«Про становище молоді (2001-2006)»....


«Розвиток дієвої міської та регіональної молодіжної політики як необхідний крок реформування державної молодіжної політики».

І. Сучасна молодіжна політика в Україні.
1. Короткий історичний екскурс.
• У СРСР молодіжний рух проходив під найбільш відомим брендом «КОМСОМОЛ». Це була досить ефективна система залучення молодих людей, яка ґрунтувалася на ідеології, що панувала. Проте хочу привести 3 важливих аспекти: 1) вся структура комсомолу обиралася знизу нагору молоддю; 2) комсомол мав власний незалежний бюджет; 3) фактично не було державних органів, що б дублювали діяльність комсомолу, іншими словами молодь сама формувала молодіжну політику, хоча і під кураторством комуністичної партії.
• Зі здобуттям незалежності Україною, молодь практично повністю втратила свій вплив. Був здійснений перехід до адміністративного керування молоддю із жорсткою вертикаллю зверху вниз. Зрозуміло, що жоден чиновник не обирається знизу нагору молоддю. Молодіжна політика реалізовувалася по інерції в напрямку сервісного обслуговування молоді. Очевидно, що така політика може бути тільки декларативною: для її забезпечення не існувало більше планової економіки й ресурсів фактичної монополії держвласності.
2. Підсумки такої політики за час незалежності. Був порушений місток, що з'єднував молодь і владу. Молодь усунули від рішення її проблем. А результатом стала втрата відповідальності самої молоді за що відбувається: не маючи ніякого відношення до вироблення й реалізації молодіжної політики, молодь не відчуває і відповідальності за наслідки чиїхось рішень щодо власної громади, суспільства та країни. Молодь залишилася в якомусь паралельному світі, система цінностей якого визначалася ким завгодно, але не державною політикою стосовно молоді. Яких результатів чекати від 15 років політики розвитку безвідповідальності молоді? Очевидно, що результатами стали безвідповідальна поведінка молоді не тільки щодо чиїхось рішень відносно неї, але і на жаль відносно власного життя. Наслідки широко відомі: епідемія розповсюдження ВІЛ\\СНІД серед молоді, колосальний зріст наркоманії, підвищення вдвічі рівня правопорушень у молодіжному середовищі, нівелювання поваги до праці, криза омолодження кадрів робочих спеціальностей, мотивація на одержання диплома, а не освіти та інше. Статистика загальновідома.
3. 15 років в Україні показово борються з наслідками, зображують успіхи молодіжної політики на телевізійних екранах під свята або увагу до молодіжних проблем напередодні виборів. Діюча молодіжна державна програма на 2004-2008 роки – черговий приклад «гасел»: з 18 сторінок тексту 12 – перелік основних напрямків як-то: сприяти, поліпшити, підвищити. Регіональні й міські програми в Україні, які як би повинні її конкретизувати, у переважній більшості - приклади безвідповідальної регіональної й муніципальної політики відносно молоді. Я поясню: жодна програма не несе відповідальності за конкретні позитивні зміни становища молоді. Відсутні критерії й індикатори, по яких можна було б проводити ефективну оцінку таких змін. Інакше кажучи, витрачаються бюджетні кошти всіх рівнів по статті «молодіжна політика», однак ніхто не може проаналізувати як вплинули проведені заходи на становище молоді, чи стало їй гірше або краще від витрачених бюджетних коштів. Саме це я називаю безвідповідальністю.
4. Друга характерна риса – «віртуальна молодіжна політика». На регіональному та місцевому рівнях не має навіть розуміння мети відповідних програм для молоді. Я поясню: усі проблеми місцевої громади відображаються у відповідних цільових або комплексних місцевих програмах. Молодь є невід’ємною частиною місцевої громади, тому проблеми здоров`я молоді відображаються у міській програмі охорони здоров`я, проблеми освіти, працевлаштування, соціального захисту та інше – у відповідних програмах, які реалізуються відповідними управліннями. А що залишається для діяльності управління молодіжної політики? Як правило, форми дозвілля, таборів, інформування. Якщо уважно придивитися, то усі заходи цього управління можливо розподілити між іншими управліннями без будь-яких серйозних наслідків. Навіть існує серед депутатів місцевих рад такий анекдот: кошти на молодіжну політику – це кошти «молоді на пиво». Мабуть звідси є і рівень поваги, який відображається у рівні фінансування із місцевих бюджетів на молодіжну політику. Віртуальна молодіжна політика створила і віртуальні молодіжні програми: на справді вони є скоріше дотаціями із бюджету на діяльність відповідних управлінь, ніж програмами.
5. Усе це можна в добротному бюрократичному стилі обставити й показати якісь досягнення. Є й дійсно позитивні локальні приклади, але очевидно наступне – суспільство платить величезну ціну за подібну політику. Навіть приблизні підрахунки, у скільки бюджетам всіх рівнів обходяться, і будуть зростати витрати по боротьбі з негативними наслідками в молодіжному середовищі, визначають фантастичні суми, які не під силу для Української економіки. Необхідні кардинальні зміни діючої системи. Але найбільш важлива складова цієї ціни – тисячі загублених життів та зламаних доль…
6. Необхідність таких змін вже давно витає в повітрі й не тільки в Україні. Які сьогодні є альтернативи в країнах-сусідах? Білорусь демонструє приклад авторитарної молодіжної політики, заснованої на соціалістичному принципі розвитку сервісного обслуговування населення. Росія демонструє більше гнучкий підхід у цьому ж напрямку: пропонується спектр молодіжних об'єднань, стрижневими є рух «Наші» та «Єдина Росія», що займаються підготовкою й адаптацією наступної номенклатурної політичної еліти країни. Обидва приклади – це в певному змісті спроби реанімувати Комсомол у сучасних умовах. В Україні об'єктивно неможливий ні білоруський варіант, ні російський. У нас усе ще інша політична ситуація, чим у Бєларусі, а також немає такої сировинної бази вуглеводнів, як у Росії для фінансового забезпечення такої політики. Для України більше прийнятні деякі принципи політики Європейських країн. Хотів би пояснити. У різних європейських країнах робиться акцент на діяльність молодіжних організацій і студентського самоврядування. Непогана ідея, але повернемося до українських реалій. Скільки громадських організацій дійсно працюють у селах, селищах і малих містах? І яке їхнє охоплення молоді? Зрозуміло, що студентські самоврядування ознака більшою мірою обласних центрів, чим глибинки. Може кількість офісів Всеукраїнських організацій у Києві й наводило Міністерство на думку про НУО та органи студентського самоврядування як базові для національної молодіжної доктрини. Однак треба й тут проявляти державне бачення: молодь за межами міст надана сама собі й сліпе копіювання європейських принципів нічим їй не допоможе. Це вже величезна проблема, а збільшуватися вона може в недалекому майбутньому погрозою державної цілісності України відносно прикордонних регіонів, де фактично відсутня державна молодіжна політика. Нам не потрібна «сліпа» євроінтеграція, що означає боротися із численними труднощами за право зайняти місце у хвості в Європи та одержати в результаті давно виявлені проблеми наших Європейських сусідів. Треба пам'ятати, що їхня система складалася не одне десятиріччя тому. Сучасні реалії, зокрема інформаційні простори, розвиток Інтернет та комунікацій, якісно змінюють молодіжне середовище й суспільство в цілому. Історично в нас з'явився шанс закласти фундамент інноваційної системи молодіжної політики в Україні, на основі глибокого аналізу й прогнозування, і демократичних принципів.

ІІ. Ефективна державна молодіжна політика в Україні.
1. По-перш за все, пропоную розглядати молодіжну політику як інструмент, що має забезпечити у комплексі стратегічного розвитку країни геополітичну конкурентоспроможність Української держави, а також розвиток місцевих громад та суспільства протягом наступних 10-15 років. Ризики політичного вибору держави тут є мінімальними: жодна політична партія в Україні не виступає проти зростання добробуту населення. Такий підхід насамперед базується не стільки на політичному виборі, скільки на прогнозуванні.
2. Деякі результати різноманітних довго- та середньо- термінових прогнозів визначають важливі риси суспільства майбутнього. Найбільшу конкурентну спроможність отримають держави із розвинутими самоврядованими громадами. Другою важливою рисою є те, що традиційний прямолінійний шлях (виховання дитини-навчання-працевлаштування-власна сім`я-пенсія) буде відчувати суттєві зміни. Молода людина має бути готовою та здатною складати навіть власний унікальний сценарій побудови свого життя! Більш детальніший аналіз, із урахуванням демографічних показників, навантажень на одного працюючого та інші, із різноманітних соціально-економічних напрямків нададуть більш детальне обґрунтування щодо завдань державної молодіжної політики в Україні.
3. Маю визначити, що не має в Україні ефективного інституту молодіжної політики. Вкрай низький рівень поваги до молодіжної політики та її підтримки визначає суттєвий брак фахівців у галузі відповідного прогнозування та моделювання, а також державних діячів, які б були у змозі реалізувати відповідні системні зміни. Нам потрібні українські версії діячів рівня Суркова! Я маю на увазі не стільки конкретну особистість, скільки продемонстрований рівень спроб громадського моделювання. Сучасна система виховання в Україні не займається підготовкою молоді до життя в умовах самоврядованих громад. Державна молодіжна політика не передбачає моделей, які мають забезпечити розвиток якостей та навичок молоді, що мають надати змістовне наповнення розбудови Української держави та суспільства.
4. Так що може бути моделлю ефективної інноваційної молодіжної політики в Україні? Потреби країни та суспільства у самоврядованих громадах визначалось і в перегоні до парламентсько-президентської республіки, і в версіях адміністративної реформи із посиленням впливу місцевого самоврядування. Базовою в Україні має стати саме муніципальна модель молодіжної політики. На підставі здобутих знань та 16 літнього досвіду, я приклав зусилля до відповіді на це питання, та розробив модель муніципальної молодіжної політики. Представники 13 областей України, що зібралися у вересні цього року на Всеукраїнський Молодіжний Форум визнали презентовану модель як найбільш відповідну потребам молоді та місцевих громад. Думку молоді підтримали учасники 11-х Всеукраїнських муніципальних слухань із 170 міст, а у грудні цього року модель знайшла відображення у результатах роботи 5-го Всеукраїнського молодіжного Саміту ООН.
5. Згідно за моделлю, молодь є невід`ємною часткою місцевої громади, тому усі проблеми молоді мають бути визначені у цільових та комплексних міських програмах. Наприклад, відокремлення вирішення проблеми ВІЛ\\СНІД у молодіжному середовищі із відповідної цільової комплексної міської програми у молодіжну програму є недоцільним. Саме так відносно будь якої проблеми молоді: соціальний захист, працевлаштування та інше. Єдина ціль, що потребує окремої міської програми є створення сучасної системи залучення молоді до формування міської політики та вирішення проблем місцевої громади, які викладені у відповідних міських програмах. Сьогодні немає комплексної системи мотивації молоді щодо цієї цілі, немає відповідного рівня компетенції щодо її участі, а також уявлення щодо механізмів місцевого самоврядування, немає також дієвих механізмів впливу молоді на місцеві рішення, які стосуються їхнього життя, а також налагодженої системи підтримки молодіжних ініціатив на вирішення проблем місцевої громади. Саме ці питання і вирішує модель, яка складається із чотирьох систем:
1. Система постійного громадського представництва молоді на місцевому рівні.
2. Система залучення молоді до формування міської політики.
3. Система залучення молоді до безпосередньої реалізації міської політики.
4. Система розвитку компетентності участі молоді у формуванні та реалізації міської політики.
Унікальними є механізми практичної реалізації кожної передбаченої системи. Приклад рівня впливу молоді: зі рішенням міської ради жоден проект рішення міської ради, або її виконавчого комітету що впливає на життя молоді, не може бути прийнятий без попереднього затвердження на сесії молодіжної ради міста! Модель передбачає цілу низку різноманітних механізмів, що мають створити комплексну систему, налагодити взаємодію молоді та влади на сучасних умовах, створити прозору систему оцінки становища молоді, ефективність використання бюджетних коштів за цим напрямком, розподіл відповідальності між усіма діючими сторонами цього процесу, а також кількісні та якісні зміни у вирішенні проблем місцевої громади за рахунок розвитку участі молоді.
Імплементація моделі на місцевому рівні відбувається як затвердження на сесії міської ради трьох основних документів: типової перспективної Концепції, міської щорічної програми щодо практичної реалізації Концепції, та типове Положення про Молодіжну раду.
6. Практична реалізація та впровадження моделі. Всеукраїнська ініціативна група щодо впровадження моделі в містах України, яка була створена на Форумі у м. Бердянську, займається цим питанням. Інтерес визначили лідери із 33 міст України, та кожен день до ініціативної групи звертаються нові зацікавлені лідери. На цей час проходить Акція №1 «Дізнайся!», протягом якої організуються регіональні зустрічі із місцевими та регіональними лідерами, фахівцями та депутатами. Основна мета – ознайомлення та обговорення моделі. Акція №2 «Візьми та впроваджуй» - є логічним продовженням для лідерів, що мають бажання впроваджувати модель у своєму місті та області. Треба відзначити, що жодна політична партія або міжнародна донорська організація не має відношення до фінансування цієї кампанії: обидві акції проводяться на власні кошти молоді. У деяких містах вже почалось впровадження моделі: Концепція була затверджена Одеською міською радою в листопаді 2005 року, у вересні 2006 Херсонська міська рада затвердила повний пакет із трьох документів, завтра виконком Бердянської міської ради виносить на розгляд та узгодження проект Концепції, цей список зростає.
7. Рівень зацікавленості до моделі та резонанс створив умови для початку діалогу із народними депутатами України щодо здійснення необхідних системних змін та реформування молодіжної політики в Україні. У результаті сформувалася міжфракційна робоча група із представників Всеукраїнської ініціативної групи та народних депутатів - представників двох комітетів Верховної Ради України: 1) комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, 3) комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму. На першому засіданні робочої групи ми визначили основні завдання протягом наступних півроку та механізми нашої взаємодії. Діяльність буде відбуватись у двох напрямках: регіональні громадські обговорення моделі (до березня 2007 року включно), аналіз та систематизація громадських рекомендацій та створення проекту Закону України щодо впровадження необхідних системних змін на усіх рівнях. Ми маємо також велике бажання співпрацювати із Міністерством України у справах сім`ї, молоді та спорту, але розуміємо, що для конструктивної співпраці нам потрібне більш якісне розуміння регіональних потреб та реалій, тобто провести заплановані регіональні зустрічі.
8. Та й останнє. Відбудова конкурентоспроможної країни, розбудова суспільства та місцевих громад – є важливим стратегічним завданням, що може об’єднати країну та суспільство, та навіть може стати національною ідеєю. Не менш важливим є те, що цей процес починається знизу до гори, не є нав’язаним політичним замовленням, а базується на розумінні та потребах місцевих громад. І також дуже важливим є відкритість цього процесу, тобто можливість кожного громадського діяча, депутата, урядовця або бізнесмену взяти у ньому участь.

Громадяни України запрошуються!



























Bookmark and Share