ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МОЛОДІ


«Якщо гора не йде до Магомета, отже, Магомет йде до гори» – ця східна мудрість могла б послугувати гаслом до чергового, п'ятого, цього разу ювілейного, Ярмарку кар'єри, який проходив цими днями у Палаці студентів Одеського національного політехнічного університету.

Сьогодні випускникам навіть дуже престижних вузів, дуже складно знайти роботу. Самі студенти нерідко говорять про потрібну в цьому разі протекцію. Мета ярмарку, зі слів організаторів, саме в тому, щоб забезпечити прямий контакт між студентами, випускниками вузів і роботодавцями:

– Вже п'ять років, як стартував ярмарок. Сьогодні в ньому задіяні 115 підприємств, компаній та організацій, а починали ми лише із 37-ми партнерів, – коментує директор Кар'єра-центру ОНПУ Олексій Павлов. – Нам надають інформаційну підтримку такі серйозні видання, як «Трудоустройство», «Работа Плюс», «Студент», «Биржа». Ми знайомилися з закордонним досвідом і звернули увагу, що в розвинутих країнах така структура є практично в кожному вузі, й вирішили створити такий центр у нас, причому не тільки для своїх студентів, але й для всіх вузів міста. Крім прямого завдання – працевлаштування, ми знайомимо студентів, ще не випускників, із сучасними вимогами роботодавців, аби вони могли врахувати це у процесі свого навчання.

Цікаво, що кожен ярмарок відвідує понад дві з половиною тисячі чоловік, а за результатами попереднього заходу можливість працевлаштуватися здобули близько 300 випускників. Що ж до фінансування, то левова частка витрат припадає на організаторів ярмарку – Кар'єра-центру ОНПУ. Частину коштів виділяють партнери – Одеський обласний центр зайнятості.

З огляду на резонансність цієї події, ми вирішили довідатися, що з цього приводу думають самі «винуватці урочистості» – студенти.

Лілія Міркун:

– Я навчаюся в гуманітарному вузі. На ярмарку вперше. І одразу – полуда з очей: мене вразило те, що гуманітарії сьогодні майже ніде не затребувані. Не те що технарі. То ж, не туди я вступила. Спасибі за «прозріння».

Григорій Лєтаєв:

– Я приходжу сюди третій рік поспіль. Безрезультатно. З таким же успіхом можна влаштовуватися на роботу за оголошеннями або через агентства. А ще, кажуть, технарям сьогодні ціни не складеш! Кому буде потрібний мій червоний диплом, якщо я після п'ятого курсу не знайду хорошої роботи?!

Наталя КИЧУК



Блиц-опрос СКІЛЬКИ ПРАВ У БЕЗПРАВНИХ?

Напередодні свята ми вирішили побажати молодим того, чого їм найбільше бракує... Чого саме?

– Андрій ІВАНЕНКО, студент-п’ятикурсник:

– Особисто мені не бракує хорошої та чесної роботи. Без зв’язків і без грошей знайти таке місце дуже складно, тому мрію все ж таки вирватися за «бугор». Мій товариш працює в Ірландії, і знає, що завжди зможе забезпечити достаток самому собі, і своїй сім’ї. Він, як і я, програміст, працює у великій компанії. Добре заробляє, їздить на дорогій машині й не боїться, що одного похмурого дня його стукнуть молотком по голові або вкрадуть «джип»...

– п. МАРИНИЧ, викладач вузу:

– Я б хотів, щоб, «сильні світу» – представники нашого бізнесу, політичної еліти замислилися, нарешті, про майбутнє молоді. Адже вона тому і мріє виїхати з нашої країни, що з усіма правами почувається абсолютно безправною. Хіба не так? Спробуйте взяти кредити на житло, на навчання у престижному вузі... Намучитеся так, що нічого не захочеться... А багатих ці проблеми не турбують – їхні чада комфортно влаштовуються за кордоном.

– О. МЕРЕЖКО, підприємець:

– Я сам іще молодий і часто буваю у справах бізнесу в Європі. Отож, якщо щиро, то лічені одиниці з наших молодих людей (без великих грошей та зв’язків) добре там влаштовуються. Тому моє побажання – налагодити життя молодих в Україні, щоб вони працювали на себе і на свою країну. Для цього потрібно залучити бізнес-еліту до освіти, до науки. Інакше ми опинимося за бортом світової цивілізації. Серед нас і «сильні світу нашого»...

– К. СТЕПУРКО, пенсіонер:

– Мені здається, молодь наша надламана, ні у що не вірить... Страшно, звичайно, жити в тупику. Але здаватися не можна. Зараз такий час, що кожний мусить уміти захищати себе. Сподіватися на політиків, на владу не варто... Вони руку допомоги не подадуть.

– М. САВЧЕНКО, лікарка:

– Я працювала у студентській поліклініці, й дуже стурбована здоров’ям молодих. Переважна більшість першокурсників нездорові. Серед них у 2,5 раза(!) більше хворих дітей, ніж це було десять років тому. Та й студентські роки здоров’я не додають – кількість хворих серед випускників зросла за останні роки в чотири рази... Дуже багато курців, особливо серед дівчат. Та й поїсти студентам ніде. Ще один серйозний чинник – молодь не може собі дозволити мати сім’ю. Вважаю це ненормальним...

– М. МУСТЯЦА, водій із великим стажем:

– Свято все ж таки, лаяти молодь не хочеться. Але розбестилася вона в нас, ось що я скажу. Хоче «все й одразу». Потрібно багато й завзято працювати. Як то кажуть, «хто рано встає, тому Бог дає...». Чого молодим і побажаю...

Юлія ЯСНА

















































Bookmark and Share