Олександр Ярема: “Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”


У своїх попередніх висловлюваннях ви зазначали, що «молодіжна політика в Україні є трохи фестивальною, і завданням Міністерства є відійти від суто концертних акцій та звернути увагу на інші напрямки роботи». Чи вдалось запровадити нові принципи і якою на сьогодні є державна молодіжна політика? Яким чином діяльність держави у цій сфері впливає на активність молоді?

Вдалося переорієнтуватись в багатьох напрямках. Цього року були дуже цікаві напрацювання та програми щодо зайнятості. Адже насправді, якщо ми вирішимо базове питання зайнятості, то воно тягне за собою і вирішення багато інших, - зменшення рівня злочинності, рівня поширення наркозалежності серед молоді тощо.

В ряді регіонів ми спробували впроваджувати програми підтримки розвитку молодіжного підприємництва. Таким чином, створити механізм, коли молода людина, прийшовши у визначене місце, в молодіжний центр праці, може отримати необхідний комплекс послуг, починаючи з економічних, юридичних. Тобто, як правильно підготувати бізнес-план, де знайти кошти на його реалізацію і підтримку на розвиток цієї діяльності. Крім того, ми намагались вирішити питання тимчасової і постійної зайнятості, - через молодіжні біржі праці. Фактично, є державний центр зайнятості, який працює не тільки з молоддю, але загалом з безробітними, а є молодіжні центри праці, які зорієнтовані на молодь взагалі і не тільки на безробітну. Наприклад, студентська молодь або старші школярі, які потребують додаткових коштів для якихось кишенькових витрат, для навчання, - тобто існують різні підходи. Відповідно, ми намагаємось дати можливість молодим людям отримати такі знання.

Крім того, як кажуть, добре нове – це давно забуте старе. Цього року ми спробували подивитись новими очима на такі явища, як молодіжні трудові загони. Колись в радянські часи це було досить поширене явище, що молодь у вільний від навчання час, канікули, збиралась і мала можливість заробити кошти. На сьогодні ми організовуємо будівельні загони, збирання урожаю і багато-багато іншого. Ми спробували об'єднати молодь з різних регіонів України по таким речам, як історична культурна спадщина. Цього року акція носила назву «Збережемо і відродимо культурну спадщину України». І такі місця, як Хортиця, замки Львівщини, подільські замки, Чернівецька область. Молодь з різних областей України б спілкувалась між собою, мала змогу зробити свій внесок в культурну спадщину України. В цьому напрямку намічаються дуже позитивні тенденції. Є ідея цього року визначити небагато, скажімо, п'ять загальноукраїнських історичних місць, і щоб молодь з усієї України дійсно могла проводити там час, відбудовувати, реставрувати. Це, звичайно, робота не фахова, тобто не спеціальна і, власне, ці загони є волонтерськими, тобто молодь не отримуватиме там великих коштів. Але, водночас, є можливість краще пізнати історію, поспілкуватись з колегами з різних регіонів України.

Один із важливих напрямків, як він загально називається, - це формування здорового способу життя. Є окрема програма, спрямована на роботу з молоддю, яка вже потрапила в наркотичну та алкогольну залежність. В Україні є 37 центрів реабілітації наркозалежних в різних регіонах. Переважно цим займаються місцеві, або обласні комунальні установи, і ми намагаємось підтримувати їх через підтримку їхніх програм, через залучення молоді, яка позбавилась наркотичної залежності до профілактичних програм. Зараз намагаємось на базі Донецького університету започаткувати спеціальний курс для соціологічних працівників щодо роботи з наркозалежними людьми.

Крім того, є програми підтримки творчої молоді. Існують більш традиційні програми, - підтримка молодих письменників і художників. Зокрема, спільно із Спілкою письменників щороку ми проводимо міжнародний конкурс «Гранослов», де збираються найкращі з молодих письменників і вони мають змогу надрукувати першу збірку своїх творів. Для молодих художників – це є різні планери в різних регіонах України, які ми також підтримуємо і вони, водночас, є і майстер-класами для молодих художників, коли справжні метри із сфери мистецтва розповідають і підтримують молодь на творчому шляху.

Ми намагаємось підтримувати ініціативи, які висловлювались молодіжними організаціями щодо створення об'єкту, який би називався «Європейський молодіжний центр». Під егідою Ради Європи існує лише два подібні центри, - в Страсбурзі та в Будапешті. І зараз ми маємо ситуацію, коли Європейський Союз розширився, межує з Україною. Але проблематично потрапити в той центр, що діє в Будапешті і який спрямований на країни центрально-східної Європи та Кавказу. Для цього зараз існують додаткові перешкоди, починаючи з візового режиму, і закінчуючи якимись іншими моментами. Власне, ми виступили з ініціативою створення подібного центру в Україні. Тим паче, що ішла боротьба і міністерства і молодіжних організацій за створення принаймні будинку української молоді. І ця боротьба не мала позитивного вирішення. Тож ми думаємо якось поєднати ці речі. Зараз це на стадії вирішення. Є підтримка від молодіжного директорату Ради Європи. Це залежить від того, чи вдасться нам знайти достойне приміщення в Україні. Бо для них молодіжний центр – це перш за все програми і фінансуватимуть вони, звичайно, реалізацію конкретних програм, а створення самого центру повинна взяти на себе Україна.

21 грудня ви провели семінар «Якісна професійна орієнтація молоді – перший крок до працевлаштування». Чи дав семінар відповідь на питання, що потрібно українській молоді для того, аби вона залишалась в Україні, а не мігрувала за кордон у пошуках кращих перспектив?

Якщо говорили конкретно про цей семінар, то він не ставив перед собою такої мети. Тут, скоріше, йшлось про те, яким чином вирівняти дисбаланс на ринку праці. Виходить так, що є якийсь перелік «модних» професій, - юристи, менеджери, фінансисти. Часто не тільки молодь не задумується, а навіть батьки не задумуючись, відправляють своїх дітей навчатися саме цим спеціальностям, незалежно від того, який навчальний заклад це робить – чи Могилянка, чи Університет культури. І зрозуміло, що попит на спеціалістів, так само, є дуже різним.

При міністерстві є мережа молодіжних центрів праці – це ті установи, які допомагають молоді знайти себе на ринку праці в різних аспектах. Цього року ми спробували започаткувати програми, які передбачають на першому етапі проведення професійної діагностики, коли людина може прийти, пройшовши комп'ютерну співбесіду з фахівцями, отримати рекомендації до чого вона більше схильна. Це дуже поширено в Києві і ми якраз вивчали наскільки дієва ця програма у столиці. Вона працює на базі багатьох шкіл і, відповідно, ведеться постійна робота із школярами. Другий аспект програми, - це вже професійна орієнтація, тобто молодим людям розповідають, що їх чекає на ринку праці в майбутньому. Чи людина може бути фаховим спеціалістом в якійсь технічній галузі, отримувати велику зарплату і бути затребуваним, тому що є великий попит на ці спеціальності. Чи, може, бути одним із величезної кількості фахівців спеціальностей, які я вже називав, і стояти в черзі на біржі праці.

Чи можна говорити про тенденцію інтеграції українського молодіжного руху в загальноєвропейський, загальносвітовий? Наскільки це відповідає ціннісним орієнтаціям та потребам українських молодіжних організацій, чи це впроваджується імперативно згори?

Абсолютно точно, існує тенденція інтеграції українського молодіжного руху. Але не можна казати, що це йде згори. Скоріше, це потреби часу, тому що існує багато моментів, починаючи з усвідомлення самими організаціями, що перебування в європейському та світовому молодіжному просторі – це додаткові можливості. Починаючи від додаткових можливостей для отримання інформації щодо того, як розвивається молодіжний рух на заході, і закінчуючи такими банальними на перший погляд, але завжди важливими в житті молодіжних організацій речами, як можливість подання спільних проектів, наприклад, в молодіжний фонд Ради Європи і отримувати ресурси для того, щоб проводити ці проекти в Україні або брати участь в їх реалізації за кордоном.

Тобто, український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір. Тут ми згадували програму «Всі різні, всі рівні» - європейська програма, яка стартувала в Європі ще 1995-го року під егідою Ради Європи. Україна вперше приєдналась до цієї кампанії цього року. Слід згадати 53-ю сесію «Європейського молодіжного парламенту», що проходив в Україні, коли близько 300 європейців з'їхалось і це мало досить великий резонанс. Це і заходи, які вперше на території України проводило європейське екуменічне бюро.

Є багато двосторонніх контактів, коли українські організації не просто інтегровані в європейські молодіжні платформи, а мають там вирішальну силу. Тут можна згадати Християнсько-демократичну молодь. Наприклад, міжнародний секретар є віце-президентом однієї з найбільш впливових європейських молодіжних платформ, - молодіжного крила європейської Народної партії, Галина Фоменчинко. Дуже активно інтегруються скаутські організації в загальносвітовий скаутський рух.

Створено Український молодіжний форум. Це така спілка спілок, що має об'єднати усі складові молодіжного руху. Молодіжний рух, починаючи десь з 98 року активно дробився, відбувалась атомізація. Фактично, до сьогодні триває “етап збору”. Ще тоді було створено організацію, яка об'єднала майже всі молодіжні організації – Український національний комітет молодіжних організацій. Але ряду політичних сил це було не дуже цікаво і потрібно, тому відбувся етап дроблення і тільки в листопаді минулого року вдалося знову зібрати усіх за круглим столом, створити Всеукраїнський молодіжний форум, зареєстрований у вересні.

Зараз в Європі є найбільша молодіжна надструктура – це Європейський молодіжний форум, що об'єднує, фактично, весь молодіжний рух. Вона має двопалатну систему і одна палата – це національні спілки з країн-членів Ради Європи, друга – це міжнародні молодіжні організації. І якщо через міжнародні молодіжні організації український молодіжний рух представлений, - є молоді соціалісти тощо. То через національну спілку не був (був УМКМО, але з різних причин воно втратило статус спостерігача і кандидата). І тому зараз, зі створенням Українського національного комітету молодіжних організацій, є серйозний шанс для українського молодіжного руху все ж таки інтегруватись в європейський молодіжний простір.

Громадськість чує про молодіжні організації переважно зі ЗМІ і іноді складається враження, що молодь займається виключно політикою. Ви бачите молодіжний рух під ширшим кутом. Чи так це? Чи вдалось молоді відійти від «великої політики» і чи може вона самостійно визначати власні пріоритети?

Особливо після останніх виборів значно відійшли. Політика політикою, але дуже часто ми бачимо, що є політична партія та молодіжна організація цієї партії і вона жодним чином не впливає, навіть на тому етапі, коли формуються списки. І з досвіду попередніх виборів і цих, дуже рідко лідери молодіжних організацій потрапляють в партійні списки. На пальцях однієї руки можна перерахувати. Їх мало пройшло, але це соціалісти – Філіндаш, лідер Спілки молодих соціалістів. Слід згадати Павленка, який був почесним президентом молодіжного Союзу «Наша Україна», Молода “Батьківщина” – жодного представника в парламенті, комуністи – жодного. Щоправда, від регіоналів є молоді представники.

З партіями, які не потрапили в парламент ситуація ще гірша. І тому після того, як було прийнято новий Закон про дитячі та молодіжні організації, практично всі ці організації зареєструвались як молодіжні. І хоча за назвою вони перегукуються з назвами політичних партій, зазвичай вони ведуть свою більш-менш паралельну діяльність, а в деякі моменти, коли це вигідно, зближуючись з партіями. На мою думку, досить часто партії самі не розуміють, чим займаються їхні молодіжні організації. Більше того, досить часто така діяльність є тією системою заходів, або тими напрямками, які цікаві молодіжним організаціям. Наприклад, є організації, які займаються вихованням, хтось займається лідерськими програмами, хтось займається студентським самоврядуванням. Тобто, в принципі, кожен шукає свою нішу, щоб бути певною мірою несхожим на інших. Або один напрямок і це може бути головною ідеєю організації, або ж кілька спрямувань.

Крім того, якщо взяти загальний спектр молодіжних організацій, у нас їх є 125 (це всеукраїнських молодіжних організацій, зареєстрованих Мінюстом, хоча регіональних існує близько 6 тис.), то політичні з них складають приблизно 15%.

Які питання перебувають в центрі уваги молодіжних активістів і наскільки сталі їхні вподобання?

Різні питання. Зараз найбільш актуальне є можливість зайняття вакантних посад заступників міністра. Багато молодіжних активістів висловлюють бажання прийти і спробувати себе на державних посадах.

Якщо ж більш серйозно підійти, то багато організацій декларують напрямком своєї діяльності патріотичне виховання молоді. Ще одне велике коло питань - це лідерство, тобто виховання лідерів, підготовка лідерів. Часом такі програми накладаються і це дійсно дуже хороші програми, коли виховують не просто лідера, а лідера-партіота.

Окреме коло питань - пришвидшення інтеграції України до євроатлантичних структур. Тут теж є досить непогані проекти. Є окремі організації, які дбають про залучення активної молоді до державної служби на різних рівнях. Очевидно, що є певне коло мистецьких організацій, які займаються пошуком талановитої молоді і намагаються вивести її в більш широкі світи.

Це більш-менш те коло питань, які актуалізовані.

Щойно закінчилась зустріч з представниками дитячих організацій. Їх мало в Україні – близько 12, - і вони є трошки ображеними в порівнянні з молодіжними організаціями. Вони намагаються вийти в окремий статус, щоб з ними працювали окремо із спеціальним фокусом на розвиток дитячого громадського руху.

Бесіду вела – Олеся Мигаль



















































Bookmark and Share