Останні шкільні «па»


Учора 486 тисяч українських випускників — уже колишніх одинадцятикласників — відвальсували свій останній шкільний «мєдляк» з учителями й батьками. Попереду — жорсткий брейк-данс дорослості. З кожним поколінням романтичне сприйняття шкільного життя поволі поступається приреченому прагматизмові. Мовляв, слід перебути цю нелюбу «середню» інституцію, і нема на те ради. Для батьків більшості теперішніх випускників ще кілька років по закінченні школи тривала безхмарна юність. Для сьогоднішніх «уже не дітей, але ще й не дорослих» громадян України «веселкова лафа» казки-феєрії про безліч відкритих перед ними доріг за умови самого лише палкого бажання і працьовитості закінчилася. Дітей, у кишенях чиїх батьків гуляє вітер, хоч і тішать обіцянки нової української влади про те, що хабарництву при вступі до ВНЗ буде покладено край, але більшість юнаків та дівчат усе-таки переконані, що заволодіти цією щасливою перспективою поки що — не з їхнім щастям. Батьківська паніка стосовно того, у який спосіб цього року давати хабарі за вступ в університети з інститутами, передається й дітям. Деякі не надто успішні у фінансовому сенсі «предки» приречено прогнозують, що нині давати «на лапу» за вступ у державні навчальні заклади доведеться ще більше (членам приймальних комісій — за ризик бути впійманими на гарячому). Віри в те, що варто лише наполегливо і старанно посидіти до початку вступних іспитів за підручниками, в цьогорічних випускників, на превеликий жаль, не з`явилося.

Переважну більшість українських підлітків усе менше тішить розкішне бальне вбрання останнього шкільного свята, яке нині значно частіше, ніж минулих років, замовляли «на прокат» на один-однісінький той-таки випускний бал. «Балювали» українські випускники поза межами рідних шкіл. Як повідомили «УМ» у Міністерстві освіти і науки, заборону бенкетів на території середніх навчальних закладів ніхто не скасовував. В приміщеннях шкіл учора відбувалася лише урочиста частина. В переважній більшості навчальних закладів удень вручали атестати про неповну середню освіту (випускників дев`ятих класів цього року в Україні 705 тисяч), а увечері вже — колишнім одинадцятикласникам. Бенкетували — хто де (знову-таки, залежно від фінансових можливостей батьків). Хто — у скромних кав`ярнях, хто — у розкішних банкетних залах. Найреспектабельніші батьки найреспектабельніших навчальних закладів (переважно столичних) чинили досить хитромудро, щоб і вовки були задоволені, і вівців лиха доля оминула. Урочисту частину там вирішували проводити поза шкільною територією. Скажімо, в конференц-залі якоїсь солідної установи, наприклад в успішному НДІ. В банкетній же залі тієї-таки установи святкували і власне випускний, після чого охочих організовано везли зустрічати світанок. Інша категорія батьків намагалася прищепити юнацтву ідеали своєї, хоч і тоталітарної, та все ж романтичної молодості. Щоправда, не так з ідеалістичних міркувань, як через той-таки вітерець у кишенях.

Випускників випроваджували зустрічати сонце на найближчу від школи «оазу» із «банкетом» у вигляді харчових пайків. А про те, що подібні пайки не завжди бувають «сухими», нам усім відомо з наслідків святкувань деяких випускних балів минулих років.

Та попри те, що часи змінюються, і, за великим рахунком, нема чого за ними тужити й ностальгувати, діти завжди залишаються дітьми. Та й у кожного дорослого, незалежно від гаманця і статусу, все життя жевріє в серцях зворушлива дитинність. Тож, хай там що, завжди мріється, щоб наші сини на останньому шкільному святі співали про «девочку, которой нес портфель», а не «подождем твою маму, подождем... твою мать». Але все частіше у часі шкільних випускних згадуються, щоправда в іншому контексті, ніж той, який був ще у наших батьків, слова: «Вчителько моя, зоре світова! Звідки виглядати, де тебе знайти?».

Вікторія СТАХ, „УМ”

Bookmark and Share