У США молоді люди, які приїжджають останніми роками, здебільшого йдуть на українську Службу Божу


У Реколекційному центрі ім. Патріарха Йосифа Сліпого у Брюховичах під час роботи Синоду Єпископів УГКЦ, який розпочався 13 вересня, відбулася зустріч із журналістами владик, членів Синоду, які приїхали з-за кордону. Представники ЗМІ запитували про вибір нових кандидатів на вакантні єпархії УГКЦ у Великобританії та Канаді, про загрозу асиміляції та у світлі цього – про долю УГКЦ поза матірною територією, про контакти з Україною, про цікавий прецедент: нагородження церковною відзнакою УГКЦ римо-католицького священика у Польщі та про Всесвітній день молоді у 2008 році в Австралії, – повідомив Західну інформаційну корпорацію прес-секретаріат Глави УГКЦ.

У зустрічі взяли участь по одному представникові від єпископату УГКЦ в Канаді (Високопреосвященний владика Лаврентій (Гуцуляк), Митрополит Вінніпезький і всієї Канади), США (Високопреосвященний владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський), Австралії (Преосвященний владика Петро (Стасюк), Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії) та Європі (Високопреосвященний владика Іван (Мартиняк), Митрополит Перемишльсько-Варшавський).
Цікавою була зокрема відповідь владик, учасників прес-конференції, на питання щодо загрози асиміляції. «Асиміляція – це природна річ. Думаю, що так є у всьому світі, коли переїжджає група людей, головно до Канади, США, Австралії, – зазначив у відповіді владика Лаврентій (Гуцуляк). – Перше, що втрачають емігранти у такій ситуації – це мову. Але тут постає питання: чи людину, яка не дуже добре знає українську мову, можна вважати українським патріотом, добрим греко-католиком?». А на завершення своєї відповіді Владика Лаврентій зробив висновок, що коли люди втрачають мову, то це не означає, що автоматично втрачають ідею патріотизму. «Подивімося на ізраїльський народ. Хоча багато з них не говорять рідною мовою, проте залишаються ревними у своїй національності», – сказав Митрополит Вінніпезький.

«У США спостерігаємо таку цікаву ситуацію. Молоді люди, які приїжджають останніми роками, здебільшого йдуть на українську Службу Божу, а менше – на англійську. Але один священик розповідав мені, що хотів, щоби у парафіяльній недільній школі навчали катехизи українською мовою. А новоприбулі батьки на це відповіли, щоб він не турбувався про це, бо їхні діти будуть знати українську мову – це, за їхніми словами, обов’язок батьків, – а навчав релігії та принагідно англійської мови», – розповів Владика Стефан (Сорока).
Своєю чергою владика Іван (Мартиняк) розповів, що у греко-католицьких храмах Польщі богослужіння польською мовою ніде не відправляють: і це, за словами владики, тому, що польська мова подібна до української. Притому він сказав, що багато із новоприбулих українців не відвідують богослужінь, хіба що на великі свята. «Однак так є не всюди. Наприклад коли я навчався у Варшаві, у церкві було 50 людей, тепер є 500, натомість в інших місцевостях українці переховуються, вони бояться відкрито працювати, бо дуже важко отримати польське громадянство. Тому, вважаю, в Україні потрібно виховувати своїх парафіян у тому дусі, щоб вони зголошувалися до пароха тієї місцевості, куди виїжджають», – зазначив Владика Іван.
«Я говорю в Церкві англійською мовою два рази на рік – на Різдво і Великдень, – розповів владика Петро (Стасюк). – А поза тим – лише українською. Однак тепер у деяких парафіях ми починаємо впроваджувати третю Службу Божу, де читаємо Євангеліє та виголошуємо проповідь англійською мовою. Наша позиція є така: ми будемо говорити до людей тою мовою, яку вони розуміють», – наголосив на завершення Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії.






Bookmark and Share