М.Поліщук: У нас лише медичних спеціальностей офіційно було 143. Я от лише у вівторок підписав наказ щодо змін: тепер буде 20 базових і близько 50 суб-базових спеціальностей


Бі-Бі-Сі:Перш ніж почати розмову про стан системи охорони здоров’я в Україні, хотів би Вас запитати про стан здоров’я президента. Якось останнім часом нічого не чути про розслідування отруєння Віктора Ющенка, та й зовнішні ознаки на обличчі президента залишаються.
М. Поліщук: Я був членом слідчої комісії Верховної Ради, яка займалася цією справою, але зараз вона вже не працює. У справі розслідування отруєння залишаються деякі нюанси, якими займаються прокуратура і СБУ.
А щодо стану здоров`я президента, він жодних тривого медиків не викликає і зовнішні прояви також поступово проходять, що люди й самі бачать. Я хочу ще раз підкреслити, що обличчя Віктора Ющенка буде відроджуватися так, як буде відроджуватися українська земля.
А це відродження ми вже бачимо – і у ставленні до України у світі, і по тому, як сприймають візити президента за кордон, та й по очах самих українців – у цих очах дедалі більше надії на краще.

Бі-Бі-Сі:Ну, а тепер до стану здоров’я самої системи охорони здоров’я. Нещодавно міністр освіти Станіслав Ніколаєнко визнав в одному з інтерв’ю, що у системі освіти поширене хабарництво, хоча він і не вважає це корупцією. А наскільки поширене хабарництво в охороні здоров’я – мабуть, його існування Ви принаймні не заперечуватимете?

М. Поліщук: Те, що у системі охорони здоров’я є хабарництво, я не заперечую і не приховую – це абсолютний факт, обумовлений кількома причинами. Перш за все тим, що вже з середини 1990-х років Україна йде шляхом ринкових реформ, які помітні в усіх галузях, навіть в освіті, а от у системі охорони здоров’я вони не йдуть. І от заклади лікувальні практично усі залишилися у державній власності, а сітка фармацевтично-аптечна практично уся – комерційна. Так в аптеках люди отримують більше, аніж лікарі. Заробітна плата медиків зараз становить трохи більше 50% середньої по країні, а медичні кадри – це ж люди надзвичайно освічені. У середнього медперсоналу зарплатня взагалі менша за прожитковий мінімум. Звісна річ, що це само вже породжує хабарництво, бо люди фактично кинуті на межу виживання.

Бі-Бі-Сі:І як же вирішувати цю проблему? Просто підвищенням зарплат медикам?

М. Поліщук: З цього треба починати, причому підвищувати зарплатню не просто до прожиткового мінімуму, а забезпечити рівень, гідний людей, які мають високий рівень освіти і в силу своєї професії повертають іншим людям найцінніше – здоров’я і життя. Президент в одному зі своїх виступів сказав, що медики і освітяни повинні мати більшу зарплатню, аніж у промисловості, а не навпаки. Тому уряд вже намітив до кінця поточного року підвищити зарплати медиків на 57,6% проти 33,4% у промисловості. Тобто за кілька років різницю буде нівельовано.
Друга складова проблеми полягає у тому, що деякі лікарі, особливо у центрах, - не усі, але деякі - просто самі перейшли на режим таких собі ринкових відносин і вимагають хабарів від хворих. Хоча є приклади, коли керівники установ беруть такі благодійні внески, але не для себе, а для закладу, для лікарні. Адже фінансування установ охорони здоров’я на сьогодні недостатнє, і без благодійної допомоги деяким закладам важко навіть вижити.

Для подолання хабарництва потрібні декілька складових: підвищення зарплатні медиків, оснащення лікарень усім необхідним обладнанням, плюс обов’язкове визначення гарантованого рівня медичної допомоги


Микола Поліщук

Наприклад, у Криму лікувальні установи отримали 70 мільйонів гривень такої благодійної допомоги, а деякі академічні установи взагалі існують лише завдяки таким внескам. Є ще й проблеми менталітету – звичка давати медикам якусь подяку, переконання, що коли не даєш, тебе й лікувати будуть недбало, а медики від цього не відмовляються.
Отже, для подолання хабарництва потрібні декілька складових: підвищення зарплатні медиків, оснащення лікарень усім необхідним обладнанням, плюс обов’язкове визначення гарантованого рівня медичної допомоги, яку пацієнту надає держава, а також процедур, за які пацієнт має платити. І це повинно робитися прозоро і відкрито.

Бі-Бі-Сі:Повинно робитися – а чи робиться?

М. Поліщук: Уряд сьогодні над цим працює. За дорученням президента і прем’єра працюють робочі групи щодо реформування галузі охорони здоров’я. Зокрема і у правничій площині – щоби погодити між собою 49-у статтю Конституції, де написано, що медична допомога надається у закладах державної і комунальної власності безоплатно, і 95-у статтю, в якій записано, що виключно бюджетом визначається фінансування соціальних та інших програм. Фракція “Наша Україна” з таким запитом буде звертатися до Конституційного суду, тому що у разі визначення гарантованого базового рівня надання медичної допомоги і збільшення фінансування з бюджету, буде зроблено суттєвий крок у боротьбі з хабарництвом.

Бі-Бі-Сі:Наметові містечка, пікети і акції протесту стали вже невід’ємною складовою українського політичного ландшафту і не обійшли, у тому числі, й очолюване Вами відомство. Доволі гучним було навесні протистояння між міністерством і студентами-медиками, багато з яких, здається, не дуже хочуть їхати в обов’язковому порядку працювати кілька років у селі?

М. Поліщук: Тут справа не лише у селі, а в тому, що у деяких студентів-медиків склалося дуже специфічне бачення своєї професії. Вони вже при вступі до вузу бачать, ким вони будуть після випуску з інституту. Але я знову згадаю Конституцію: у статті 43 сказано, що підготовка і перепідготовка кадрів відбувається відповідно до суспільних потреб.
Ми здійснили відповідний моніторинг потреб у медиках, які має суспільство, і побачили, що існує велика потреба у підготовці лікарів загальної сімейної практики. За кордоном саме за цим фахом працюють від 45% до 60% лікарів. Це люди, які працюють у наданні первинної медико-профілактичної допомоги.
Профілактика набагато дешевша, менш затратна і більш ефективна. Первинної допомоги потребують 90% людей, а в Україні 80% фінансування йде на стаціонарну допомогу – більш затратну. Ніде в світі такої надзвичайно затратної галузі охорони здоров’я немає, як в Україні, і ще Росії та Білорусі. Ще 2000 року уряд тоді ще прем’єра Віктора Ющенка розробив концепцію реформування системи охорони здоров’я, її навіть було підписано тодішнім президентом, але якось тоді реформа загальмувала.
Проте я не бачу підстав для звинувачень, що, мовляв, ми тепер без жодного попередження і вивчення проблеми починаємо реформи. Повторюю, концепція не нова і ми просто активно починаємо її впроваджувати з урахуванням вимог сьогодення. Відповідно був виданий наказ про збільшення підготовки тих фахівців, яких сьогодні потребує суспільство. Це не означає, що за рік-два ми не збільшимо підготовки з інших спеціальностей – для відстеження потреб буде постійно здійснюватись відповідний фаховий моніторинг.

Бі-Бі-Сі: І вдалося Вам студентів переконати? Здається, вже під стінами міністерства ніхто не стоїть?

М. Поліщук: Вдалося переконати і справді вже ніхто під стінами не стоїть. Ми проводили анонімне анкетування студентів Київського медичного університету, і 25% вже хочуть бути сімейними лікарями. А раніше ніхто не хотів, тобто мабуть наші аргументи були переконливими.

Бі-Бі-Сі:Але є ще й проблема житла для лікарів і загалом медперсоналу. Одна річ – працевлаштувати людину, і зовсім інша – забезпечити їй умови нормального життя.

М. Поліщук: Ці проблеми будуть вирішені, і я Вам скажу за рахунок чого. Реформа системи охорони здоров’я передбачає, серед іншого, різке скорочення закладів і установ, і частину цих закладів буде перепрофільовано під службові квартири. Ну от наведу приклад: у Жовтих Водах є 48 корпусів лікувальних установ на 52 тисячі населення. Половину цих корпусів можна хоч зараз закривати – у них просто немає потреби...

Бі-Бі-Сі:А навіщо ж вони будувалися?

М. Поліщук: А навіщо у нас стільки танків будувалося? А навіщо стільки зброї вироблялося і складувалося, що ми тепер не знаємо, що з нею робити? Ось іще приклад: у Калинівці Вінницької області є лікарня на 750 ліжок, а функціонує 250, та й тих забагато. Так от один корпус можна залишити лікарнею, частину перебудувати під квартири, а інші – під хоспіси сестринського догляду, центри медико-соціальної реабілітації, які здамо у “комуналку” в систему соцзабезпечення.

Бі-Бі-Сі:Але опоненти подібних пропозицій кажуть, що при такому скороченні закладів з’являться населенні пункти, мешканцям яких доведеться чи не годинами діставатися до найближчої лікарні чи пункту надання медичної допомоги.

М. Поліщук: Ні, це зовсім не так. Скорочення стосуватиметься тих районів, де є надлишок цих закладів. Там, де необхідно, ми будемо додатково відкривати так звані ФАПи – фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбулаторії сімейного типу. Також вже до кінця року ми плануємо закупити 500-600 автомобілів медичної допомоги для села, і щороку ця кількість буде збільшуватись. На це виділено бюджетні кошти.

Бі-Бі-Сі:А чи не стикається система охорони здоров’я з проблемою “відтоку мізків”? Навіть у Британії, скажімо, така проблема є, бо медики звідти їдуть, наприклад до Америки, де більше платять, а до Британії їдуть медсестри з Південної Африки чи Індії, фактично позбавляючи ті країни кваліфікованих кадрів.

М. Поліщук: Подібної масштабної проблеми в Україні не існує. По-перше, наші дипломи лікарів на Заході, на жаль – чи на щастя – не визнають, тому влаштуватися там на роботу практично неможливо. А по-друге, повертаючись до теми розвинутого хабарництва, деякі лікарі, особливо у містах, дуже пристойні гроші мають, окрім хіба що дільничних. А у клініках деяких, особливо у Києві, є така ситуація, що маємо лікаря на 2-3 ліжка. Надзвичайно роздуті штати, і тоді й виходить, що з усього обсягу фінансування 70% йде на заробітну платню, 20-25% на утримання закладу, а на пацієнта залишається від 5% до 10%. Це ж неприйнятно.
Раніше це ніхто не контролював, створювалися якісь нові установи з обгрунтуванням кадрових потреб, проводилося це через ради директорів тощо. У нас лише медичних спеціальностей офіційно було 143. Я от лише у вівторок підписав наказ щодо змін: тепер буде 20 базових і близько 50 суб-базових спеціальностей. Ми раніше з показником 143 займали друге місце у світі – після Молдови.

Бі-Бі-Сі: На містерство ще й очікує переїзд, адже будівля – одна з найпривабливіших у Києві - переходить президенту України. Не шкода? Чи навпаки, буде нагода зробити нову будівлю міністерства таким собі центром нового початку для української системи охорони здоров’я?

М. Поліщук: Скажу так: знаючи, хто там буде, ми з радістю поступаємося президенту – не з радістю йдемо, але з радістю поступаємося (сміється). А щодо нового початку – реформи справді радикальні. Ми розробили програму підготовки студентів у вузах і післядипломної підготовки. Опрацьовано і схвалено концепію реформування галузі.
Ми вже наводимо порядок у тендерних закупівлях медикаментів, і ціни на ліки ми реально знизимо на 30-40%, як обіцяла прем’єр Юлія Тимошенко. Тобто суттєві зміни вже є, але звісно треба, щоби їх пацієнт відчув. Для цього ми розробили і почали впроваджувати окремі концепції – наприклад, боротьби з туберкульозом, і я переконаний, що ми цю біду здолаємо, профілактики ВІЛ-СНІДу тощо.
Отже за 4 місяці справді зроблено чимало, і я хотів би тут окремо подякувати тим неурядовим громадським організаціям, які нам у цій роботі дуже допомагають. Хоча правильніше було би говорити “за 8 місяців”, бо доводиться працювати по 16 годин на день замість 8, і хочу знову ж таки подякувати тим фахівцям, які свій інтелект, свої знання і свій час віддають справі.

Українська служба Бі-Бі-Сі

Bookmark and Share