У Харкові пройшла "Студреспубліка"


Звичай обирати наприкінці навчального року студентського мера студентської столиці самими студентами на "зльотному" фестивалі з'явився в Харкові 1999 року, хоча така традиція на національному рівні розпочата НДЛМ ще на рік раніше. З тих пір багато-чого змінилося, кожний рік-два нові люди, нові команди, нові ідеї, нові лідери, завжди велика енергія та чудове спілкування. Сама ж республіка, що розпочиналася, як проект НДЛМ, в Харкові за потуг Олега Кулініча, зростила чи виявила потужних керівників і бійців не тільки громадського фронту (Євген Босенко, Світлана Багрич, Дмитро Таран, Денис Ткачов, Катерина Остапчук тощо), сформувала сталі традиції активності команд певних вузів. Про те що надала Студентська республіка молоді Харкова (та остання самій республіці) можна казати довго та глибоко, але це, мабуть, буде лишень на меті в літописців фестивалю. Тож, що було на сьомій харківській Студентській республіці очима цьогорічного керманича ділової гри "Вибори.
Урочисте відкриття сповістило про початок ігрового фестивалю! На церемонії завантаження були представлені Прем'єр-міністр (голова оргкомітету) Олександр Безуглий, Віце-прем'єр-міністр (заступник голови оргкомітету) Артем Коновалов, міністр преси й інформації Марина Богданова, міністр культури та мистецтв Наталія Матвійчук, міністр освіти Вікторія Черевко, міністр внутрішніх справ Олександр Уриваев і діючий мер Анастасія Чистякова (ще два члена Уряду були у відрядженні - міністр фізичної культури та спорту В'ячеслав Високінський, міністр праці та соціального захисту Світлана Багрич, також там був і керівник Державного управління справами - комендант містечка Сергій Жуковський). У вітальних речах були вже програмні слова про життя Держави — Студентської республіки, й її громадян. І почалося… Одночасно з "притиркою" до місцевості почалися реєстрація Державною виборчою комісією політичних партій і їх блоків, надання списків кандидатів до Магістрату та діяльність Державного радіо, розробка числа Державної газети. Одним із головних аспектів гри стала Дошка об'яв Студентської республіки, де, крім розкладу фестивалю, мали бути Основний закон Держави та Положення про вибори, але їх по всяк час плюндрували потоки тепленького вітерцю чудового літнього дня (навіть природа говорила, що республіка це гра без правил по правилах).
Ближче до обіду життя налагодилося вже майже на 100% — радіо мелодично чи новинно звучить, народ бігає та, мабуть, міркує й обговорює політичні плани. З'являються перші об'єднання громадян. Першими стали любителі пива, що стали пращурами великих опозиціонерів влади. Але ще до того громадяни бачили щире майоріння ідентифікацій амбітних групувань — стягів, плакатів, стрічок і іншого саморобу — із дотепним назвами "Кнопка" та "Смайл". Перші закликали приколюватися по життю та приколюватися до них, другі — посміхатися, бути радісними один одному, життю, небу, сонцю! Далі пішли глибше. Так ось… ДВК зареєструвала аж десять політичних партій: Позитивна партія "СМАЙЛ" (голова ЦК — Олександр Лисов, ХарРІДУ НАДУ при ПУ), "Зелені демократи" (голова Євген Козирєв, ХНАДУ), "Новая Молодёжь" (керівник Вікторія Гаджерига, ХНУ ім. В.Н. Каразіна), "Кнопка" (голова Наталія Машошина, ХГУ "НУА"), "Опозиційний блок Андрія Ушакова (ОБАУ)" (керівник Андрій Ушаков, ХНЕУ), "Будьте культурными — это всех раздражает" (голова Ольга Калєніченко, ХДУМ ім. І.П. Котляревського), "ИНЖЕК" (голова Андрій Какошин, ХНЕУ), "Хаёвская молодёжь" (голова Дмитро Ігнатьєв, НАУ ім. М.Є. Жуковського "ХАІ"), Народно-Демократична Партія "Ми" (голова Лев Пастер, ХДАК), "Empty" (голова Юлія Купіна, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого). Також було повідомлено про утворення блоку "Креативний молодіжний альянс (КМА)", але до того часу вже був розподілений час на Державному радіо щодо квот на використання ефірного часу серед саме десяти партій. До цього альянсу мали входити "Зелені демократи", "Новая Молодёжь", "Будьте культурными — это всех раздражает", "ИНЖЕК" та "Хаёвская молодёжь". Саме перша партія використала свою часову квоту по виступу по Державному радіо до повідомлення про намір створити блок і ввійти до нього, але коли це було встановлено спільними діями Міністра преси й інформації та голови ДВК, що ніколи не спить, була поставлена проблема щодо ненадання іншим партіям цього блоку часу для агітації та, природно, ненадання безпосередньо блоку часу для виступів, бо його учасник вже використав визначений Державою час. Причиною проблеми стало те, що надання часу всім партіям, що входять до єдиного блоку, буде дискримінацією інших партій, що йдуть на вибори самостійно. Представники блоку партій були категорично проти ненадання часу хоча б саме блоку, тому за поданням Міністра преси й інформації ДВК зняла з реєстрації партію "Зелені демократи" та заборонила їй проводити агітацію за несанкціоноване використання (обман щодо участі в блоці) часу на Державному радіо, а самому блоку (саме йому, а не партіям) надали одну квоту (замість бажаних незаконних п'яти) на виступ по Державному радіо. Також під час презентацій партій по радіо громадянину Андрію Ушакову Уряд Студентської республіки виніс усне попередження за заклик до повалення останнього, руйнування конституційного ладу у Державі. Це стало причиною ще одного публічного "скандалу", бо владі стали закидати тиск на опозиційні сили. Після цього в країні Уряд створив інституцію Уповноваженого з прав людини та призначив на цю почесну та високу посаду громадянина Сергія Третецького (НЮАУ ім. Ярослава Мудрого)
Паралельно виборчим процесам йшло життя… Пройшов конкурс репрезентаційних вузівських і партійних стінгазет (де напрочуд чудово виглядали ХНУРЕ, НТУ "ХПІ", ХДАК тощо), потужний і таємничий конкурс соціальних проектів (де громадяни мали пролобіювати свій власний проект перед владою, роблячи це будь-якими шляхами…), тренінги задля розвитку, урочисте нагородження почесних громадян Студентської республіки на якихось незрозумілих засадах, чудово наповнені презентації вузів і деяких партій. Вийшло число Державної газети, що розкрило деякі таємниці життя громадян і громадянок Студентської республіки, партій, надало інтерв'ю з діючим мером і чудову ідентифікаційну пам'ятку членів Уряду.
Йшов вечір, а темрява, як відомо, друг молоді. Ще зранку було ясно, що ця ніч буде особлива. Вигравши грант у Уряду, команда НТУ "ХПІ" відкрила Шлюбну агенцію та РАГС Студентської республіки. Перша реєстрація була публічна та сенсаційна, бо, не знаю як невістка, а наречений, до останнього часу не знав своєї майбутньої долі. Тож першими, хто залишив свої автографи в шлюбних свідоцтвах були всліпу одружені Артем Коновалов і Альона Михайловська.
Настав час вечірніх публічних дебатів між представниками виборчих партій-блоків, що також транслювалися по радіо, які сміливо та дуже впевнено провела Марина Богданова. Кожний із учасників дебатів мав відповісти на два обов'язкових питання від ведучої (особисте та державницьке) та по одному від кожного з опонентів. Представники показали себе справжніми ораторами та особами, що вміють глибоко та ґрунтовно думати про судьби громадян Студентської республіки.
Також ввечері зареєстровані партії та єдиний блок подали свої списки кандидатів до Магістрату (серед таких не було лишень списку партії "Empty") та документи щодо реєстрації кандидатів на посаду мера. Останніх виявилося, за розгляду документів, чотири особи — Олександр Лисов, Михайло Казаков (ХНЕУ), Наталія Матвійчук (що заради цього пішла в творчу відпустку — ох і дівчина, єдина та смілива) й Андрій Ушаков.
Як сутінки окутали неосяжні території Студентської республіки — наступив час супер-конкурсу-концерту "Секссимвол Студентської республіки", що проявив найпотаємніші та найталановитіші сторони здібностей молодих людей, які наважилися проявити свою сексуальність у високому позитивному сенсі цього людського поняття. Хочу окрема відзначити значну (в тому числі сексуальну) енергетику виступів НТУ "ХПІ", ХГУ "НУА", ХНЕУ та Олега Семерякова з ХВІВВ МВСУ. Саме останній за рішенням незалежного та компетентного журі отримав звання секс-символу, статуетку переможця "Студер" (схожу на "Оскара") та чудовий тортик із рук Міністрів освіти та культури — організаторів супер-конкурсу-концерту. Також приз глядацьких симпатій отримав Іван Омелян із "НУА". А після урочистого нагородження пройшло бліц-визначення найдружньої вузівської команди за рівнем децибелів криків підтримки свого вузу. Після попередніх "організованих шумів" до фінального перекрикування потрапили НТУ "ХПІ", УІПА та ХНУРЕ, які стали найголослівішими серед найдружних.
Сутінки, провісники ночі, почали дискотеку, фуршети команд (чи то партій і блоків), поседілки біля кострів, творчі вечори з гітарами, відпочинок… Організовані танцювання подовжувалися до першої години ночі з Державного радіо, а до четвертої ночі (чи то ранку) з альтернативного радіо "Ми". Про останнє окремо. Єдиний недержавний радіо-ЗМІ існував у Студентській республіці протягом усього терміну її існування. Цей шлях був славний і тяжкий. Спочатку Міністерство преси й інформації довго реєструвало радіо, потім деякі громадяни пробували закрити радіо, але воно вистояло та стало одним із символів Студентської республіки, її свобод і демократії, сили Народу.
Ранок другого дня розпочався з творчого підйому, що був організований альтернативним радіо (цікаво, вони спали, якщо о четвертій завершили роботу, а о шостій розпочали). Головний редактор радіо "Ми" Лев Пастер (ХДАК) активно брав інтерв'ю в тих, хто проснувся, заводив їх, закликав сплячі (темні та тихі) намети вставати та йти голосувати. Навіть гімн України альтер-радіо поставило з мобілки голови ДВК, що також не знову спав і готував голосування, але цю величну мелодію ганебно перервала музика "шпигунських" технологів сцени.
Тож ранок, згідно розкладу, синонім виборів. Голосування по виборах 15 членів Магістрату (із 13% бар'єром для партій-блоків) розпочалося ще з восьмої (для тих громадян, що від'їжджали до освітніх відпусток). Сумлінні суб'єкти виборчих процесів надіслали своїх уважних і освічених спостерігачів до ДВК, які повсякчас активно дивилися, говорили та, навіть, складали скарги (дві, що були розглянуті — одна щодо голосування за чужим паспортом відхилена за невстановленості факту, інша щодо голосування без паспорту розглянута та дані пояснення). Саме ж голосування проходило за рейтинговою системою, коли виборець мав поставити дві галочки за дві обрані партії-блоки або одну проти всіх. Деяким виборцям це не сподобалося, деякі ставили дві голочки за одну партію (роблячи свій бюлетень недійсним). Результати по закриттю виборів були встановлені досить швидко — Голова ДВК, його заступник, члени ДВК (мер і міністр внутрішніх справ за сумісництвом), спостерігачі підрахували та встановили, зокрема, наступне:
Вибори відбулися, в голосуванні прийняли участь 128 виборців;
У скриньці для голосування виявилися 126 бюлетенів;
116 бюлетенів були за певні партії-блоки, 3 проти всіх, 7 недійсних;
Усі партії-блоки подолали 13% бар'єр;
За публічного оголошення результатів почалися масові заворушення з боку учасників блоку "КМА", які, успадкувавши "анархійність" ОБАУ, почали безстрокову та досить шумну маніфестацію проти результатів виборів, які вони програли. Спроби голови ДВК зібрати Магістрат на засідання провалювалися, бо члени "КМА" на чолі з негромадянином паном Володимиром Шемаєвим (ХНЕУ) перешкоджали цьому нестерпним шумом і ґвалтом. Тільки за допомоги Міністра внутрішніх справ, що героїчно закрив своєю мужньою груддю вхід до сцени, де розмістився Магістрат і голова ДВК, розпочалося пленарне засідання Магістрату з одним питанням порядку денного — вибори мера серед членів.














Bookmark and Share