ХАБАРНИЦТВО У РІВНЕНСЬКИХ ВУЗАХ: МІФИ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ ?


Кожного ранку з жахом заходить у свій кабінет, перевіряє всі шухляди: чи не підклали якихось помічених грошей, „липових” домовленостей, на котрих є власні відбитки пальців, зрештою вазонів, ректор Рівненського державного гуманітарного університету Руслан Михайлович Постоловський, – про це він розповів журналістам 14 липня під час засідання прес-клубу, підтверджуючи суттєвість проблеми хабарництва в освіті.

Не заперечили проявів хабарництва в очолюваних ними вузах і Василь Арсентійович Гурин, в.о. ректора Національного університету водного господарства та природокористування, і Анатолій Степанович Дем’янчук, ректор Міжнародного університету "РЕГІ" ім.академіка Степана Дем`янчука. Проте, за словами усіх присутніх ректорів, на сьогодні ведеться достатня робота по запобіганню й боротьбі з виявленими випадками хабарництва. Так, в РДГУ останнім часом звільнено 6 викладачів через звинувачення у зловживанні своїм становищем, у „водніку” – 2, РЕГІ має на своєму рахунку 5 викладачів, з якими довелося розпрощатися. Усі ректори, а разом з ними і студентська профспілка заперечили існування у „своїх” вузах корупції (на відміну від хабарництва остання передбачає наявність вертикалі, тобто зв’язку у зловживанні між нижніми та верхніми ланками керівництва).
Серед причин, котрі викликають таке ганебне явище в освітньому процесі як хабарництво, Руслан Михайлович зазначив у першу чергу економічні чинники, тобто невідповідність заробітної плати викладачів життєвим потребам, не кажучи вже про якісь європейські показники. Так, навіть дуже досвідченому та „титулованому” викладачеві в гуманітарному університеті можуть запропонувати лише близько 800 гривень. Дещо вищі можливості приватних рівненських вузів, у яких за відповідного навантаження заробітна плата досвідчених працівників освіти може сягнути і 1-2 тисяч гривень. Це при тому, що навіть у Росії викладач може мати близько 450 у.о., в Польщі – до 2000 у.о. Але звичайно ж, навіть такі цифри не можуть виправдати викладачів, котрі не проти хабара, адже існує ще й моральний та, зрештою, кримінальний фактор, на які змушені зважати всі.
З цим погодився і Василь Арсентійович, розповівши також про заходи запобігання хабарництву, які цьогоріч практикуються при вступі у Національний університет. Так, протягом усього періоду тестування (а це 3 години) студенти знаходяться у закритому приміщенні, їм категорично заборонено виходити з аудиторії, хіба що у супроводі „швидкої” (чергова медсестра весь час напоготові). Після цього роботи кодуються, і аж тоді йдуть на перевірку. Перевіряються вони відразу, у присутності групи викладачів (траплялися випадки перевірки до 4-ох годин ночі), після чого виставляються відповідні бали і вирішується доля абітурієнтів. Тож за переконанням ректор „водніка”, можливість переписування робіт „зацікавленими” викладачами зведена до нуля.
Не зовсім згідний з такою жорсткістю оцінювання знань вчорашніх школярів, яку пропонує сьогочасне тестування, ректор „РЕГІ” Анатолій Дем’янчук. До прикладу він навів кількох визначних учених, які у школі мали далеко не найкращі оцінки з багатьох предметів, проте у своїй галузі робили значні відкриття. В очолюваному ним вузі після вивчення результатів тестування абітурієнтам, які згідно атестатів мали значно більший потенціал, пропонують ще пройти співбесіду. І дуже часто вони при такій формі екзаменування показують прекрасний результат.
Переконаний у тому, що студенти значно частіше стають провокаторами хабарництва, ніж викладачі, голова профспілки студентів РДГУ „Студентське братство” Юрій Шадий. До того ж частим проявом невігластва абітурієнтів він вважає „підстраховку” вступу у вигляді хабара якомусь викладачеві, який може бути абсолютно непричетним до вступних іспитів, у розмірі 1000 у.о. Абітурієнт, припустімо, поступає. Поступає завдяки своїм знанням, а натомість гадає, що завдячує цим „доброзичливцю”.
Проблема в тому, що ані студенти, які дають хабара (при вступі чи подальших іспитах), ні тим паче викладачі, які на це спокусилися, не зацікавленні у розголошенні інформації. До того ж відповідальність за законом для них передбачена однакова. Про це свідчить і відсутність справ у прокуратурі Рівненської області, і небажання студентів називати, не кажучи вже про письмове підтвердження прізвищ тих, кому заплатили.
Скільки балачок типу „як тяжко вчитися, адже чи не всі викладачі беруть”. Не маючи на меті виправдати педагогів, які зловживають своїм становищем, не можу не задати питання студентам. А ви, панове, самі зробили щось для того, аби це унеможливити? Чи готові ви ризикнути й не здати старості по кілька гривень на „могорич” викладачу за залік, чи по кілька „червінців” (а часом і „зелених”) за екзамен? Чи готові ви на кілька тижнів (а це довгі дні і ночі) замість посиденьок чи танцюльок у диско-барі вгризтися у граніт науки? Чи готові ви вечорами засиджуватися у бібліотеці, щоб ваш диплом був не лише папірцем, а й багажем, котрий за плечима не носити? Чи вам легше звернути вину на систему і непорядних або бідних викладачів, чекаючи, доки якийсь добрий дядечко прийде і наведе лад у вас вдома? Отож бо й воно...

Антоніна Торбіч,
Тел. 63-45-93, 8 (066) 257-13-15

РІВНЕНСЬКИЙ ПРЕС-КЛУБ
м-н Незалежності, 3, 2-й під’їзд, 4-й поверх, Рівне
E-mail: rivne@cure.org.ua http://rivne.cure.org.ua

Bookmark and Share