«До духовності, єдності та благополуччя через дії кожного!»


Не буду вам розповідати, які у нас прекрасні комфортабельні потяги, ви це чудово знаєте. Ну, сидимо, вагон як вагон: трохи смердить, спека неймовірна, місця з підігрівом, кондішн, все як у людей, одним словом. Тобто ніщо не віщувало загрози. Однак так не буває. На одній із станцій у вагон напихається з десяток солдатів-дємбелів. Кому ще не зрозуміло, пояснюю: так, вони пили пиво, і не тільки, святкували значну подію під кодовою назвою «гражданка» (цілком розумію) – все це в принципі нікому не заважало. Проте, коли десь о 12 ночі вони почали співати, голосно співати, неабияк фальшивити, і це тривало кілька годин поспіль, цього уже витримати ніхто не міг. Звичайно, ми як культурні люди, попросили їх зробити звук трохи тихіше, або й взагалі вимкнути його, але це подіяло на якихось півгодини. І тому змушені були півночі слухати пісні з репертуару груп типу «Фактор - 2» і іже з ними. Отже, приїхали в Одесу, сонні, трохи втомлені, тобто убиті на нич.

Поки попили кави (галіма була), роздуплились, пора було їхати маршруткою в Коблево. А ми ще не знали, що автовокзал знаходиться зовсім близько біля залізничного, тому вирішили розпитати таксистів що до чого. Хитрі таксисти одразу ж запропонували нам їхати або одразу до Коблево (200 грн.), або хоча б до автостанції. Ціна у 40 гривень нам здалася захмарною, тому всі подумали і я вирішив іти до маршрутки на своїх двох. Пояснюю чому ми так тупили. Бо тоті наглі таксисти нагрузили нас, що автостанція досить далеко, а насправді вона за 500 метрів від вокзалу. Люди, не довіряйте одеським таксистам.

Майже година на маршрутці і ми в Коблево. А до чого я веду, типу нащо ми туди приперлися? А приїхали ми на II Міжрегіональний молодіжний Форум під гаслом «Якою бути Україні?», який проходив на Миколаївщині з 8 по 11 вересня. Тепер, любі друзі, дозволю собі трохи офіціозу (як без нього!), все-таки це серйозний захід, а не якась там рейв-паті.

Отже, Форум проходив три дні і зібрав близько 3000 молодих і небайдужих до майбутнього своєї держави людей. Усі вони мали на меті розпочати громадську дискусію: у якій саме державі ми хочемо жити.

Першого форумного дня нам вдалося відвідати …аж нічого. Тому що, поки нас поселили, накормили, різні організаційні моменти, туди-сюди і день пройшов. Лише ввечері ми потрапили на урочисте відкриття Форуму, після якого був концерт. Співали й розважали учасників Форуму виконавці із «Шансу» та Наталя Могилевська, яка чомусь в останній момент відмовилась від спілкування із пресою. Ну й грець із ним.

Другий день був надзвичайно насиченим на події: зустріч із прес-секретарем Президента України Іриною Геращенко, спортивні змагання, круглі столи, виставка університетської преси та спілкування із гуртом «Танок на Майдані Конго», який і став хедлайнером цього вечора на головній сцені Форуму.

Що найбільше вразило, то це саме круглий стіл із І. Геращенко. Майже годину я сидів і слухав її стандартно-пафосні фрази і думав: вона дійсно відпрацьовує свою зарплату до останньої копійки (а це десь 16 тисяч гривень на місяць), адже так захищати президента, його дії і рішення може, мабуть, лише вона. Пані Ірина постійно наголошувала на публічності усіх рішень Президента, мовляв, це неабиякий позитив. Також дозволила собі прокоментувати позицію глави держави щодо призначення нового прем’єр-міністр та широкої коаліції: «Вибираючи між командою і країною, Ющенко обрав країну». Ось так. А ви думали – тут замішані якісь власні інтереси, а насправді все набагато глибше.

Третього, заключного, дня подій та цікавих заходів також було безліч: підписання меморандуму щодо створення в Україні Клубу губернаторів, прес-конференція з лідером ВВ Олегом Скрипкою та вечірній концерт згаданого гурту, презентація основних підсумків роботи Форуму і те де. Ми, звичайно, відвідали усе найцікавіше. Особливо сподобалося, як Олег Скрипка без зайвого пафосу гуляв коблевським пляжем і ні на кого не звертав уваги: я собі відпочиваю, ви собі. Тому, напевно, ніхто так і не наважився підійти до зірки і взяти автограф чи сфоткатись на згадку.

До речі, шановні амігос, як ви можливо чули, нещодавно у с. Нижнє Селище (Хустський р-н) проходив фестиваль «Селиська співанка», на якій теж виступав вже згадуваний Олег Скрипка. Проте грав і співав Скрипка не з гуртом ВВ, а з французькомовним «Ле гранд оркестр». Хтось запитав лідера ВВ, чому ви не приїхали у Коблево із «Ле гранд оркестр»? Відповідь була несподіваною, адже Скрипка повідомив, що 99 % він все-таки приділяє ВВ, решту часу – іншим проектам. Проте йому настільки сподобався наш закарпатський фестиваль, що він вирішив приїхати до нас зі своїм улюбленим дітищем – «Ле гранд оркестр», а для Коблева, мовляв, згодиться і ВВ. Тудом? Тобто, наш фестиваль виявився, на думку Олега Скрипки, набагато крутішим за інші. Тож, пишаймося нашими здобутками, але не дуже взлітайте на хмари, бо гепатись буде боляче.

Особливим заходом Форуму стала стратегічна гра «Обрій-2006», під час якої розроблено модель країни, про яку мріють громадяни. Усіх учасників гри поділили на три групи, які протягом кількох днів у форматі дискусії намагалися сформулювати національну ідею, а саме – її гасло. Потім з напрацювань трьох груп судді зміксували один об’єднаний проект національної ідеї, озвучений на заключній прес-конференції: «До духовності, єдності та благополуччя через дії кожного!». Учасники «Обрію-2006» в урочистій обстановці отримали пам’ятні сертифікати про участь у грі. Серед них були і наші земляки: Володимир Феськов та Святослав Бабіля (правка - ВМП, в оригіналі В’ячеслав).

Як не прикро, однак Форум добігав свого кінця. Вже пролунали завершальні слова, подяки та побажання учасникам форуму, у небі спалахували останні салюти, наступного дня нам треба було вертатися додому.

Отже, я вже у вароші, а тому ви читаєте цей матеріал.

Мандрівний
Володимир Кузминський
























Bookmark and Share