Парад Шумана. Варшава. Травень 2005року. Півтора місяці потому своїми враженнями діляться молоді харків’яни


ПОЛЬЩА БЛИЖЧЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ. Медики, психологи, спеціалісти в області білої магії стверджують, що навіть дводобова подорож допоможе зняти стрес, негативну енергію, додає свіжих сил для підкорення нових вершин. Отож відразу, коли з’являється вільний час, ми стаємо туристами. Нас ваблять далекі країни, їх ментальність та культура, сонячні краєвиди та цікаві місця, де історія залишила свій слід.
Відтак я, кореспондент газети „Харківський університет”, разом з багато чисельною українською делегацією, 13-15 травня 2005 року відправилася до Польщі брати участь у Параді Шумана в рамках „Європейських зустрічей з Україною”. БЕЗКОШТОВНА поїздка, участь у Параді та між культурному спілкуванні стала можливою завдяки спільному проекту Центру Громадських Молодіжних Організацій Волині „Наша Справа” (Луцьк) та Фундації імені Роберта Шумана (Варшава) за фінансової підтримки Польсько-Американсько-Української Ініціативи про співпрацю (ПАУСІ). Представник ПАУСІ, пані Романа Федосєєва, люб’язно прийняла запрошення і також перебувала у молодіжній атмосфері українців на протязі всіх днів. Слід зазначити, що якби не дружня працелюбна команда ЦГМОВ «Наша справа» (м. Луцьк), то навряд чи хтось погодився б координувати захід такого масштабу. Минулого року делегація з України налічувала близько 15 молодіжних лідерів, цього ж року столицю Польщі мало змогу відвідати 300 українців з різних куточків країни, передусім, зі Львова, Луцька, Києва, Черкас, Харкова, Донецька, Одеси тощо. На регіональному зрізі Харківську делегацію підтримувала Харківська обласна організація „Фундація регіональних ініціатив”, на чолі з головою - В’ячеславом Гусєвим, який і був куратором харківської групи. Отож ми, браві хлопці та дівчата, як правило, активісти різних вищих навчальних закладів та представники громадських та молодіжних організацій, через усю Україну подалися до територіальної сусідки – Польщі, як каже народна мудрість: «Людей подивиться, себе показать». Ми, українці, вибагливі гості, водночас провіримо чи відповідає дійсності прислів’я про польську гостинність – „Для дорогого гостя ворота – навстіж”.

Їхали довго, потерпаючи від виснажливої травневої спеки, аж нарешті, минувши польсько-український кордон, побачили охайні села, таку ж квітучу природу, як вдома – це передмістя Варшави. Незабаром ми дісталися столиці. Ось вона – Варшава, до неї рукою подати, така близька, схожа на українську столицю, водночас має багато особливостей.

ВАРШАВА – МІСТО З ХАРАКТЕРОМ.
Незважаючи на маленькі організаційні недоліки приймаючої сторони, перевірка прислів’я про гостинність пройшла під знаком „мінус”. Першого дня нам довелося шукати собі пристойного місце проживання. І ми-таки знайшли! Допитливі та кмітливі, тобто я, спецкор газети „Харківський університет” Ліна Тимарська та журналісти-третьокурсники Ксенія Целік та Ірина Шрамко з третього курсу відділення журналістики Каразінського університету та дехто з харківської та донецької делегацій, проживали в готелі „NA WODZIE”, тобто у невеликому готелі-кораблі, який мирно гойдався на хвилях Вісли поблизу мосту Понятовського. І такі маленькі негаразди, як неналагоджена організаційна система, дощова погода, не затьмарили наші враження від культурних пам’яток Варшави та власне феєричного дійства – Параду Шумана, заради якого ми подолали далеку відстань. Наступного дня, адаптуючись до нового середовища, трохи схожої, але водночас відмінної мови, ми всі з різних точок проживання відправилися на свято. В центрі міста, на площі юрмилися представники різних країн. Українців було видно здаля через жовто-блакитну атрибутику – прапорці, хустки, футболки, тощо (дякуючи «Нашій Справі» та ПАУСІ). Навіть харківська делегація не загубилася в натовпі – я відразу помітила, як майорів прапор, із зображеним на ньому Рогом Достатку, символом Харкова. Пісня „Разом нас багато... „ у виконанні української групи Ґринджоли, якщо не перебільшувати, лунала разів сто й так гучно, що інші пісні та мелодії різноманітних музичних ансамблів з Білорусії, Польщі, Німеччини, України, майже не було чутно. Недивно, адже поляки, як виявилося потім, за показниками пісенного конкурсу „ Євробачення-2005”, що проходило у Києві, просто у захваті від групи Ґринджоли. Господарі під час параду були одягнені та розмальовані у всі кольори веселки. Мені стало цікаво, що це означає. Я підійшла до поляка Матчея, учасника Параду Шумана і принагідно з ним поспілкувалася (англійською, звичайно).

1 Парад - це кольоровий та оптимістичний маніфест різних народів, - констатує Матчей, - які висловлюють в такий спосіб підтримку об’єднаній Європі. Гамма кольорів говорить про те, що не має значення, якого ти віросповідання, кольору шкіри, країни – ти невід’ємна частинка великої Європейської родини.
2 Матчею, а що означає довжелезна помаранчева стрічка, якою огорнули усіх учасників параду та пісня „Разом нас багато”, чи не є цей парад альтернативою Помаранчевої революції в Україні?
3 Напевно, тепер помаранчевий колір у кожного викликає асоціації, пов’язані з українською революцією, але насправді – це колір сонця, радості, оптимізму, віри в щасливе майбутнє. Про політичне підґрунтя я, - щиро зізнається корінний мешканець міста, - навіть не чув.
Паралельно з фестивалем проходили концерти артистів, засідання Ради Європи та конкурси знань про Європу.
Величезний натовп з різних країн, привітали Президенти Молдови, Грузії, Польщі. Україну також представляв міністр закордонних справ – Борис Тарасюк, котрий з радістю і поспілкувався з народом, бо, на жаль, Віктор Ющенко зненацька занедужав. Але це не стало на заваді святові, і публіка продовжувала святкування Дня Європи.
Після параду, невеликими групами ми зробили собі екскурсію містом. Вузенькі вулиці Варшави утворюють Королівський тракт, який поєднує в собі три королівські резиденції: Королівський замок, палац на воді у парку Лажєнки та Палац Вілянув. Серед цих чудових принад мені особисто найбільше сподобався парк Лажєнкі, в якому серед численних скульптур в стилі класицизму, вирізнявся та причаровував Театр-на-воді, оточений парковим водоймищем та пам’ятником Шопену. Парк населяють екзотичні птахи... Які чудові звуки, запахи...тут пахне історією...
Приємно згадати ще одну принаду столиці – Старе Місто, яке оточують кам’яні будинки, де проживають художники та туристи. Вранці на майдані Старого Міста горить торгівля - славнозвісний Ринок, а ввечері панує тиша, грає одинока віолончель, у ресторанах відпочивають відвідувачі. Довго ми блукали містом, не раз заблукували, але „рідний” готель знайшли без проблем. Віслу видно звідусіль. Щоправда дорогою насолоджувалися сучасною архітектурою, „Блакитним Хмарочосом” та звичайно невибагливою їжею у фастфудах „А-Петіт”, де нам особливо сподобалися смаковиті тістечка Паніні та Гаваї.

Пригадувати та перелічувати різні історично важливі та просто красиві місця Варшави можна довго, але найбільше хочеться відмітити, що без веселих та активних земляків подорож не була б такою цікавою та приємною. Хочу від усього серця, від себе особисто, від своїх колег подякувати такій команді з Луцька, яка працює не тільки для себе, а й заради задоволення інших. Легко і безтурботно, коли є організована команда!

Ліна Тимарська, студент Харківського Національного Університету для www.fri.net.ua

Bookmark and Share