Операторів станків учать прямо на заводі (Приїжджим на ”Арсеналі” дають гуртожиток. У середньому оператор верстатів із ЧПУ на ”Арсеналі” заробляє 1,5–1,8 тис. грн. )


Київський завод ”Зварка” бере на роботу операторів верстатів із числовим програмним управлінням. Зарплата — 1,5–2 тис. грн на місяць. Якщо людина не володіє спеціальністю, її вчитимуть на курсах при заводі.

Самостійно готувати спеціалістів завод почав через дефіцит кваліфікованих робітників. Училища й технікуми, які випускали операторів і наладчиків, у 90-ті закрили або перепрофілювали на інші спеціальності.

Київський експериментальний механічний завод ”Зварка” виготовляє потужне зварювальне обладнання, яке застосовують у будівництві та ремонті трубопроводів. Від того, наскільки ювелірно буде виготовлена токарем кожна деталь, залежить робота всього агрегату. У цеху працюють переважно фахівці найвищих — V–VI — розрядів.

Киянин Олександр Щуковський, 48 років, працює оператором токарного верстата з програмним управлінням понад 25 років. 1977 року закінчив Київський технікум електронного приладобудування. Після двох років служби в армії влаштувався оператором верстатів з ЧПУ на дослідний завод зварювального устаткування інституту Патона. Працював бригадиром наладчиків.


— Раніше ті, хто працював на таких верстатах, вважалися елітою робітничих професій, — каже чоловік. Оператор обов’язково має вищу, середню або спеціальну техосвіту. Інакше не зможе розібратися з обладнанням.

На початку 90-х, коли замовлень поменшало, багато висококваліфікованих фахівців звільнилося. Хтось змінив фах, хтось пішов торгувати на базарі.

Молодь працювати біля верстата не хоче. Більшості робітників — за сорок. Два сини Олександра стали будівельниками. Старший, 24-річний Володимир, закінчивши Київський університет будівництва й архітектури, працює майстром столярного цеху. 20-річний Дмитро після Київського енергетичного технікуму і собі пішов до того ж таки університету.

— Правда, останнім часом багато колишніх операторів повертаються на завод, — каже головний технолог ”Зварки” Василь Ващенко, 45 років. — Є й молоді фахівці. Вже два роки на верстаті працює 29-річний Руслан Татаренко — випускник Київського енергетичного технікуму. Доти він вісім років пропрацював на столичному заводі ”Маяк”.

Оператор одночасно обслуговує два верстати. Запрограмована машина сама виточує деталь, але цілком покладатися на неї не можна. Треба міняти різці, виправляти збої програми. Навіть тим, хто раніше працював на такому обладнанні, потрібно два місяці, щоб відновити призабуті навички.


Що складніша деталь, то більше може заробити оператор.

— Новачки до верстата стають не одразу, — розповідає Василь Ващенко. — Якщо це токар-універсал, його півроку вчать, поступово допускаючи до все складніших і складніших деталей.

Частково нестачу персоналу перекривають випускники Механіко-машинобудівного інституту Київської політехніки та філій КПІ в інших містах.

— Були б спеціалісти, а робота буде, — кажуть на ”Зварці”. — Замовлень вистачає.



Приїжджим на ”Арсеналі” дають гуртожиток

— В останні роки роботою оператора верстата зацікавилася молодь, — розповідає заступник начальника цеху київського заводу ”Арсенал” Олексій Мельник, 54 роки. — Приїжджим завод надає місце в гуртожитку. За проживання в кімнаті на кілька осіб робітник щомісяця платить 35 гривень. Для столиці це недорого.
У цеху стоять сучасні швейцарські й німецькі верстати. Є й вітчизняна техніка. Робітники виготовляють деталі до газових лічильників і фотоапаратів. З огляду на складність обладнання, важливе значення має освіта робітника. Бажано, щоб він мав принаймні середню спеціальну освіту.
На ”Арсеналі” навчають прямо на виробництві. За півтора року учень уже зможе виготовляти складну деталь. Справжнім майстром початківець стане за 6–7 років.
У середньому оператор верстатів із ЧПУ на ”Арсеналі” заробляє 1,5–1,8 тис. грн. Висококваліфікований робітник — понад 2 тис. грн.


































Bookmark and Share