РІК ДЛЯ МОЛОДИХ: КУРС НА ЄВРОПУ, ЧЕРГИ НА ЖИТЛО, РОЗЧАРУВАННЯ В ПОЛІТИЦІ


За рік у молодіжному житті відбулися певні зміни, сталися деякі помітні події. Які з них можна вважати знаковими для молоді? Що змінилося на краще, що — на гірше? Про це «ДТ» запитало відомих політичних діячів і представників молодіжних громадських організацій.

Микола ТОМЕНКО, голова комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму

— 2006 року ми почали активно розбудовувати систему фізичної культури і спорту. Постанова про заборону закривати спортивні заклади, ціла низка рішень щодо фінансування спортивних закладів обов’язково дадуть позитивний результат для молоді наступного року. Другою надзвичайно важливою проблемою є молодіжні кредити. Ми більш-менш розібралися з цим питанням, і, я сподіваюся, наступного року будуть позитивні зрушення. По-третє, ми практично узгодили із студентськими та молодіжними організаціями законопроект про цивілізовану систему студентського самоврядування у вузах. Я маю на увазі обов’язкову участь студентів та аспірантів у вчених радах, фінансування органів студентського самоврядування, розширення їхніх прав, щоб без дозволу органу студентського самоврядування не можна було виключити студента з університету чи виселити його з гуртожитку.

Оцінюючи роботу Міністерства сім’ї, молоді та спорту, важко вийти за межу задовільності, тому що на декларативному рівні все правильно, але до реального виконання багатьох справ так і не дійшло. Схвально роботу міністерства можна буде оцінити тоді, коли ми побачимо конкретні результати.

Олександр ЯРЕМА, директор Департаменту молодіжної політики Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту

— Найбільш значущою молодіжною подією 2006 року стала реєстрація Українського молодіжного форуму. Додав би до цього і муніципальні молодіжні слухання, які проходили в Комсомольську і допомогли зрушити активність молоді на регіональному рівні. Не можна не згадати і про Молодіжний саміт ООН, який відбувся нещодавно. Найкращим молодіжним проектом я б назвав проект «Волонтер року», де з усієї України збирали інформацію і визначали кращих волонтерів.

Вважаю, що робота нашого міністерства в плані співпраці з молоддю цього року стала більш відкритою, динамічною, були відпрацьовані механізми залучення молоді до процесу ухвалення рішень через формати громадських колегій.

Андрій ЧЕРНИХ, координатор Молодіжної громадської колегії при голові Верховної Ради України

— На моє тверде переконання, жодних знакових подій у молодіжному середовищі в 2006 році не було. Це може підтвердити будь-яке соціологічне опитування молодих громадян. Думаю, Міністерство сім’ї, молоді та спорту могло зробити більше, ніж зробило. Чому це сталося? Є низка причин, головна з них — відсутність чіткої стратегії на п’ять-десять років. Міністерство намагалося «гасити пожежі», а необхідно передбачати появу проблем та здійснювати кроки для запобігання їм.

Першочерговими завданнями, на вирішення яких необхідно спрямувати максимальні зусилля в майбутньому, є створення умов для отримання якісної вищої освіти, працевлаштування випускників вузів та забезпечення молоді житлом.

Станіслав КУЦЕНКО, Українська студентська спілка

— Як відомо, ще 2005 року було взято курс на створення Українського молодіжного форуму, але процедура його реєстрації тривала понад рік і 7 листопада 2006 року його нарешті було зареєстровано. Я вважаю, що це визначна подія, бо об’єднався молодіжний рух: Національна рада молодіжних організацій і Український національний комітет молодіжних організацій нарешті знайшли спільну мову, і тепер ми йдемо в Європу. Наші шанси вступити до Європейського молодіжного форуму оцінюють як досить високі.

Однак є і мінуси. Наприклад, не можна говорити про те, що робота системи молодіжного житлового кредитування стала більш прозорою. Залишилися великі черги на житло, досі є незрозумілим механізм розподілу коштів. Але плюсом стало те, що Міністерству молоді та спорту було передано функції щодо сім’ї, і це дало змогу зробити позитивний внесок у процес розвитку сімейних інституцій.

Петро ЩЕРБИНА, Молодіжний Центр політики та інформації

— Протягом 2006 року державна молодіжна політика в Україні постраждала через парламентсько-коаліційні «торги». Цінності молодіжного руху і далі девальвуються, оскільки досі так і не з’явилися реальні молодіжні лідери, а молодіжні громадянські кампанії показали свою низьку ефективність і пряму залежність від фінансування політичними силами.

До позитивів я відніс би те, що екс-міністрові у справах сім’ї, молоді та спорту Юрію Павленку вперше за останні роки вдалося зробити більш відкритим проведення конкурсу проектів та програм всеукраїнських молодіжних організацій. Зросла кількість аналітичних досліджень щодо державної молодіжної політики та молодіжного руху.

Найбільш вдалою громадянською кампанією, яку розпочала саме молодь, на мою думку, є робота всеукраїнської ініціативної групи з упровадження моделі муніципальної молодіжної політики «Дізнайся!», найбільш результативною 2006 року була робота ВМГО «Фундація регіональних ініціатив», а найкращим молодіжним виданням — інтернет-газета «Молодіжна правда». Проте за минулий рік так і не з’явилося серйозного молодіжного друкованого видання. Чи не єдиним джерелом обміну думками для молодіжного руху залишається Інтернет.

Артем МИХАЙЛЮК, Спілка ініціативної молоді

— Найбільший вплив на молодіжне життя країни 2006 року мали вибори до місцевих рад і парламенту. Знаковим є прихід молоді до рад різних рівнів та до місцевих органів влади. Певна річ, її ще не так багато, але є надія, що в майбутньому це дасть помітні результати. Ще однією важливою подією можна назвати створення координаційної ради студентських організацій. Усі п’ять хоч якось діючих всеукраїнських студентських організацій нарешті сіли за стіл переговорів.

Звісно, хтось може вважати знаковим утворення Українського молодіжного форуму — спілки спілок всеукраїнських молодіжних громадських організацій. Але якою мірою УМФ репрезентує організований молодіжний рух України — це велике питання! Чи стала ця подія знаковою для когось, крім функціонерів від молодіжної політики? Чи знає бодай хтось із лідерів місцевих молодіжних громадських організацій, що таке УМФ?

Негативом можна вважати й розчарування в політиці значної частини молоді. Відсутність якихось помітних змін після помаранчевої революції, особливо на місцях, постійне політичне «перефарбовування» під час усіх процесів — усе це аж ніяк не сприяє участі молоді в політичному і громадському житті.

Є чимало несправджених очікувань від Мінсім’ямолодьспорту. По-перше, це безсистемність державних програм у сфері молодіжної політики. По-друге — не налагоджено взаємодії міністерства з молоддю, не створено дієвого консультативно-дорадчого органу. Вся взаємодія відбувалася тільки з молодіжними організаціями всеукраїнського рівня, і то переважно через УМФ. По-третє, проект національної доктрини в галузі молодіжної політики було поховано.

Руслан ТКАЧ, Асоціація молодих політологів України

— Роль молоді в політиці 2006 року зменшилася до критичного рівня. Сьогодні органи державної влади, які відповідають за реалізацію молодіжної політики, мають припинити дерибан коштів і почати діалог зі здоровим молодіжним середовищем, якому є що сказати владі.

Цьогорічні парламентські слухання з питань молодіжної політики вперше стали більш-менш ефективними, що стало можливим завдяки приходу до парламенту таких молодих депутатів, як Євген Філіндаш та Андрій Пінчук. Ці люди мають досвід практичної роботи в молодіжному русі.

Що ж до столичної молодіжної політики, то на рівні Києва змінювати ситуацію потрібно було ще п’ять років тому, адже попередній начальник «молодіжного» управління КМДА Олександр Кулик не мав жодного зв’язку із молодіжними організаціями.

















































Bookmark and Share