ХАРКІВ: створення Театру сорока дев’яти


“Арабески” відкривають у Харкові Театр сорока дев’яти

Харків, 29 березня (субота), 20:00

Кількість місць обмежена (49), вхід ТІЛЬКИ за запрошеннями.
Запрошення, додаткова інформація та акредитація журналістів:
Марія Заіченко 8050-959-3903, theatre@arabesky.org.ua

У березні “Арабески” пропонують виставу “Критичні дні” – все, що ви не знали про жінок, але хотіли б дізнатися...

Це другий спектакль, який ми презентуємо глядачам на репетиційній точці “Арабесок”. Перша спроба зіграти у цьому зовсім не пристосованому для театральних потреб приміщенні виявилася успішною – публіка вимагає продовження! Тож “Арабески” оголошують про створення Театру сорока дев’яти – саме стільки глядачів може розміститися у нашому залі. Надалі ми регулярно показуватимемо тут наші вистави. Адже вони потребують глядача, і ми маємо що йому показати – на сьогодні у репертуарі “Арабесок” 7 спектаклів, і ще два – у процесі створення.

Історично театр сорока дев’яти – форма театральної діяльності, яка існувала у Австрії у 30-х роках під час панування нацистського режиму. Згідно з його вимогами, будь-який твір, який виконувався для більш ніж п’ятдесяти осіб, підлягав обов’язковій цензурі. Тож політичні кабаре, які були осередками інтелектуальної критики того часу, працювали для сорока дев’яти глядачів. Нині в Україні, попри позірну відсутність політичної цензури, незалежний театр не має шансів на існування: його придушують необґрунтовані податки та монополія державних театрів на спілкування з глядачем. “Арабески” протестують проти цієї економічної цензури та наполягають на своєму праві зустрічатися зі своїми глядачами. Запрошуємо всіх до Театру сорока дев’яти!

Прем’єра вистави “Критичні дні” відбулась у грудні 2003 року в Харкові. “Так жорстоко судити жінок можуть тільки жінки”, писали у харківській пресі. Харківські театральні критики гостро засудили виставу, називаючи її брутальною, жорстокою, песимістичною.

КРИТИЧНІ ДНІ
вистава за мотивами оповідання Дж.Д.Селінджера “Тупташка-невдашка”
Режисер, сценарист – Світлана Олешко
Художник-постановник – Тамара Левшина
Хореограф – Олександр Кравченко
Композитор – Міколай Тшаска
Слайд-шоу:
Оператори - Влад Юрашко, Віка Юрашко, Олексій Радинський, Стас Стрілець
Монтаж - Олександра Панченко

Головна героїня вистави – молода жінка, яка за всіма соціальними ознаками є доволі успішною особою: заміжня, достатньо забезпечена чоловіком, щоб не працювати й мати прислугу, має дочку... Однак ми бачимо перед собою втомлену й знесилену людину, яка болісно переживає категоричну відсутність кохання у власному житті. Вона сама стає абсолютно нестерпною, жорстокою особою, яка не має ні крихти ніжності ні до власної дитини, ні до чоловіка, ні до решти оточуючих... Із розмови з подругою, колишньою однокурсницею з коледжу, в кінці вистави ми дізнаємось, що героїня живе лише одним найсвітлішим спогадом своєї недавньої юності – коротким романом з хлопцем, який загинув у Другій світовій війні. Ця жінка (як і багато інших) шукає причини виникнення власної внутрішньої порожнечі, хоче зрозуміти, як же вона дійшла до цього, що ж сталося з нею і з цілим світом? Власне цим питанням і завершується вистава: “Я ж була доброю дівчиною, - благально спитала вона, - правда ж, доброю?”

























Bookmark and Share