Судовий процес над ректором Скопенком триває, результатів немає


Шевченківським судом м. Києва по справі № 2-2089/05 прийнято рішення по скарзі Бабак Світлани Віталіївни на неправомірні дії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та ректора Скопенка. Цим рішенням скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірними дії університету в частині не надання Бабак С.В. копій актів супровідних листів Міністерства освіти і науки, за якими скарги Бабак С.В. надсилались до університету та копій відповідей на ці скарги, а також відмову в ознайомленні з документами архіву університету: Переліку документів із зазначенням термінів їх зберігання, Описом справ тимчасового зберігання за 2001 рік.

Водночас, судом відмовлено в наданні можливості ознайомитись з іншими документами вступної кампанії 2001 року, а саме документами абітурієнтів, які вимагались в двох зверненнях на ім’я Скопенка.

Мотивами відмови в офіційних відповідях керівництва університету було зазначено лише те, що документи абітурієнтів, не прийнятих в 2001 році, вже утилізовані у порядку передбаченому чинним законодавством. В наданні акту утилізації цих документів, який також вимагався в тих зверненнях, було невмотивовано відмовлено.

Річ у тім, що в першому зверненні на ім’я Скопенка, були перераховані конкретні документи, які не зазначені у акті утилізації від 25.10.2002 року. Цей акт був наданий в 2003 році університетом в апеляційний суд м. Києва, як доказ того, що вже не існують первісні документи. Апеляційний суд розглядав тоді скаргу на рішення Шевченківського суду по справі про неправомірні дії університету по невиконанню державних Умов прийому. Суд визнав дії університету неправомірними, а рішення Шевченківського суду незаконним і таким, що не відповідає обставинам справи. Але апеляційний суд проігнорував факт того, що університет незаконно утилізував документи, оскільки за законом вони підлягали зберіганню мінімум до 01.01.2003 року!

Ця обставина була одним із пунктів касаційної скарги. Однак Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду на вимогу університету, залишив незаконне і необ’єктивне рішення Шевченківського суду і також проігнорував факт незаконного знищення первісних документів, та й ще під час судового процесу в Шевченківському суді, де ці документи вимагались у відповідача. В той час, як відповідач посилався на те, що документи вже утилізовані, вони ще зберігались!

Рішення Шевченківського суду і Верховного Суду базувались на фальшивій довідці університету, яка не була первісним документом і повністю суперечила цим документам і всім іншим доказам у справі, але вплив Скопенка відомий.

Ці кілька документів, що стосуються абітурієнтів, могли дати об’єктивну інформацію про неправомірні дії Скопенка, тому і при розгляді скарги в цьому році суд зробив все, щоб ці документи не надати, а Скопенку уникнути відповідальності.

Реально в архіві університету зберігались на кінець 2004 року відомості про перебіг прийому по спеціальностям і акт утилізації, але від 03.01.2003 р. Відомість мені демонструвала завідувач архіву, а акту від 25.10.2002 р. вона дуже здивувалась, оскільки в архіві був такий самий, але від 03.01.2003 р. Тобто акт від 25.10.2002 р. був фальшивим. Суд вирішив, що відомість про перебіг прийому, як і решта документів абітурієнтів, є інформацією про особу і тому не може збиратись, зберігатись і використовуватись позивачем. Суд ці документи не досліджував, в суді питання конфіденційності інформації ніким не ставилось, не обговорювалось, не вирішувалось і навіть відповідач лише наполягав на тому, що ця інформація не стосується позивача. Найсмішніше те, що відомість про перебіг прийому абітурієнтів містить лише перелік категорій вступників і кількість таких осіб, тобто там вказано скільки медалістів, пільговиків і т.д. Абсолютно ніякої іншої інформації! Решта документів містить лише прізвище, ім’я та по-батькові. Списки абітурієнтів вивішуються в учбових закладах, а список зарахованих, на вимогу нормативного акту, вивішується для загального ознайомлення!

Відповідач в суді заявив, що відомість про перебіг прийому в університеті не створюється, оскільки цей документ відноситься до учнів, а в університеті є лише абітурієнти. І посилався на те, що в акті утилізації не використовується слово учень. Суд став на таку ж позицію, проігнорувавши те, що ми вимагали заслухати свідка - завідувача архіву, яка демонструвала цей документ! Відповідач заперечувала проти свідка і суд вирішив справу закінчувати без свідчень. Суд відмовився витребувати і перелік документів, що зберігаються в архіві. Суд не проігнорував той факт, що за законом перелік документів, які створюються в установах, визначено наказом Головархіву, де зазначено багато документів з терміном учень. Ці документи мають загальне використання і за змістом відносяться до всіх навчальних закладів, як вищої школи, так і інших закладів. І університет з майже десятка таких документів, де зазначається термін учень, створює такі документи, лише змінюючи термін учень на студент, чи абітурієнт і лише саме цей документ раптом в суді став винятком!

Суд, як і всі попередні суди проігнорував той факт, що утилізація 25.10.2002 р. відбулась незаконно. Крім того, суд не розглянув факт невідповідності відмови обставинам справи. Ректор повідомив, що документи утилізовані, але в акті про утилізацію вони відсутні! На вимогу надати акт про утилізацію цих документів була надана немотивована відмова. Суд не розглянув і не вирішив питання про немотивовану відмову в наданні акту утилізації цих документів.

Суд не оцінив фактів неодноразового обману керівництвом університету суду, Верховної Ради і Кабінету міністрів України стосовно документів вступної кампанії 2001 - 2004 років.

Суд відмовився заслухати свідка при оцінці доказів існування акту утилізації від 03.01.2003 р.

Суд всупереч вимогам ст. 235 ЦПК та ст. 35 закону України „Про інформацію” не постановив окрему ухвалу щодо посадових осіб, які відмовили заявнику.

Бабак Віталій, для
www.fi.net.ua

P.S. Ще весною цього року низка молодіжних організацій оголосила кампанію зняття ректора КНУ ім. Т.Шевченка з своєї посади п.Скопенка.

Bookmark and Share