Прес-конференція щодо зловживань з боку адміністрації ВНЗ та місцевої влади навколо земель Київського національного університету ім.Т.Шевченка


На земельній ділянці КНУ замість будівель, що призначалися для збільшення навчально-наукової та спортивної бази, повинно з’явитися Місто Сонця – житловий комплекс з будинками на 1200 квартир, ресторанами, магазинами, що зможе конкурувати з зонами відпочинку в центрі. В цілому під комерційне будівництво адміністрацією університету незаконно було віддано 26 га своєї землі – 6 га на вулиці Ломоносова та 20 га на вулиці Ковалевській. Університет буде затиснуто між двома будівництвами так само, як це сталося біля Червоного корпусу. Рівень документації щодо цієї справи можна оцінити завдяки хоча б Акту №127 обстеження зелених насаджень від 23.04.2004р., де вказано точну цифру кількості дерев. В акті зазначено 268 дерев, а рік по тому було укладено новий Акт, де кількість насаджень значно зросла і становила вже 1098 дерев. І хоч Україна не знаходиться у тропічному поясі, але темпи росту дерев на території університету можуть свідчити про халатне ставлення до роботи з документами. Навіть ректор-хімік (а може алхімік?) Віктор Скопенко не зміг би пояснити, яку таку чудо-речовину треба застосовувати для феноменальної прогресії росту дерев. На сьогоднішній день повним ходом іде боротьба мешканців навколишніх будинків, яких ніхто не попереджав про забудову, викладачів університету, небайдужих громадян, залученої Громадянської мережі ОПОРА з незаконними рішеннями та діями адміністрації універистету ім.Т.Шевченко в особі ректора Віктора Скопенко, органів державної вади та місцевого самоврядування різних рівнів. Київська міська прокуратура одразу стала на бік права та направила свій протест до Київради стосовно її рішень про надання дозволів на явно незаконне будівнитцво. Але Генеральна прокуратура відкликає цей протест з наступним формулюванням: порушення були, але винним надано час на їх усунення. Тобто Генпрукуратура дає можливість винним сфальсифікувати всі документи щодо цієї справи, але жодна норма закону не дає право оформляти чи переоформлювати будь яку документацію заднім числом.
Підсумовуючи слід визнати фактом: земля передана університету ім.Т.Шевченко з метою розвитку бази ВНЗ, земля використана за одноосібним рішенням ректора Скопенко з явно комерційною метою, втрачається перспектива розвитку провідного ВНЗ, правоохорнні органи мовчать...

Сьогодні справа знаходиться у Шевченківському районному суді міста Києва.

Далі буде...


p.s.

Мешканці будинків №№ 75, 77 та 79 по вул. Ломоносова (в цих будинках з 1959-61 рр. проживають професори, викладачі та співробітники Київського національного університету імені Тараса Шевченка — надалі "Університет"), рішенням загальних зборів від 29 травня 2005 року створили ініціативну групу з метою зупинити свавілля забудови території по вул. Ломоносова, де, замість того, щоб за існуючим планом будувати Університетське містечко, будують житловий масив, створюючи тим самим неможливі умови для проживання мешканців на сформованій житловій території. Мова йде про незаконність виділення під забудову ділянок, що знаходяться по вул. Ломоносова між будинками № №71 та 75, у дворі будинків №№75-79, та між будинками №№79 та 81 (студентсько-аспірантський гуртожиток).
Згідно з Указом Президента Л, Кучми (М 1496/99 від 25.11.1999) територія надана Університету для вирішення питань розширення та вдосконалення його учбово-технічної бази (див. п. З цього указу), а не для житлового будівництва.
Невдоволення та обурення мешканців вказаних будинків викликає та обставина, що в порушення Указу Президента не погоджено з громадськістю відведення землі під будівництво житлових будинків з приміщеннями соціального-побутового призначення та підземною автостоянкою по вул. Ломоносова 73-79. На даний момент зібрано понад 300 протестних підписів. Ініціативна група багаторазово зверталась до Київради та КМДА з проханням допомогти зберегти та захистити престиж Університету — центрального вузу країни.
Основні мотиви протесту щодо забудови університетської території комерційним житлом наступні:
1. За останні роки вже було відведено під будівництво великі площі зелених насаджень, що прилягають до трьох будинків по вул. Ломоносова №№75-79:
а) під військовий інститут та готельний комплекс Університету ~ 1,7 га;
б) територія з південно-західної сторони ~ 21 га;
в) територія з південної сторони - 20 га;
г) знищуються зелені насадження (для забудови) зі сходу та північного сходу від зазначених будинків, що набагато зменшує показник зеленого насадження (менше за 6 м2 на одну людину). А це порушує вимоги п. 3.15 ДБН 360-92**.
2. Виконання всіх запланованих забудов неминуче призведе до перевищення допустимої кількості мешканців на житлову територію (щільність 1000 чол. на 7-8 га), а це порушить вимоги п. 3.2 ДБН 360-92**.
3. Відстань між будинками приймається з розрахунку висоти найбільшого з них. Забудовники повідомляють про те, що будуватиметься чи то 10-ти, чи то 14-поверховий будинок. Виникає запитання: як можна погоджувати надання земельної ділянки під забудову, якщо невідома висота будівлі?!
4. Не враховуються діючі санітарно-гігієнічні норми — методом тотального ущільнення жилих споруд без розвитку сервісної інфраструктури (відсутність тротуарів для пересічних пішоходів, студентів, викладачів). Наприклад, на значній частині вул. С. Ковалевської тротуари зробити неможливо, тому що з однієї сторони — паркан з бетону, з другої — металевий паркан Військового Інституту.
5. Порушується містобудівне та природоохоронне законодавство (ст.8 Закону "Про основи містобудування", ст. 9 та 11 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища").
6. Квартири, що знаходяться в будинках №№ 75, 77, 79, так само як і в будинку № 81 по вулиці Ломоносова, можуть провітрюватися через кватирки тільки з 3-ї до 4-ї години ночі, внаслідок значного транспортного шуму. Розміщення будинків по вул. Ломоносова проведено без урахування перспективи зростання транспортних потоків. Вони розташовані на відстані 3-4 метрів від червоної лінії тротуару, що не дає змоги проводити заходи по зменшенню рівнів шуму. Між тим, рівень шуму у жилих кімнатах з 2300 до 700 не повинен перевищувати 45 дБА, а на території житлових будинків — 60 дБА (Згідно „Санітарних норм допустимого шуму в приміщеннях житлових і громадських будинків і на території житлової забудови", № 3077-84).
9. Порушено міжнародну Орхуську конвенцію "Про участь громадськості у прийнятті рішень", яка ратифікована Україною в 2001 році. З громадськістю не було погоджено будівництво житлового будинку у безпосередній близькості.
10. Особливе занепокоєння викликає, власне, сама реалізація проекту "Місто Сонця" (великий житловий комплекс) у мікрорайоні між домами № 73 та № 75 по вулиці Ломоносова. При так званому громадському обговоренні цього проекту, проведеного з грубими порушеннями, було з'ясовано, що нова забудова не забезпечена водо-, тепло- та електропостачанням. Тому виникає питання, як можна прив'язувати нове житлове будівництво до старих малопотужних систем?
11. Будівництво цього "Міста Сонця" (у Києві вже висять рекламні щити "Купуйте квартиру у Місті Сонця") взагалі недоречно, тому що не відповідає світовій практиці облаштування університетських містечок.
Усе викладене є достатнім для скасування угоди про відведення означених ділянок під забудову.
На території, що знаходиться між пр. Глушкова і вул. Ломоносова (імена двох великих науковців), було запроектовано (і навіть втілено в макеті) Університетське містечко. Цей проект почали втілювати в життя ще в 50-х роках XX століття: були збудовані студентські гуртожитки; 1959—1961 рр. — будинки для професорів, викладачів та співробітників Університету; функціонують (з 70-х років XX сторіччя) чотири великі корпуси, в яких розміщуються фізичний, радіо-фізичний, кібернетики, механіко-математичний та інші факультети, їдальня. В окремому корпусі — спортивний комплекс (який, до речі, вже не відповідає сучасним вимогам). Закінчено роботи по введенню в дію великого корпусу для біологічного факультету та адміністративної частини Університету.
Але на цьому побудова університетського містечка чомусь обірвалася. Сюди мали перевести (в нові корпуси) ще декілька факультетів Університету — ніякі нові корпуси не закладаються. Тут планувався парк на честь загиблих в роки війни студентів та викладачів Університету — про що свідчила велика гранітна брила, встановлена навпроти механіко-математичного факультету. Ніякого парку немає, а сама брила зникла кілька років тому за невідомих обставин. Замість цього — на кожному клаптику землі плануються якісь будівлі, які назавжди перекреслять можливість існування Університетського містечка. Тому, якщо всі ці плани будуть і далі втілюватися в життя, університетського містечка не буде. Але в такому разі постає питання, чому не буде. Адже всі поважні університети світу мають свої містечка. То чим же гірший наш, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, що, як зазначено в п.1.1 його Статуту є унікальним надбанням національної освіти, науки і культури, який за результатами своєї діяльності здобув загальнодержавне та міжнародне визнання".
Мабуть, все ж варто зберегти цілісність нашого Університету, і названа територія — прекрасне для цього місце, а не будувати замість цього кам'яні висотні джунглі "спального" мікрорайону! — і таким чином принижувати гідність найкращого і найпрестижнішого вузу України.





























Bookmark and Share