Тимур Нагалевський: “Час у будь-якому випадку працює на молоде покоління”



Пане Тимуре, з чим пов’язаний Ваш візит на Закарпаття?
Зараз ми проводимо обласні семінари та круглі столи в рамках проекту „Всеукраїнська мережа студентських виборчкомів”, який спрямований на активізацію, становлення і розвиток реального студентського самоврядування в Україні. Адже на сьогоднішній день в нашій державі фактично саме таке поняття відсутнє. У більшості вузів існують лише маріонеткові органи, призначені ректоратами. Тому одним з найнагальніших завдань бачимо створення правового поля для розвитку студентського самоврядування. І вже нині активно проходить розроблення проектів щодо формування такої правової бази. Зокрема, одна з ідей забезпечення фінансування органів студентського самоврядування – це відрахування 1% коштів з бюджету вузу на їх користь.
Студентське самоврядування – це складова процесу виховання майбутньої еліти нації, а тому це питання потребує посиленої уваги та підтримки.
Ви зараз є заступником голови Молодіжного Союзу „Наша Україна”, у 2003-2005 роках - голова „Молодого Руху”, а також були реалізатором всеукраїнських проектів „Студент обирає вільно” та „Мережа студентських громад”. Що можете сказати про роль молодіжних організацій у суспільно-політичному житті України? Як українські МГО впливають сьогодні на політику?
Практично ніяк не впливають. Вони поки що - це такий рух сам у собі, який наразі не є частиною загальнополітичного руху. Тобто молодіжні крила політичних партій в Україні не мають такого впливу, як наприклад, у Європі, де вони вже посідають визначене місце і відіграють помітну роль. У нас партії зазвичай прислухаються до своїх молодіжних організацій лише у тих питаннях, які відповідають власне партійним інтересам. У той же час, якщо ці питання стосуються виключно молодіжних проблем, то дуже рідко знаходять відгук і підтримку у партійного керівництва.
Коли ж говорити загалом про молодіжні громадські організації (МГО), зокрема ті, які займаються інформаційно-просвітницькою діяльністю у певних напрямках, то роль їх дійсно значна. Особливо це стосується різноманітних шкіл лідерства, в рамках яких проводяться семінари, тренінги щодо написання проектів, оформлення певних молодіжних ініціатив. І зараз роль таких організацій зростає. Їх повноправно можна назвати універсальними, адже саме там молодь проходить школу організаційного життя, вчиться спільно щось робити, зокрема навчається таким елементарним речам як написання проектів, ведення документації, проведення зборів, конференцій, семінарів і т.ін.
Як зазвичай складається подальша доля членів українських МГО? Адже не для всіх них активна громадська діяльність переростає у майбутньому в діяльність політичну.
Так, дійсно, після певного періоду членства у МГО люди часто опиняються перед таким вибором: продовжувати активну діяльність і надалі чи полишити громадське життя, просто влаштуватися десь на роботу. І досить часто роблять вибір на користь останнього варіанту, адже на сьогоднішній день більшість активної молоді не бачить реальних перспектив продовження далі якоїсь публічної діяльності. Проблема полягає у тому, що у нас відсутня система ротації еліт. Певна ротація, звичайно, відбувається, але за рахунок інших чинників, швидше неформальних, а зовсім не за рахунок МГО (чи то припартійних чи незалежних). Фактично на сьогоднішній день молодіжні організації мінімально впливають на цей процес.
Все може змінитися тільки тоді, коли якась перша частина нинішніх молодіжних лідерів сконсолідується, проб’ється в український політикум і прокладе стежку наступним поколінням.
Яким чином це може здійснитися?
Як варіант це може статися шляхом утворення якоїсь нової прагматичної, патріотичної, проєвропейської політичної сили або перетворення в таку політичну силу якоїсь уже діючої партії. Якщо в ідеалі, то зараз в Україні таких сил я не бачу. Точніше, номінально вони нібито є – за тими програмами і деклараціями, які проголошуються,- але поки що не за суттю. Я гадаю, що сьогодні претензії на таку партію є лише у Народного Союзу „Наша Україна”, тому-то я і є членом саме цієї партії. Але й у цій структурі, як на мене, ще дуже багато чого треба зробити для того, щоб вона дійсно перетворилась на справді таки потужну партію європейського зразка.
Інший чинник, що сприятиме приходу нового покоління до влади – це час. Зараз необхідно посилювати молодіжні крила партій, залучати туди активну молодь з тим, щоб активісти молодіжних організацій політичних партій були представлені в керівних партійних органах на всіх рівнях, починаючи від районного і завершуючи всеукраїнським. Таким чином молоді люди зможуть впливати на ухвалення рішень, будувати всередині партії власну політичну кар’єру, а згодом і самим ставати партійними лідерами. Для цього безумовно потрібен час. Але час в будь-якому випадку працює на молоду генерацію, адже зрозуміло, що зміна поколінь обов’язково відбудеться в силу часових рамок. Наше завдання – ці зміни пришвидшити.
Які, так би мовити, глобальні цілі ставить перед собою організація Молодіжний Союз „Наша Україна”?
У глобальному плані у нас одна мета – це вступ України до ЄС. І МСНУ має всією своєю діяльністю сприяти здійсненню цієї стратегічної мети.
У чому конкретно проявлятиметься ця діяльність?
Це, зокрема, вивчення, переймання і застосування досвіду європейських країн. Вироблення якоїсь української концепції, своєрідної „дорожньої карти” розвитку країни. І тому я вважаю, що нам треба працювати з молодим поколінням, адже якщо зуміємо сформувати у нього демократичний світогляд, то цим самим зробимо дуже велику справу! Тому що це середовище вже буде якісно інакше, ніж, скажімо, старше покоління, яке досі живе ностальгією за часами, коли усім займалася держава, усі питання вирішувало керівництво, а люди повинні були лише ходити на роботу, і майже ніколи не проявляти жодної ініціативи. Якщо ж і проявляти, то тільки показово, з примусу тієї ж таки держави, як це було раніше в компартії, комсомолі, профспілках тощо.
Нам же ж зараз потрібно зайнятися вихованням такого собі європейського українця. Це дуже складна справа, яка потребує не одного року роботи, але ми повинні взяти її за стратегію і працювати з молоддю у цьому напрямку. Це стосується підготовки фахівців, роботи зі студентами, активізації програм обміну... Все це робитиметься для того, щоб молоді люди мали змогу переймати позитивний досвід європейських держав і впроваджувати його в Україні.
З євроінтеграцією все зрозуміло. А яке Ваше особисте ставлення і ставлення організації Молодіжний Союз „Наша Україна” до ідеї вступу України в НАТО?
І моя особиста думка і думка організації – однозначно позитивна. Ми всіляко підтримуємо ідею вступу України до Північно-Атлантичного Альянсу, оскільки вважаємо, що ця система безпеки дійсно здатна забезпечити територіальну цілісність держави. І скажімо, якби сьогодні Україна була членом НАТО, то навряд чи хтось із закордонних чиновників (зокрема російських) дозволив би собі робити заяви про можливість її розколу. У тому числі і всередині держави було б таких заяв менше... А щоб зруйнувати радянські стереотипи і зрозуміти, що таке НАТО, у інформаційно-просвітницькому плані треба працювати насамперед з молодими людьми, бо вони меншою мірою заідеологізовані тими стереотипами вчорашньої історичної доби, їм легше зрозуміти, чому для України важливо бути членом цієї організації. Вважаю, якби нам вдалося активізувати молоде покоління прийти на референдум щодо вступу до НАТО і проголосувати, то це було б чудово. Насправді досвід Помаранчевої революції показав, що молодь дійсно здатна згуртуватися, мобілізуватися, у випадках, коли необхідно відстояти інтереси держави.
Які саме аргументи на користь вступу до НАТО використовуватимуться Вами у просвітницько-інформаційній роботі з молоддю?
На користь вступу говорять хоча б такі причини, як перехід до професійної найманої армії і скасування загального військового обов’язку. При цьому відбудеться впровадження цікавих альтернативних систем підготовки молоді до захисту своєї держави. Це, зокрема, відкриття різноманітних військових клубів, шкіл, де молоді люди, не служачи в збройних силах, проходитимуть певний вишкіл, і в разі військових дій вже зможуть тримати зброю в руках.
Але насамперед НАТО – це захист певних ідеалів та принципів демократії. А отже, вступивши до цієї організації, ми будемо зобов’язані виконувати усі ті умови, що висуваються до країн-кандидатів у члени, а в подальшому і до членів НАТО. А тому, яка б партія згодом не прийшла до влади, вона, на моє глибоке переконання, вже не зможе встановити контроль над ЗМІ, запровадити цензуру, обмежувати права та свободи громадян і т.ін.
Як прокоментуєте включення до коаліційних домовленостей на національному рівні питання визнання героїчного чину воїнів УПА?
Однозначно позитивно! Фракція „Наша Україна” у попередньому скликанні парламенту підтримувала законопроекти про визнання воїнів УПА, надання їм статусу ветеранів.
Для розв’язання цієї проблеми, на моє особисте переконання, спершу президенту потрібно видати хоча б якийсь номінальний указ, який би вже зараз визнавав воїнів УПА борцями за волю України. Ну а далі – це вже відомий шлях. Це повинно бути не прирівняння упівців до ветеранів Великої вітчизняної війни, а надання конкретного окремого поважного статусу, який би зміг забезпечити борців за волю України певними соціальними гарантіями та пільгами. Проте я вважаю більш важливим є саме моральне визнання. Потрібно, щоб у суспільстві сформувалося ставлення до ветеранів УПА, як до людей, яким маємо дякувати за незалежну Україну.
























































Bookmark and Share