Вже чотирнадцятий рік Закарпатської обласної еколого-натуралістичної станції учнівської молоді влаштовує сплави для всіх, хто бажає


Втілювали задум більш ніж місячної давнини. Минулого тижня завадили дощі, ці ж вихідні виявилися погідними.

Ще в п’ятницю три катамарани Закарпатської обласної еколого-натуралістичної станції учнівської молоді (директор Олександр Геревич) були доставлені до берега Тиси, що поблизу Хуста. Разом із директором сюди прибули заступник директора Василь Кузьма та його тезка Рассолов, біолог-орнітолог. Вже чотирнадцятий рік станція влаштовує сплави для всіх, хто бажає. За цей час подолали понад 2 тисячі водних кілометрів. А через добу сімнадцятеро туристів-сплавників із обласного центру, а також двоє з Берегова розпочали дводенну програму сплаву.
На самому початку здійснили коротку поїздку до табору юннатів, який біля знаменитої Долини нарцисів щороку влаштовує Закарпатська обласна еколого-натуралістична станція. Серед буйноквіття трав у долонях гір відпочивають і навчаються півсотні школярів.
Повернувшись із долини річки Хустець до берегів Тиси, підготували до спуску на воду катамарани та розпочали тренувальні запливи. Освоївши техніку плавби, занурили весла, рушили течією вниз.

На ділянці від Хуста до Виноградова Тиса швидкоплинна, а ландшафти мальовничі. Особливо примітне місце — скелі Марії-Терезії. Якщо звірятися з суходолом, то вони розташовані навпроти села Рокосово. За свідченнями істориків, астрійська імператорка свого часу бувала тут, тож скелі названі на її честь. Петляючи поміж горами на хвилях річки, вслухаючись у розмаїтий хор птахів, співи яких долинали з-за густої стіни лісу та гаїв над Тисою, допливли до селища Королево. Тут річка виривається на широку заплаву і саме тут чекала перша зупинка. Попереду — екскурсія до руїн замку Ньолаб.

Для довідки: замок розташований у долині Тиси і вивищується над селищем. Будівлю споруджено на крутій 40-метровій скелі. Грамота 1242 року повідомляє, що це був королівський замок. Тут часто зупинялися правителі Угорщини, приїжджаючи на полювання. Замок контролював сплав солі, а також деревини, хутра та інших цінних товарів по ріці Тиса. Свого часу Ньолаб мав неабияке оборонне значення. Його побудували з каменю на двох терасах. Довжина верхньої частини замку дорівнювала 52 м, ширина – 47 м, товщина стін – понад два метри. Залишки замкових стін (непогано збереглися дві вежі) сьогодні нагадують про велич і красу цієї споруди.

Після замку шлях туристів-водників проляг до околиці Виноградова. Мас-медійників, які причалили до берега в урочищі Виннички близько 19 години, прийняв та розмістив на своїй базі співголова українсько-угорського клубу водного туризму Карло Сабов. Висушили весла і перенесли в садок катамарани, відтак взялися до приготування вечері. Споживали те, що Бог послав. А послав він угорську страву бограш, бутерброди, салати, сир моцарела, каву, чай і печиво. Представник однієї з ужгородських торгових фірм Марія Блонська, теж беручи участь у сплаві, ревно стежила за дотриманням класичної рецептури приготування бограша. Страва для гурманів виправдала сподівання.
Злива, грім і град, які пронеслися над Винничками вночі, не остудили журналістів. Відпочивши, зранку знову спустили катамарани на хвилі. Подолавши у неділою загалом 11 кілометрів, допливли до села Гетиня Виноградівського району. За першої-ліпшої нагоди занурювалися в прохолоду ріки, оскільки жара дошкуляла. До вечора вкрилися свіжогарячою засмагою.

На березі біля Гетині журналісти, їхні супутники і провідники зі станції Олександра Геревича знову пересіли на колеса. Спасибі спонсору — Закарпатському центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді (директор Володимир Чепа), який надав мікроавтобус. Від цього дня журналістський сплав по Тисі перестав бути мрією і, залишивши по собі приємні спомини, став частиною історії медіа-профспілки.












Bookmark and Share