МОВНЕ ПРОТИСТОЯННЯ В ЛУГАНСЬКУ ПЕРЕЙШЛО В ГАРЯЧУ ФАЗУ


На передачу були запрошені четверо осіб, яких розмістили у двох різних студіях. Одну пару становили заступник декана факультету Андрій Вустенко і Сергій Мельничук, іншу - депутат Луганської міськради від Партії реґіонів Арсен Клiнчаєв і доцент кафедри географії Луганського національного педуніверситету, заступник голови обласної «Просвіти» Юрій Кисельов.

Після передачі Сергій Мельничук пішов до другої студії, в якій дискутували А.Клiнчаєв і Ю.Кисельов, і порадив останньому не вступати в дискусію з депутатом: «Тоді Клінчаєв почав мені дорікати, мовляв, якщо мені не подобається російськомовне середовище, то я можу виїжджати звідси. На це я йому відповів, що живу на своїй історичній землі і нікуди виїжджати не збираюся. Він на це сказав, що також перебуває на своїй історичній землі».

С.Мельничук запитав, яка ж Луганщина й Україна - історична земля для нього, якщо він в етері заявив, що є вірменином і народився в Магадані. Після цього, стверджує С.Мельничук, А.Клiнчаєв почав чіплятися до нього, але тут зателефонував слухач, і працівники телеканалу «IРТА» передали йому слухавку. Розмова була тривалою. А.Клiнчаєв вже одягнув пальто, але не йшов, а ходив колами довкола С.Мельничука і погрожував йому розправою: «Коли я закінчив телефонну розмову, віддав слухавку працівникові телестудії. Не встиг я повернутися, як Клінчаєв завдав мені удару в обличчя. Він розбив мені ніс. Я не став відповідати, бо розумів, що це провокація».

З носа Сергія Мельничука йшла сильно кров, але він наполіг, щоб йому дали слухавку, і він почав викликати міліцію. А.Клiнчаєв вирвав телефон з його рук і послав його вмитися в умивальник. «Не минуло й двох хвилин, як в умивальник заскочив Клiнчаєв і почав знову мене бити. Я не став відповідати, але тут забігли працівники студії і кинулися відтягувати його від мене. Невдовзі приїхала міліція, склала протокол. Трохи пізніше прибула «швидка». Мені надали допомогу і відвезли в 9-ту міську лікарню, де зняли побої. Від госпіталізації я відмовився, оскільки в мене - сесія «на носі», і мама лежить паралізована. Однак через день мій стан різко погіршився. Я змушений був викликати швидку допомогу. Мене госпіталізували в неврологічне відділення 2-ї лікарні Луганська з діагнозом «струс мозку».

А.Клiнчаєв на моє прохання описати конфлікт свою розповідь розпочав так: «Цей пан підійшов до мене і став заявляти, що вірмени повинні їхати на свою історичну батьківщину і тут права голосу вони не мають. Увесь сенс цього конфлікту - розпалювання міжнаціональної ворожнечі. По-іншому це ніяк не називається. Це нагадує 37 рік, коли говорили: «Євреїв - на Батьківщину». Потім починають розбиратися, в кого бабусі-дідусі, і так далі, і тому подібне».

При цьому А.Клiнчаєв разів п'ять повертався до теми національної образи, а тоді взагалі перейшов на особу свого кривдника: «Ця людина сиділа в тюрмі два роки. У нього - 1190 рядків кримінальних справ. На цей момент він перебуває під контролем психлікарні. В мене повне досьє на цю людину. Зараз на ньому - дві кримінальні справи: перша - за побиття палкою одного чоловіка, друга - за те, що він підрізав людину. А перед цим у нього було понад 60 конфліктів. Він навіть нападав на людей інших національностей. Це всім у Луганську відомо. Про це знає вся область. Дуже гарно виходить: людина, психічно ненормальна, кримінальник, захищає українську мову».

При цих словах, зізнаюся, я не втримався для себе від мимовільної аналогії з часами СРСР, коли дисидентів-шістдесятників оголошували то кримінальними елементами, то психічно хворими, тоґвалтівниками.

А депутат і не думав вгавати. Як додатковий аргумент, він порадив мені взяти газету «2000», в якій «про нього (себто, про Мельничука) сказано все по повній програмі». Натомість А.Клiнчаєв уникав розповіді про саму бійку, і мені довелося витягувати відповіді буквально по словах: «Він просто підійшов й ударив мене в груди» - «Чи я правильно зрозумів, що С.Мельничук одержав струс мозку від того, що вдарив Вас у груди?» - «Він ударив мене в груди, за що одержав в обличчя».

Цікавим мені видався і поклик на газету «2000», головний редактор якої Сергій Кичигін (Тойма) - вельми колоритна фігура. Колись мав фірму «Довіра», тоді десь зник на багато років, щоб випливти знову у Києві, як мешканець Ванкувера і громадянин Канади. Принаймні, він так сам про себе казав. Хто забув, нагадаю: це той самий чоловік, який, як мавр з приповідки, зробив свою справу, коли треба було «викинути» радіо «Свобода» з етеру ФМ-радіостанції «Довіра» в лютому 2004 року. Саме С.Кичигін сів на кілька тижнів у крісло директора «Довіри», яке йому (даруйте за каламбур) довірив керівник Українського медіа-холдингу Борис Ложкін, і швидко відлучив «Довіру» від циці «Свободи», яка вливала туди щорічно 200 тисяч американських доларів за ретрансляцію. Вся ця спецоперація тривала під контролем Адміністрації Президента і самого Леоніда Кучми.

Але повернімося, як кажуть французи, до «наших баранів». З огляду на інформацію А.Клiнчаєва про кримінальні справи і психлікарню довелося мені знову звертатися до С.Мельничука, який зазначив, що його опонент мав би перед тим, як щось казати, звернутися за інформацією до психіатричної лікарні: «Утім, таких відомостей там не надають. До цього ми зараз повернемося. Що ж до кримінальних справ, то проти мене є одна справа, однак відкрита з порушенням українського законодавства. Вже другий рік бігає до мене так званий потерпілий і передає мені слова судді - якщо ми, мовляв, домовимося, то суддя закриє цю справу. Але в мене є всі документи, які свідчать про зловживання і фальсифікацію цієї справи. І тому я наполягаю, щоб до відповідальності притягнули слідчу, а також працівників Жовтневої районної прокуратури Луганська. Якраз у процесі досудового слідства мене незаконно запроторили до психіатричної лікарні 13 травня 2005 року на стаціонарну психіатричну експертизу, де я проти своєї волі провів зо три тижні. Лише втручання Левка Лук'яненка мені допомогло вийти звідти. І відтоді ця справа тягнеться, тобто її не розглядають».

Ще один свідок, заступник голови обласної «Просвіти», доцент кафедри географії Луганського національного педуніверситету Юрій Кисельов каже, що з чотирьох гостей найнепристойніше під час передачі поводив себе саме Арсен Клiнчаєв:

«Але головні події розгорнулися після закінчення прямого ефіру. Відстоюючи свої погляди, С.Мельничук зазначив, що він як українець, живе на своїй землі і тому захищає свої національні інтереси і права. І йому дивно, чому Луганщина - історична батьківщина вірменина, народженого в Магадані. Після цього Клінчаєв став лютувати і гукати на всі боки: «Ви слишалі всє? Етот казьол ґаваріт мнє - убірайся в сваю Армєнію!», хоча таких слів з боку Мельничука і близько не було. Саме тоді поведінка депутата і набула ознак криміналу. Дочекавшись, коли Мельничук завершить телефонну розмову, він почав його ображати, називаючи його, вибачте, «казьол», «пєдєраст» і таке інше. Мельничук намагався не відповідати на провокації. Зі свого боку я теж пробував пояснити свою позицію, але основна увага Клінчаєва була зосереджена на Мельничукові. І в розпалі цієї «дискусії» він його вдарив кулаком так, що Мельничук опинився на підлозі із закривавленим носом».

На цьому справа не закінчилася. Коли С.Мельничук почав викликати міліцію, А.Клінчаєв вихопив у нього з руки редакційний радіотелефон і закричав, за словами Ю.Кисельова, таке: «Алло, міліция. Ґаваріт дєпутат ґорсавєта Клінчаєв. Прієдьтє і забєрітє етава казла»...

Голова правління Луганської обласної правозахисної жіночої організації «Чайка» Лариса Заливна розповіла, що раніше, коли А.Клiнчаєв організовував першу профспілку працівників малого бізнесу, вони контактували. «Чайка» допомагала йому в організаційних моментах: «Я його поважала, але він, на жаль, став запеклим прихильником Партії реґіонів. Цим пояснюється його агресивна позиція. Це недостойне молодої людини. До речі, це вже не перший випадок, коли він розпускає руки. За повідомленнями наших газет, пан Клінчаєв брав участь у бійці у Верховній Раді. Депутати порушили питання про те, що сторонні особи чомусь опинилися в залі засідань Верховної Ради. Це зафіксували фотографії, надруковані в обласних газетах, і на них ми бачили його».

Я попросив Л.Заливну висловити також свою думку про звинувачувальний діагноз на адресу С.Мельничука: «А.Клiнчаєв не має права робити такі заяви. По-перше, психічно хвора людина чи ні - це компетенція спеціалізованої лікарні. По-друге, якщо він дійсно був психічно хворим, це є предметом лікарської таємниці, і ніхто не має права розголошувати її. Звідки він це взяв, я не знаю, але я знаю пана Мельничука. Це порядна, досить спокійна людина».

До речі, як і Л.Заливна, Ю.Кисельов розповів, що в місцевій пресі були опубліковані фотографії, на яких людина, дуже схожа на Арсена Клінчаєва, бере участь у бійці в сесійній залі Верховної Ради України влітку цього року. Сам Клiнчаєв категорично і в притаманній йому емоційній формі це спростував.

Тарас МАРУСИК, http://ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1092































Bookmark and Share