Хто та як розбереться з молодіжною політикою ?


Уважно спостерігаючи за подіями, проектами та обличчями „молодіжного сектору” можна досить точно поставити діагноз щодо того наскільки серйозно та надового планується демократія в Україні. Дерево пізнається за його плодами. Місяць Червень та початок Липня стали врожайним на “знакові молодіжні”події, плоди яких дозрінуть навесні 2006. Форум Молоді міста Києва, Всеукраїнський Молодіжний Форум нарешті Всеукраїнський Молодіжний Саміт мають на меті дати відповіді на питанння – як співпрацювати із молоддю пост-майдану, хто вона і куди дозволить себе завести. Відповідей на ці питання конче потребує і влада і молодіжні лідери.

Начальники над молоддю.

Хай там, що і як, але влада традиційно вважає за краще вірити та підживлювати думку, що українська молодь не здатна на осмисленість, не відрізняється якісно від влади і ховаючись під машкарою „участі в політичних процесах” бажає вирішувати свої фінансові труднощі. Це - контекст усього, що відбувається у відносинах молодіжний рух – влада.

В 2005 році Україна все ще залищається єдиною країною Східно-Європейського регіону, молодь якої не представлена в Європейському Молодіжному Форумі (Forum Jeunesse). Причина полягає в тому, що в Європейському Форумі держава може бути представлена лише однією Нацрадою молодіжних організацій.

Так звані „umbrella organizations” (зонтикові організації) в Європейських країнах виконують роль представництва молоді. У нас таких парасольок аж дві: Рада Молодіжних Організацій (НРМО) та Комітет Молодіжних Організацій (УНКМО). Вже на протязі кількох років ці дві „парасольки” виконують роль чемоданів без ручки. За влади минулої вигідніше було мати на похваті такі зручні „представницькі” артефакти, а от нинішній чільник Молодіжного міністерства - людина нової формації Олександр Павленко, дійшов думки, що знадобиться все ж таки структура зонтикова.

Можемо сміливо припустити, що останні хрестини „Молодіжного” міністерства та пошуки влучної („і спорту”) назви повязані із суто спортивним характером боротьби двох „федерацій молодіжних організацій” - НРМО та УНКМО.

Кожна і цих структурок впевнено як циган на базарі заявляє, що має на своєму боці 55 відстоків молодіжних організацій. При цьому, самі молодіжні організації незлою посмішкою а то й буквально спльовуванням зустрічать кожне згадування про свого дволикого репрезентанта - НРМО – УНКМО.

Національна Рада Молодіжних Організації та Український Національний Комітет Молодіжних Організацій мирно спів-існують залишаючись однаково далекими від більшості молодіжних організацій „органами” консолідації молоді. І УНКМО і НРМО можна назвати представницькими молодіжними організаціями тільки умовно. А от професійними - абсолютно відверто.

Фабрикування Консенсусу в Києві...

17 червня відбувся Форум Молоді міста Києва. Вирогідно, він міг би ніколи і не відбутися, якби не згаданий курс на Європу до якого дозріла і влада і молодь. Тільки подумати! попередній форум столичний молоді відбувся в ... 1997 році. З тих самих пір, протягом 8 років „форумна” строка бюджету не зникала – форум як і масові концерти були однаково пріоритетними для беззмінних (протягом останньої декади) керівників Києва. Просто концерти напевне дають змогу наочніше представити молоде покоління старійшинам міста та самому собі. Тому-то їм і надавалась перевага.

Після осені 2004 стало зрозуміло і нагорі і внизу, що містечкова (хай-навіть і столична) реакційність регіональних бонз може опинитись між молотом на ковальнею молодіжного руху і владних реформістів.

Задля того, щоб через 8 років після проведення попереднього „щорічного молодіжного столичного форуму” (За 8 років ніхто навіть не ставив питання, чомцу вони не проводяться) група яка і провела форум 2005 пішла в обхід Головного Управління у Справах Сімї та Молоді- через депутатів Київської Міської Ради, окремих голів управлінь КМДА, замів Омельченка – мовляв, „Товарищі, давайте врешті проведемо цей форум!”.

Фактично, мер Києва Олександр Омельченко підписав наказ про проведення форуму та „розписав його на Кулика”.

Познайомтеся – Олександр Михайлович Кулик, Заступник голови ради з питань молодіжної політики (КМДА), Начальник головного управління у справах сімї та молоді, депутат Київради.

Так реанімовувався київським боярством проект під назвою „участь молоді у прийнятті рішень”. Те як була організована ця робота, всі без виключення учасники заходу характеризують коротко – „Цирк”.

Давно відоме правило відповідальних заходів, а тим більше обговорень – „Перш ніж примушувати людей думати - нагодуй”. Виходячи з цієї мудрості можемо стверджувати, що форум організовувався не з метою мислетворення. 12 тисяч гривень які було „укладено” в проведення форуму , виявилося замало, щоб влаштувати хоча б чаювання.

Можливо причина такого ставлення полягає в апріорній неготовності влади сприйняти резолюції форуму. Адже той взяв гонористий тон – розповідати хто в молодіжній хаті головний, орієнтуючись на Європейську Хартію щодо участі молоді в Суспільному Житті на місцевому та Регіональному Рівнях, в пункті 59 якої встановлюється такий принцип:

“Ефективна участь молоді в суспільному житті на місцевому та регіональному рівні має грунтуватися на розумінні молодими людьми соціально-культурних змін, що відбуваються навколо них та вимагає наявності постійного представника, або структури такої, як молодіжна рада, молодіжний парламент або молодіжний форум”.

Адаптуючи це положення до українського грунту, додамо, що цей орган має підтримуватися владою та існувати на засадах партнерства. Тобто співпрацювати, а не бути “при владі”, як дорадчий орган при КМДА.

Зрозуміло, що коли буде створено такий орган, то молоді люди будуть чітко претендувати на свою участь у процесі розробки, імплементації та моніторингу. Як у реалізації запланованих програм, так і у розподілі коштів...

Європейський вектор Всеукраїнського форуму.

Слідом за непростим Київський Форумом (17 червня) послідував Всеукраїнський Молодіжний Форум, ініційований міністерством у Справах Молоді та Спорту . Організатори ВМЖ, як і слід було очікувати, взяли за основу модель на методи проведення київського „зльоту” модифікувавши їх відповідно до своїх цілей та задач.

Професійно вихляючи бортами вже згадані „криголами молодіжного руху” –УНКМО та НРМО допливли успішно собі до „Українського Дому” 26.06.05, коли Влада у владній манері всадила близнюків підписувати меморандум взаєморозуміння та співпраці. Тепер (нарешті) стало можливим розпочати перемовини про представництво України в Європейскому Молодіжному Форумі.

Політично важливе рішення було прийнято на рівні членів правління організацій та міністерства в обхід „непотрібних” демократичних процедур обговорення меморандуму із тими організаціями які Рада і Комітет представляють.

Хто кого? Молодь в законі.
Протистояння, що окреслилося в молодіжній сфері представники неполітичних молодіжних організацій схильні характеризувати як „конфлікт між “наслєдствєннимі” молодіжними лідерами та лідерами політичних та громадських організацій європейсього гатунку”.

Перші – правомірні право-приємники комсомольських босів, знавці владних коридорів та професійні блюдолизи. За роки незалежності вони не тільки не вимерли, але й наплодили та виховали цілий „контингент” нащадків вірних їм по букві, по ділу та по віддаленості від інтересів публіки. Серед таких багато юнаків та дівчат другої та третьої свіжості, 30 – 40 річних попалених провокаторів заплилих жиром від бідності та непосильної роботи. Їх мета – заважати.

Альтернатива їм - покоління молодих лідерів, що виростали тісно співпрацюючи з міжнародними та європейським організаціями, і значно вплинули на Помаранчеві події. Їх формат – діалог. Їх мета : стати владою або на владу впливати.

Одні з них у виборах 2006 братимуть участь, другі – будуть на ціж вибори 2006 сподіватись та гарантуватимуть їх демократичність.

Прерогатива неполітичних (громадських організацій) – громадські локальні проекти та локальні результати. „Партійна молодьож” має інші – політичні цілі. Поділ цей неоднозначний і найяскравіші представники обох сторін активно мігрують.

Самміт з наслідками?

Вже на протязі 4 років майданчиком для спроб консолідації та вибудовування співпраці неполітичних молодіжних організацій та рухів виступає щорічний Всеукраїнський Молодіжний саміт ООН. Єдиний на думку експертів, реально представницький (більше 200 учасників щороку) демократичний та консультативний молодіжний форум донедавна був позбавлений виключного привілея „молоді в законі”, а саме – привілея доносити свій голос та бути почутим.

Цього нового за масштабами сподівань року саміт нібито потрапив у фокус уваги нової влади. На порядку денному всього Українського суспільства питання формування доктрини молодіжної політики – життєво важливий компонент стратегії розвитку всієї України. Зрозуміло, що тут необхідні консультації реальні - з реальними молодіжними експертами, взагалі молоддю зі світлою головою та руками, що ростуть з плечей, а не з шухляди. Тут нагодився подорослішавший з часу свого заснування саміт; він відбувся 1-3 Липня на Харківській землі. Тематика – “Державна Молодіжна Політика”.

Тільки не треба думати, що радитись, вести діалог із молоддю та ін. є позицією влади. Ідея із кимось радитись взагалі – суто ООНівська. Саміт профінансовано Програмою Розвитку ООН і - фактично зігноровано центральною владою .

Темою роботи більше 200 молодих лідерів протяго 3 днів стала Доктрина Молодіжної Політики, що зусиллями молоді стала виглядати краще. Сподіваємося, що тепер зусиллями ПРООнівців її буде донесено до профільних міністерств.

Отже демократії у нас лише вчаться і схоже вчаться як грі на кшталт преферансу. Питання, чи зверне влада увагу на прагнення молоді залишається без відповіді. Якщо так, то прикро, що на рівні дитячо-юнацьких демократичних шкіл викладають несумлінні тренери, а тренують не етичних лідерів, а резерв для безвідповідального „пост-совєтського” політиканства.

Олексій Кузьменко, Марина Бобровська,
для www.fri.net.ua

На фото - всеукраїнський молодіжний саміт ООН відкриває радник В.Ющенка з молодіжної політики Славко Вакарчук, справа - голова оргкомітету Тетяна Поладько

Bookmark and Share