Проблема ЖИТТЯ В «ШТАБІ ЖУКОВА»,


Початок вересня - пора, коли студенти-неофіти хвилюються, а старшокурсники почуваються як в своїй тарілці, пора, в переддень якої старші студенти бачать вже знайомі їм жахливі умови в гуртожитку № 2 ОНУ ім. І.І. Мечникова, а новачки вчаться звикати до обшарпаних і потрісканих стін.

Студентів все більше

Будинок, про який піде розповідь, розташований по вулиці Новосельського, під № 64. Його було збудовано 1901 року за проектом архітектора Л. Чернігова на замовлення господаря ділянки Д. Вургафта, який збирався здавати окремі кімнати новобудови в найм. Згодом прибутковий будинок Вургафта став улюбленим місцем зустрічі вільних чи невірних своїм обітницям чоловіків та жінок. І досі серед студентів історичного факультету з покоління до покоління ширяться чутки про будинок розпусти, що був розташований в тих стінах, в яких вони тепер живуть. Будинок, який пережив розміщення в собі міського ломбарду, казарми для російських військовиків, штаб-квартири Мішки Япончика, штабу контррозвідки денікінців, резиденції ЧК і, можливо, під час окупації – гестапо, а після – штабу Одеського військового округу, округом командував Г. Жуков у 1946 – 1948 рр., у 1950-х роках віддали для розташування студентів Одеського державного університету. Зараз студенти-історики називають свій дім на семестр “штабом Жукова”, про що їм щодня дає привід говорити меморіальна дошка на фасаді будівлі. Та витримавши розміщення всіх цих інституцій в минулому, будівля тепер не вміщує всіх студентів, які потребують житла.

Десять років тому четвертий поверх цієї перевіреної часом будівлі віддали філософському факультету. Рішення, безперечно, позитивне, окрім одного нюансу – тоді не передбачали, що попит на історичну освіту через декілька років зросте, а, отже, місць на розселення студентів-істориків ставатиме все менше. Ті роки з майбутнього настали, щороку кількість абітурієнтів, які хотіли б стати археологами, етнологами або ж істориками, суттєво зростає. Керівництво факультету і в цілому університету стоїть перед проблемою: як і де розмістити всезростаючу кількість студентів, бо аудиторії на Єлизаветинській (колись – Щепкіна), 12 і житлові кімнати на трьох поверхах будинку по вулиці Новосельського, 64 вже не в змозі більше прийняти. Не кращим варіантом вирішення цього питання є переведення частини курсів на другу зміну навчання, як це практикується в корпусі ОНУ на Французькому бульварі. Це, безперечно, викличе обурення в більшості студентів факультету, а також і в деяких викладачів.

Деканат істфаку, що цього року самостійно вирішує питання, кому жити в гуртожитку, а кому – ні, буде керуватися успішністю того чи іншого студента або студентки на попередніх сесіях, що викликано все тією ж проблемою: місць – все та ж кількість, студентів щороку стає все більше. Скоріше за все, деканатом буде взято до уваги тяжке матеріальне становище деяких студентів, які не мають фінансової можливості сплачувати за оренду помешкання в Одесі.

Проте останній визначений механізм заселення набагато кращий, аніж був дотепер. Тоді це визначалося минулорічними оцінками за рівень чистоти кімнат і якість миття підлоги в спільному коридорі. Оцінки виставляють старости поверхів. Однак багато студентів не мали і не мають матеріальної бази для того, щоб зробити в кімнатах ремонт, а він безпосередньо впливає на чистоту приміщення. Деякі студенти з відчаю вирішують проблему інтер’єру і косметичного ремонту власним коштом. Проте це – не вихід, адже студенти за всіма показниками є одна з найбільш незахищених верств нашого суспільства, якій держава мусить допомагати. Поки студенти, не вірячи в дива на ниві власного соціального захисту, проявляють ініціативу в наведенні ладу у своїх кімнатах, назустріч їм іде комендант гуртожитку. Під час розповіді про умови проживання молодих людей в гуртожитку № 2 ОНУ Неліна Георгіївна Журавель, кастелянша цього гуртожитку, так відгукувалась про свою начальницю пані Рогульську: “Дуже хороша хазяйка. Наталя Ярославівна заслуговує великої похвали. Це я не для її вихваляння кажу. Дуже багато зробила”.

В умовах екстриму

Що ж до умов проживання в колишньому штабі Жукова, то вони, як майже в усіх гуртожитках міста (окрім, певно, гуртожитків ОНЮА), однаково незадовільні і, в одиничних випадках, близькі до того, щоб їх можна було назвати добрими. Хоча оплата за користування гуртожитком майже у всіх вузах Одеси та України в цілому однакова. До речі, на останній нараді в начальника студмістечка ОНУ пана Агаєва порушувалося питання про збільшення суми оплати за проживання в гуртожитку університету, розповіла пані Неліна, та це питання ще буде обговорюватись із ректором.

Найжахливішим є те, що існує загроза нещасного випадку, який може бути пов’язаним з падінням каміння з балконів та фасадної стіни, що ставить під загрозу безпеку життя студентів, які оселилися в гуртожитку № 2. Таким саме небезпечним моментом є те, що та половина будинку, фасад якої дивиться у двір, осіла – відхилилася від рівня тої половини, фасад якої дивиться на вулицю. Це помітно навіть без вимірювальних приладів. У зв’язку із цим на стелі виникають тріщини, навіть на тому місці, де не так давно був обвал стелі, і вона була відновлена.

Друга за важливістю екстремальна ситуація, якщо не діяти зараз, станеться взимку, коли студенти будуть вночі спати, одягаючи не піжами, а зимові куртки. Що там тих ковдр? Треба зазначити, що це не провина ТЕЦ, – адже душ взимку майже завжди гарячий. Проблема полягає в застарілій системі опалювання, яка, що вищий поверх, то слабкіша. Душові ж у непоганому стані, розміщені в частині підвалу, в чоловічому і жіночому відділеннях по три місця, – що не так багато, як хотілося б, проте ця позиція серед списку всіх проблем є не такою і значною, адже ремонт їх було проведено позаминулого року. Ремонт стін частини душових кімнат було зроблено косметичний, але вагонка, накладена на очерет столітньої давності – в минулому один з поширених будівельних матеріалів, – є при потенційній пожежі вогненебезпечна, хоча виглядає дуже якісно. Що ж робити, коли на плитку грошей не вистачає?

“Читалка” – так майбутні Грушевські і Субтельні називають приміщення, в якому інколи вчаться, – служила в радянські часи “ленінською кімнатою”. Це зала, оточена зі всіх боків, окрім сторони входу, рядом великих вікон. Там затишно і багато рослин, які створюють особливу ауру, що сприяє навчанню. Та так було не завжди. Коли провадився ремонт в аудиторіях філософського факультету на 4-му поверсі, то ця зала виступала в ролі складу будівельних матеріалів. Хоча, як зазначила пані Журавель, ремонт даху тієї веранди, яка є “читалкою”, провадився, але, судячи зі всього, руки ні в кого не дійшли відремонтувати стелю цієї необхідної кімнати. Як студенти вчилися і здавали сесію, невідомо. Також невідомо, скільки студенти-історики дихатимуть вогкістю, яка йде від стіни, що є спільною для всіх туалетів будинку, та виходить плямами на парадні сходи, праворуч від них.

П’ять років тому гуртожиток № 2 стараннями ініціативних та активних студентів та вже згаданої пані Рогульської посів 1-ше місце в конкурсі на звання кращого гуртожитку Одеського університету. Добрий стан його був визнаний журі, ним же було подаровано майбутнім історикам комплекс тренажерів для зали, якої, на жаль, немає. Проте є незайнятим підвал, який належить університету і довго стоїть пусткою, чекаючи розпорядження про те, коли його віддадуть під спортивне дозвілля студентства. Нещодавно в одній з кімнат на першому поверсі гуртожитку було відкрито кімнату відпочинку, світлу і простору, де можна влаштовувати дискотеки або ввечері подивитись телевізор. Однак аж ніяк не сприяє відпочинку студентської братії гральний автомат, що не тільки переважно забирає і так незначні гроші студентів, що живуть в будинку навпроти нього, а й водночас заважає своїм шумом спати вночі самим студентам та мешканцям сусідніх будинків. Така сама історія і з казино гральних автоматів, що розташоване на тому ж кварталі, і кіоском, що навпроти входу, де, якщо буде в когось бажання, можна знайти горілку на розлив, а може, і не лише горілку.

Наступна проблема багатостраждального будинку – це поверхом вище – туалет. Всім тим, хто полюбляє недорогий та якісний екстрим, раджу до нього завітати – може так статися, що коли ним користуєшся за призначенням, то на тебе зненацька може впасти шматочок стіни. Каналізаційні труби між третім і четвертим поверхами у вкрай незадовільному стані, і це треба невідкладно вирішувати. Потребують ремонту й кухні. Йдеться лише про косметичний ремонт, бо капітальний не снився навіть в найкращих снах вже давно і керівництву гуртожитку, і вже багатьом поколінням студентів-істориків.

Хочеться вірити, що будинок, який, безперечно, становить архітектурну, історичну цінність не лише для міста та регіону, але й для теперішнього та майбутнього поколінь, не залишиться без уваги влади, а проблеми, з якими щодня стикаються майбутні історики, не залишаться їх власними проблемами.

























Bookmark and Share