Брати Капранови: для тих, хто не любить читати


досьє:
Брати Капранови
День і місце народження: 24 липня 1967 року, Дубосари, Молдова, виросли в Очакові Миколаївської області.
Освіта: Уральський політехнічний інститут, Московський енергетичний інститут, радіотехнічний факультет.
Професії: тренер з класичної боротьби, прибиральник, інженер, програміст, менеджер фармацевтичної компанії, фінансовий директор, видавець, письменник, послідовно і у різні часи.
У 1998 року в Києві заснували продюсерську агенцію “Зелений пес”. Головним завданням агенції є організація літературного та видавничого процесу в Україні. Сьогодні у складі агенції працює видавництво “Зелений пес”, яке спеціалізується на українській художній літературі.
Творчість: “Кобзар-2000”, роман, 2000 рік, “Приворотне зілля”, роман, 2004 рік.
Захоплення: творчість, класична боротьба, гітара, фортепіано.
Сімейний стан: одружені, мають синів і дочок.

Капранови вміло використовують усе, чим їх обдарувала природа. Вони близнюки й намагаються ще більше бути схожими один на одного, навіть однаково одягаючись. Далі — більше. Вони мають близнючок-дружин і ділять (точніше — об’єднують) один будинок та займаються однією роботою: пишуть та видають книжки, а ще носяться з ідеєю популяризації української книжки та мови.
На приїзд письменників рівняни відреагували жваво. Конференц-зала Будинку вчених була заповнена вщент, а відверта розмова тривала понад годину.
— Наші книжки створені для того, щоб їх читали, — стверджують Капранови, — Навіть для тих, хто не любить читати, у нас є своя серія, яка так і називається “Для тих, хто не любить читати”. Це готовий рецепт, як навчити дитину читати книжки. Прочитайте їй кілька перших сторінок вголос, а далі вона сама загориться бажанням дізнатися, які неймовірні та захоплюючі пригоди чекають попереду її однолітків. Ми намагаємося боротися з нашими головними трьома конкурентами: телевізором, холодильником та комп’ютером. Сьогодні програємо, але залишаємося оптимістами, бо у нас є одна перевага: книжка будить уяву читача, тобто розвиває, а вже розумний читач купить наступного разу ще одну книжку. Переконані, що й діти люблять читати, головне, щоб було що.

Координатор акції “Наш формат” Володимир Антонюк пояснив, що братів Капранових було залучено до її проведення у зв’язку з тим, що вони створили власне видавництво “Зелений пес”, яке тиражує книжки тільки українською мовою.
Віталій та Дмитро Капранови також намагаються захистити права української книжки і тому виступають із законотворчою ініціативою порятунку української видавничої справи. Суть законопроекту полягає у зменшенні імпорту іноземних книжок в Україну. Видавці зазначають, що нині на одну книжку українського видавництва припадає дев’ять іноземних. Тому поступове зменшення обсягів імпорту, перш за все російських книжок, у 10 разів впродовж 10 років дозволить виправити ситуацію на краще.
— Йдеться не про насильницьку українізацію, — пояснюють Капранови. — Якщо люди читають Устинову, ніхто не заборонить її читати. Купуйте на неї права та видавайте тут. Але це має бути продукт українського інтелектуального виробництва. Над ним мають працювати українські редактори, українські верстальники, дизайнери та коректори. Тобто за десять років свій ринок ми хочемо забрати собі. А цього можна досягнути тільки обмеженням ввезення іноземних книг. Проте цей процес має бути поступовим. Якщо цього року завозиться дев’ять книжок, давайте наступного року завеземо вісім, а одну ми додрукуємо. І якщо кожного року зменшувати імпорт хоча б на одну книжку, то через десять років можна буде побачити, як суттєво змінилася ситуація на ринку.
У Рівному письменники-близнюки анонсували свою нову книжку з провокаційною назвою “Розмір має значення”, яка вийде у світ вже у вересні. Це, за визначенням самих авторів, філософсько-хуліганський роман, у якому йдеться про спланований напад сусідів на Україну. Під виглядом крему для схуднення на територію нашої держави завозять засіб (біологічну зброю), яка позбавляє дівчат цноти. Рівняни матимуть змогу одними з перших прочитати новий роман, адже письменники вже у вересні самі презентуватимуть свою книжку на офіційному відкритті у нашому місті власного складу-магазину за адресою: вул. М.Рильського, 11 (м-н “Ювілейний”, кінцева зупинка автобусів 16, 10).
— Українська мова сьогодні, — продовжують Капранови, — музейний експонат, нею користуються з ритуальною метою, а не для щоденного вжитку. Культура українська спрощується до субкультури або фольклору. Ми видаємо чтиво, тому що це є нашою концепцією, бо українська мова заслужила бути мовою повсякденною, як гречана каша, яку їси щодня, але вона не набридає. Тобто це наш ідеологічний підхід, бо комерційно, скажімо так, він не дуже вигідний, тому що конкурувати з великими російськими видавництвами дуже важко. Значно легше видавати студентську авангардну книжку, яку споживає досить вузька тусовка, але з нею не треба виходити на книжкові базари чи у громадський транспорт.

Оптимізм Капранових щодо майбутнього української видавничої справи вселяє сподівання, що важка справа пошуку українського чтива невдовзі буде подоланою. Українські книговидавці поїхали, але обіцяли повернутися. З новими книгами, магазинами і можливостями.



















Bookmark and Share