Спілка Української Молоді: криза ?


Яка вона була вчора, що вона уявляє собою сьогодні та чи знайдеться їй місце у завтрашньому дні? Хто з нас чув про вищезгадану організацію? Хіба що одиниці. Про СУМ майже не згадується у підручниках з історії України, про неї мало чутно сьогодні, коли шпальти газет окупували назви інших, більш дієвих, але й набагато молодших організацій.
Взагалі то, про молодіжні патріотичні організації пересічний громадянин України почув на передодні виборчої компанії. Але час прогресивних, реформаційних та, не побоюся цього слова – модних молодіжних формацій минув так само несподівано як і розпочався. Скінчилися вибори, відійшла в історію помаранчева революція, а разом з нею й „ПОРА”, „Чиста Україна”, „Студентська хвиля” та інші, залишивши по собі яскраві наліпки-агітки на стінах підземних переходів, у вагонах метро, на рюкзаках, папках, портфелях, одним словом усюди, куди дотягнулася молода революційна рука. Вже зараз можна сміливо констатувати: ці організації були створені „під вибори”. Я зовсім не охочу цим тезисом образити керівні ланки останніх, адже студентський рух у листопаді-грудні 2004 року зробив вирішальний внесок у перемогу демократичних сил на виборах, проте, цей же рух поставив перед нами ряд нових запитань:
Що буде з цими організаціями у майбутньому? Де та як буде задіяний новостворений політично активний прошарок української молоді? Чи потрібні будуть такі організації завтра?

Відповіді на ці запитання я вирішив пошукати у витоках історії. У домашній бібліотеці я знайшов книгу еміграційного українського письменника Юрія Семенка „Наталя та Микола Павлушкові”, в якій йдеться про зародження та розвиток українського молодіжно-патріотичного руху на початку ХХ століття. Автор особисто знав засновників СУМу, тому книга вийшла насправді цікавою. На стільки цікавою, що я вирішив зробити запит у „GOOGLE” з вищезгаданої тематики. Виявилось, що така молодіжна спілка, заснована Павлушковими, існує й досі, більш того, вона є не просто формальною структурою, а справжньою молодіжною організацією з розгалуженою всесвітньою мережею осередків.
У цьому році СУМ в Україні святкуватиме своє ‘80-річчя. За свою тривалу історію спілка зазнала великих змін та реформ. Так молодіжна організація, на меті якої колись стояло державотворення, досягла своєї мети у 1991 році. Разом із здобуттям незалежності постало питання про зміну пріоритетів в організації, а відтак й зміну курсу діяльності. Зараз СУМ в Україні займається виховною роботою серед молоді. Гаслом організації залишається „Бог і Україна”.

Треба сказати, що СУМ створювалась на перспективу піонерської організації, а від так спілка звикла працювати в умовах підпілля. Тепер, коли „українське” не є забороненим плодом, а до рук української молоді несподівано потрапили реальні важили впливу, молодь не знає як розпорядитися ними. Сьогодні спілка більше займається вихованням свого членства, ніж вихованням молоді на широких, загальноукраїнських теренах. Коли я вперше прийшов до СУМ у мене склалося враження, що я прийшов до когось у гості, бо гостинною була атмосфера, на стільки гостинною, що хотілося запитати: „А на тебе тут чекають?”.
На мій погляд, головною цінністю таких організацій має бути не виховання своїх підлеглих, а донесення ідей до широкого загалу. От скажімо, навіщо проводити вшанування пам’яті Романа Шухевича у сумівському колі? Навіщо членам суму розповідати про те, яким героям був Роман Шухевич? Всі й без того шанують Шухевича як великого героя. Можливо, було б ліпше розповісти про українських героїв іншим? Адже набагато більше було б користі, аби про ОУН-УПА дізналося якомога більше людей, й можливо пере розглянули своє ставлення до національно-визвольної боротьби. От, скажімо, в Одесі на днях збираються перейменувати провулок Морський на провулок імені Романа Шухевича. Погодьтеся, велика справа, назвати вулицю чи провулок іменем одного з визначних діячів національно-визвольного руху, тим самим віддавши почесті героям, котрі поклали свої душі за вільну Україну. Проте, в одеському суспільстві розгорнулась полеміка що до перейменування. Багато людей виступили проти провулка імені Романа Шухевича, називаючи його фашистом та зрадником. Як краще можна вшанувати пам’ять генерал-хорунжого УПА як не тим, що розповісти людям про нього, донести до них правду. Адже набагато більше буде користі, якщо про УПА дізнається одна нова людина, а ніж ще раз послухають сто СУМівців.

Таких прикладів багато. Намагаючись підСУМувати все вищесказане, хотів би нагадати, що саме на наші плечі сьогодні лягає важлива справа відродження української національної ідеї, культури, традицій. У цій важливій справі далеко не останнє місце займають молодіжні патріотичні організації. Так дуже хотілося б, аби вже у найближчий час здобутки останніх стали доступними для широкого загалу.

Тарас Дем’яненко
http://www.domivka.net

Bookmark and Share