Молодь відкриває фронт проти Лукашенка


Ім’я Зьміцєра Дашкевича разом з іменами українських активістів останнім часом широко з’являється на сторінках та екранах як українських, так і міжнародних засобів масової інформації. Чекаючи зустрічі, сподівалася побачити якийсь грізний тип людини. І неабияк здивувало, коли переді мною стояла молода людина з майже дитячими рисами обличчя і невисокого зросту. І оце його вважають серйозною загрозою для режиму Лукашенка. З питання - чи справді це так? - і розпочалась наша розмова.

- На мою думку, Лукашенко є ворогом усього білоруського, усього національного. Він у 1995 році провів референдум, змінив стяг, герб, ліквідував мову, залишив геть усе радянське. До речі, цими днями минає десята річниця цього ганебного для нас референдуму. Для Лукашенка будь-яка активна людина, яка не мовчить, вже є небезпечною.
Демократію у нас уособлює молодь, бо молоді, не обтяжені сім’ями та побутовими проблемами. Лукашенко сказав, що не допустить у Білорусії таких організацій, як „Молодий фронт”. У нашій організації всі молоді і відчуваємо сили до боротьби. А боротися є за що. От Лукашенко заборонив дітям, потерпілим від наслідків чорнобильської катастрофи, виїжджати на лікування за кордон, мотивуючи це тим, що вони потрапляють під згубний вплив західної цивілізації. Саме це питання і порушувала наша організація на акції „Чорнобильський шлях”, що відбулася 26 квітня. Також будемо працювати над питанням, щоб білоруські студенти, які зазнають утисків, могли навчатись в Україні.
- І часто білоруські студенти зазнають утисків?
- Цього ніхто не рахує. І після подій 26 квітня з нами у в’язниці сиділи студенти. Студентів звільняють з інститутів. Навіть якщо не хоче звільняти деканат чи ректорат, то звільняє міністерство без жодних питань. Виганяють тих, хто носить національну символіку. Просто під час навчання до аудиторії може зайти перевірка і „вичислити” неугодних чи націоналістів. У школах проводять так звані перевірки щоденників, з найбільш неугодними проводять профілактичні бесіди, викликають до директора. Студентів, які закінчили державні навчальні заклади, відправляють у Чорнобильську зону відпрацьовувати.
- Але ж там теж живуть люди...
- Звичайно. І ми не проти допомагати нашим людям. Адже один мільйон вісімсот сорок тисяч громадян живе на забрудненій території. На дуже забруднених територіях, де рівень радіації сягає від 15 до 40 кюрі, проживає 140 тисяч чоловік. Але ми виступаємо за те, щоб зробити якісь цивілізованіші форми відробітку державних коштів. Можна зробити так, щоб рік стажу рахувався за два чи три, або ж дати нормальну зарплату. Адже зарплата вчителя та лікаря у Білорусі становить 45 - 50 доларів. Це ж дуже мало.
- Чому ти вирішив піти у політику?
- Душа болить за народ. У 2006 році вже буде 12 років, як державою править Лукашенко. За останніми соціологічними опитуваннями інституту, якому ми довіряємо, за Лукашенка у 2006 році збираються голосувати 28% населення, а 34 відсотки віддадуть свої голоси за демократичного кандидата. А насправді людей, які хочуть перемін, набагато більше, просто вони бояться. Лукашенко добився зміни законодавства, і тепер зареєструвати партію можна тільки за юридичною адресою. У нас навіть є побоювання, що до виборів 2006 року не буде жодної демократичної партії.
- Чи можуть зазнати утисків після резонансних подій 26 квітня українці, що проживають у Білорусі?
- Безумовно, тиск почнеться. Лукашенко зневажає український народ, називає бандерами, хохлами. І боїться геть всього, що можуть принести українці. А білоруський народ любить українців. У нас із українцями багато спільного, тому ми хочемо, щоб так само перемогла демократія. Щоб зберегти національні корені, християнську мораль, свободу слова і свободу людини.
Молодь хоче змін і готова до боротьби. І зараз головне для нас - перемога демократії. Тому помаранчева революція і Ющенко є для нас зразком. В Україні це було легше, бо був один лідер Ющенко. А сьогодні в Білорусі є кілька національних лідерів. Але люди готові стояти за перемогу.
Лукашенко навіть змінив закон про внутрішні війська, за яким міліціонер не може відмовитись виконувати наказ президента - стріляти. Раніше правоохоронець мав право відмовитись. Словом, він все передбачає і будь-що хоче втримати владу.
- І як у таких умовах почуває себе опозиція?
- У нас судять всіх вільно думаючих людей. Масово закривають газети і судять журналістів, відправляють на примусові роботи на хімпідприємства. Ситуація жахлива. Найбільш „звірячим” підрозділом у нас є „Омон” (загін особливого призначення). Ці загони здебільшого діють на маніфестаціях і часто вдаються до грубої сили. „Омон” - це в більшості вихідці із сіл, без освіти. І останнім часом їхні ряди все збільшуються. Держава їм платить зарплату 500 доларів і при тому вони знаходяться на повному державному забезпеченні. А академік у нас отримує в середньому 300 доларів. От порівняйте собі.
- Ти особисто зазнавав переслідувань чи погроз?
- Звичайно, що зазнавав і не раз. Першу кримінальну справу на мене відкрили у 2004 році. Політичну діяльність розпочав у 2000 році. Відбував покарання більше десяти разів, засуджували на 15 діб. Спочатку інкримінували порушення закону про мітинги. А що ближче до виборів 2006, то інкримінують участь у несанкціонованих мітингах, вигукування гасел. Останній раз сидів після 26 квітня і тільки недавно вийшов. Проти мене неодноразово відкривали кримінальні справи.
- Як ставляться до твоєї політичної діяльності батьки?
- Батьки ставляться спокійно. Вони демократичні люди, журналісти з двома вищими освітами. І я сформувався як вільна демократична особистість.
- Яким бачиш політичне майбутнє своєї країни?
- Буду і надалі в політиці. А зараз для нас головне, щоб перемогла демократія, щоб повалити цей антинародний режим і зберегти національну самобутність. Тому головне сьогодні - забезпечити опозицію активістами, молодими людьми. І помаранчева революція є для нас взірцем. Наша співпраця з молодіжними опозиційними українськими організаціями розпочалася ще під час помаранчевої революції. Сьогодні нам потрібна допомога - не матеріальна, ресурсами, а духом.

Досьє: Зьміцєр Дашкевич є співголовою білоруської молодіжної опозиційної організації „Молодий фронт”. Має 23 роки. Живе з батьками у Мінську. Народився в селі Кушняри Брестської області. Батьки - журналісти. Навчається у Віденському педагогічному університеті в Литві за спеціальністю філолог білоруської мови та літератури.

Валентина Куць
www.volyn.com.ua

Bookmark and Share