Паркур: чергове молодіжне безглуздя чи стиль життя ?


Чому люди звикли обходити перешкоди? Ви ніколи не задавали собі такого питання? Адже можна красиво перестрибнути невеличкий паркан, зробити запаморочливий стрибок з даху на дах чи елементарно зістрибнути зі сходинок, а не перебирати їх одна за одною. Шаленість? Безглуздя? Чи можливо банальний страх перед ймовірністю небезпеки і наслідування російській приказці: “Умный в гору не пойдёт – умный гору обойдёт”?

Але, як відомо, у наш бурхливий вік революцій у всіх сферах життя на кожне правило знайдеться противник, особа яка хоче виділитися, показуючи, що немає таких правил, на які не знайдеться вийнятків. Звичайно всі ми бачили дітей на дитячих майданчиках, які своїми необережними походеньками чи стрибками вводять батьків у стан шоку. Але в цьому випадку все ж таки наперед виходить фактор нерозуміння небезпеки. А якби відреагували Ви на когорту явно не юних, а вже молодих хлопців, які пробігаючи повз Вас застрибують на перила чи, розігнавшись, біжать по вертикальній стіні? І все це вони роблять свідомо і не втікаючи від когось, а проcто тому що їм так хочеться. Їм’я їм “трейсери”.

Довідка: Трейсер (англ. tracer) – той що прокладає шлях. Вперше такий термін вжив Давід Белль (David Belle). В дитинстві Девід полюбляв лазити по деревах, і це захоплення вплинуло на все його життя. Фраза "немає меж, є тільки перешкоди" стала своєрідним правилом життя людей, які називають себе трейсерами і займаються екстремальним спортом, який вони називають мистецтвом руху або Паркуром.

Про це мені розповіли франківські трейсери, на яких я натрапив у парку Шевченка, під час тренування.

-Так що ж таке паркур?

-Паркур - (франц. Le Parkour - смуга перешкод) – вид екстремального спорту вигаданий у маленькому містечку Лісс (Lisses) недалеко від Парижу групою молодих людей, на чолі з родоначальником паркуру Давідом Беллем. Паркур зародився шляхом змішування багатьох видів спорту, таких як біг, акробатика, брейк-данс, скелелазання, та бойові мистецтва. Юні експериментатори шляхом проб та помилок формували те, що згодом стало мистецтвом, яким займаються у всьому світі. – відповідає мені один з хлопців, на ім’я Еос.

- Але ж Франція знаходиться далеко від України і від Івано-Франківська, то як так сталося, що ви почали цим займатися?
- Справді, Спочатку про Паркур знали тільки ті люди, які спілкувалися з трейсерами, було кілька аматорських фільмів, сайти в інтернеті, але справжньої популярності паркуру надав французький фільм відомого режисера Люка Бессона „Ямакасі, або сучасні самураї”, який розійшовся по всьому світу. Але ніхто не знав, що команда „Ямакасі” існує насправді...“Yamakasi” стали першою командою трейсерів яка здобула популярність. Саме через цей фільм люди по всьому світу почали дізнаватися про Паркур.


- Відверто кажучи, зі сторони може здатися хаотичною біганиною і черговим шаленством молоді.
-Аж ніяк! Паркур, є мистецтвом, адже його невід’ємною частиною є творчість. Одним стрибком долаючи східну клітку, на якій терпляча людина рахує всі десять сходинок, чи здійснюючи запаморочливий політ між байдужими громадами висотних будівель, трейсер так чи інакше виділяється з сірої маси натовпу. Це відбувається завдяки тому, що він творець, він створює нові закони руху там, де здавалося б всі напрями і можливості пересування визначені раз і назавжди. Філософія паркуру близька до філософії східних єдиноборств. Фізичне удосконалення трейсера рано чи пізно приводить до деяких духовних відкриттів. Для трейсера таким відкриттям є свобода. Усвідомлення свободи приходить до нього буквально на кожному кроці. По перше це свобода тілесна, яка з’являється з розвитком гнучкості, сили, пластики та координації. По друге це свобода руху, яка тим більш очевидна, чим більше навколо тупиків і огорож. Врешті решт, це свобода думки, якою неминуче повинна володіти людина, яка постійно виділяється з поміж інших, яка, можна навіть сказати, протиставить себе їм. Говорячи так можна назвати паркур мистецтвом свободи.

- Наскільки розповсюджений Паркур в Україні?
-В Україні паркур є молодим видом спорту. Достеменно не відомо коли в Україні з’явилися перші трейсери, коли була сформована перша команда, але однією з найперших на Україні стала команда “Deus PK Team”, яка виникла в Івано-Франківську. Почалося у нас в місті це як і в більшості випадків з фільму „Ямакасі”. Подивившись його компанія друзів, яка існувала досить давно, вирішила побільше дізнатись про цей фільм. Основним джерело інформації став інтернет, де вони і прочитали про паркур, про хлопців які називають себе „Ямакасі” та про багато інших команд з усього світу, про базові трюки та елементи, та про філософію паркуру, яка вразила їх найбільше

- І скільки часу існує вже ваша команда?
-Тренуватися хлопці почали минулого літа, в команді є 4 постійних члена, та багато новачків які хочуть приєднатися. Ми завжди раді новачкам на своїх тренуваннях, оскільки ставлять собі за мету популяризувати це мистецтво, яке на нашу думку може допомогти багатьом розвинути себе більш різносторонньо, і по іншому подивитися на світ який нас оточує.

- Серйозні наміри, проте чим вони підкріплені?
- Влітку ми плануємо провести в Івано-Франківську фестиваль цього виду екстремального спорту під назвою „Trays dayZ” і девізом „всі дороги ведуть в Івано-Франківськ”, на який повинні з’їхатися трейсери з усієї України і навіть гості з далекого Іркутська.

- А як з травмами? Напевно регулярно виникають вимушені періоди відпочинку у гіпсі?
-Чесно кажучи, побачивши тренування трейсерів у багатьох людей виникає підозра що це дуже травматичний та небезпечний вид спорту, але це не зовсім так. Адже перед тим як виконати той чи інший стрибок, трейсер мусить бути впевнений на 100% що він у нього вийде, як тільки з’являється сумнів, краще не робити його взагалі. За рік тренувань, єдина травма яка була у одного з членів команди Deus PK Team, це підвернута нога після невдалого „блайнда” (стрибок на точність не бачачи точку приземлення в момент відштовхування прим.авт.).

- А де найчастіше Вас можна побачити?
-Відверто кажучи, наше місто не дуже підходить для такого мистецтва, занадто воно рівне (посміхається Еос), але ми регулярно буваємо у парку або поблизу міського озера

- Наостанок запитання - Що для тебе особисто значить Паркур?
- Зараз я не уявляю свого життя без паркуру, це вже всередині в мені, і це не забрати. Колись ми виступимо з натовпу і полетимо. Я вільна людина, і вам цього бажаю.

Після цього, розповівши ще кумедний факт про те, що одною з найбільших проблем трейсерів є відносини з правоохоронними органами (працівники міліції з підозрою ставляться до молоді, що стрімголов бігає містом, плутаючи їх з вуличними злодіями, що вихоплюють сумочки і барсетки у громадян) хлопці повернулися до тренування.

http://ifportal.net

Bookmark and Share