а в більшій мірі те, хто йде на вибори?

Не дивлячись на гарячу дискусію, існування різних, іноді протилежних думок учасникам конференції вдалось знайти компромісне рішення: головним завданням для партій має бути якісне зростання, яке не можливе без нових прогресивних, креативних, енергійних сил. Тому партії не мають бути закриті для молоді, яка заслуговує стати активним учасником партійного будівництва в Україні. В свою чергу молодь повинна бути активною, активно заявляти про свою позицію, об‘єднуватися та залучатися до співпраці з політичними партіями.
















Bookmark and Share