Цікаві факти у програмах:


Взагалі не згадують про молодь та студентів такі політичні сили як Українська Національна асамблея, партія “Політики Путіна”, виборчий блок “Блок безпартійних “Сонце”, партія “Третя сила”.

Найбільш “нашпигованими” словами “молодь”, “молодіжний” та іншими похідними словами є програми Комуністичної партії (8 згадувань), Всеукраїнської Партії Народної Довіри (7 згадувань), Партії Регіонів (6 згадувань), Партії Соціального Захисту (6 згадувань), Партії Патріотичних Сил України (5 згадувань), виборчого блоку “Держава – Трудовий Союз” (5 згадувань).

Студенти у програмах згадуються значно рідше. Мабуть, не є дуже привабливим електоратом, або ж політичні сили намагаються охопити цю категорію загальними заходами для молоді. Проте у деяких програмах все ж таки студент згадується по одному разу (наприклад, у програмі Соціалістичної партії, блоку Юрія Кармазіна, Комуністичної партії, Всеукраїнської Партії Народної Довіри, партії “Трудова Україна” та ін.).

За статистикою, поданою на сайті Міністерства освіти і науки України (www.education.gov.ua), в Україні навчається 1 175 916 студентів, Станом на сьогоднішній день ЦВК подає інформацію, що загальна кількість виборців становить 36 млн. Отож якщо б якась політична сила орієнтувалась лише на студентство, і отримала прихильне ставлення електорату, могла б забезпечити собі прохід необхідного відсоткового бар'єру.

Молодь і студенти у програмах партій (блоків) згадуються у розділах про соціальні питання та допомогу, майже усі обіцяють дешеві кредити на житло, підвищення стипендій, пільговий проїзд. Наприклад, Партія Національно-Економічного розвитку України у програмі зазначає, що “особливої уваги потребує молодь”. Партія Регіонів пропонує “..забезпечити студентам пільговий проїзд протягом періоду навчання», а також «якісну освіту і гідну роботу після її завершення».

Молодь у програмах розглядається політичними лідерами як слабка, соціально вразлива категорія населення, що потребує піклування з боку держави, соціальних доплат і т.д. Проте молодь України довела, що вона є творцем змін у державі; а силою, яка є у молоді, не може похвалитися жоден із тих, хто писав програми. Доплати до стипендій є виходом із ситуації. Молодь і студенти хочуть працювати, отримувати заробітню плату, і тоді не потребуватимуть «опіки», зможуть самостійно оплатити освіту і проїзд у тролейбусах. Водночас не відчуватимуть себе залежними від держави, зобов'язаними їй, а вільними людьми.

У жодній передвиборній програмі партій (блоків) немає положень про студентське самоврядування. На жаль, про нього згадують лише тоді, коли потрібно їхати представникам Міносвіти на чергову конференцію у Болонському процесі. Цікеаво, що чомусь про студентське самоврядування “було забуто” і в пропозиціях Президента України до законопроекту внесення змін до ЗУ “Про вищу освіту”, який Верховна Рада прийняла, а глава держави ветував. І основною причиною ветування в останні дні спливу строку права повернення законопроекту Президентом стала активна позиція студентів та громадських організацій, які не погоджувалися із обов'язковим відпрацюванням, та декларативними положеннями про студентське самоврядування.

На жаль, програми не характеризуються великою конкретизацією, хоча вони не є програмою політичної партії протягом років, а лише план діяльності на найближчі 5 років.

Питанням формування виборчого списку політики приділили більше уваги ніж написанню програми діяльності, про яку можна сказати писалося “лівою рукою на правому коліні”.

Мабуть, у цьому провина і електорату. Український народ – дуже довірливий, чуйний до ідеалів, мрійливий, його свобода думки пригноблена роками то режимом іноземних держав то своїми режимами. Ми не вміємо мислити прагматично, оскільки обираємо за особистостями, а не конкретними діями. І не контролюємо владу.

Але ми маємо на це конституційне право, яке вибороли у довгій боротьбі – право бути носієм суверенітету та єдиним джерелом влади.



















Bookmark and Share