РАЗОМ ОЧИСТИМО ВУЗИ ВІД ХАБАРНИКІВ !


У хіт–параді установ, де більшість проблем розв`я­зується шляхом хабара, українські вузи посіда­ють лідируючі позиції. Навряд чи хтось сумнівається в цьому твердженні. Адже його не взято зі стелі і не вигадано автором. Бажання брати хабарі з`явилося одночасно з відчуттям п`янкої безкарності у нечесних працівників вищої освіти, готових за відповідну сплату своїх старань "до­помогти студен­там, що заплута­лися в проблемах".

З приходом нової влади у студентів, що втомилися "давати преподам на лапу", з`явилася надія: а чи не вилікує вона хворобу, яка роз`їла вищу школу, наче та іржа, що роз`їдає старенький "Запоро­жець"? Заступивши на пост міністра освіти, Станіслав Ніколаєнко відразу ж заявив, що його відомство з хабарника­ми дружити не збирається... За кілька тижнів після цього були оприлюднені імена тих, хто слів міністра не почув. У га­зетах з`явилися "гарячі" заголовки, фо­тографії несумлінних ректорів, декан і викладачів, які "запропонували" свою допомогу студентам за "невелику ви­нагороду". Ось деякі повідомлення.

"На декана факультету права і психо­логії Макіївського економіко–гуманітарного інституту правоохоронні органи за­вели кримінальну справу після того, як було встановлено 60 епізодів хабар­ництва на загальну суму більше $5,5 ти­сячі". "Прокуратура Миколаївської області закінчила розслідування криміна­льної справи відносно двох викладачів Першотравневого факультету Хар­ківського інституту харчування і торгівлі, які отримали 162 хабарі на загальну су­му 38 тисяч гривень"...

Так і хочеться гукнути нечистим на руку доцентам і професорам: "Адже попереджали вас!!!".

З іншого боку, сьогодні явище ха­барництва залежить і від самих сту­дентів. Бо проблема настільки масштабна, що навіть таким відом­ствам, як Міносвіти і Генпрокуратура, вирішити її самостійно не під си­лу. А оскільки почалася сесійна ли­хоманка, а після неї відразу ж роз­почнуться вступні іспити до вузів, то гаманці деяких "світочів науки" наповнюватимуться умовними оди­ницями зі страшною швидкістю.

Особливо часто потрапляють у хвилю зухвалого жебрацтва абітурієнти. Хлопцям і дівчатам, що тільки–но закінчили школу, хо­четься продовжувати навчання, не відкладаючи цей процес на потім. Про це знають і цим користуються "преподи–поступальники", які за скількись тисяч "зелених" влаш­тують бажаючого, незалежно від його знань, на будь–який факуль­тет. От так і виходить, що люди з грошима, але з розумом, вільним від інтелекту, займають місця талановитих, але без потрібної грошо­вої суми учнів.

Не може не викликати гіркої усмішки й те, що розцінки на всі ви­ди послуг (починаючи від вступу до вузу і закінчуючи написанням курсової або дипломної робіт) постійно зростають. І що тут поробиш: інфляція – вона і у вузах інфляція.

У принципі студенти не проти того, аби звернутися у вищі інстанції за допомогою. Та постійно щось заважає. То інстинкт самозбереження ("один у полі не воїн"), то побоювання, що ніхто нічого не вирішить ("рука руку миє")– Головною ж причиною, чому студенти бояться розповідати про своїх горе–викладачів, є відсутність гарантії анонімності.

– Адже це треба йти в чийсь кабінет, заповнювати якісь папе­ри, а потім можуть і до суду як свідка викликати. А мені в цьому вузі ще вчитися і складати сесії друзям викладача–хабарника, – поділилася своїми побоюваннями Марина, студентка одного з київських вузів.

Таку небезпеку врахували члени Спілки молодих соціалістів. Самі будучи студентами, які неоднора­зово стикалися зі здирництвом, СМСівці знайшли вихід із станови­ща. Назва йому – ГАРЯЧА ТЕЛЕ­ФОННА ЛІНІЯ. Адже набагато лег­ше подзвонити по телефону і роз­повісти про факт, місце й обста­вини дання–отримання хабара, аніж при особистій зустрічі. Якщо ж інформація виявиться правди­вою, розслідуванням займеться СМС спільно з Міністерством освіти. А самі студенти зможуть дізнатися про результати виявлен­ня хабарника безпосередньо з сайту СМС (www.cmc.com.ua) або зі сторінок "Моєї хвилі".

– Якщо стара влада пішла, це зовсім не означає, що разом з нею з нашого життя відразу ж пішли й старі порядки. Однією з проблем досі залишається хабарництво у вузах, – говорить лідер Спілки мо­лодих соціалістів Євген Філіндаш. – Звичайно, вирішити її одразу не вдасться. Але якщо сидіти склав­ши руки і лише між собою розмов­ляти про викладачів, що мають хворобливий інтерес до сту­дентських грошей, це лише поси­лить їхню впевненість у тому, що брати хабарі жодна революція не перешкодить. Щоб допомогти сту­дентам вузів, а особливо абі­турієнтам, які сьогодні вступають до вищої школи, ми й вирішили відкрити гарячу телефонну лінію. Спілка молодих соціалістів упевне­ний, що спільно ми зможемо по­ставити хабарників перед простим вибором: жити або згідно із зако­ном, або за ґратами. Номер гарячої лінії 8– 800–50–172–50. (Працює з 9–00 до 17–00 кожного дня, крім неділі). Дзвоніть просто зараз і тоді завтра вас навряд чи попросять позолотити руку".

Олег Грабльонов

Bookmark and Share