Скінхеди в Росії. Минуле, сьогодення, майбутнє. Частина II


Так відбулося із НБП: після догляду з партії ідеолога Дугіна, що створив "Євразійський союз молоді", вона перетворилася на радикальне угруповання, що шокує мирних громадян акціями "прямої дії" типу метання яєць і захоплення держустанов. Партія більш лівацька, ніж неонацистська, але охоче контактує й із правими.

До чого приводять ці численні розколи й перетягання, показали минуле й нинішнє літо. Вибух на Черкізовському ринку - прямий наслідок нездатності нинішніх правих радикалів утримати й владу, і ситуацію у своїх руках. Звичайно, вони кричать, що влада заганяє правих у підпілля й тепер немає ніякої можливості контролювати дрібні групи. Однак навіть якщо це так, то це реалії сьогоднішнього дня.

Клуб "Спас", з якого й вийшли "вибуховики" на Черкізово, довгий час намагався примкнути до якої-небудь дійсно дієздатної організації. Не вийшло. Вони просто не встигли або не змогли нікого знайти. І таких клубів ще багато. Молодіжні групи розпалися на дрібні загони, які не здатні найчастіше зрозуміти, заради чого йдуть "бити чорних" або щось підривати. Досить згадати Копцева, що увірваіся у синагогу, або погроми на ринках в минулі роки.

У бійках останніх місяців більшою мірою беруть участь підлітки й футбольні фанати. Навіть не "бони", як кличуть у цьому середовищі "наці-скінів". "Старше покоління" стоїть осторонь і займається більш "серйозними" справами: охороною концертів, підготовкою акцій "прямої дії"...

Я, юний скінхед, вступаючи в ряди...

Сам тип організацій ультраправих припускає підпорядкування й жорстку структуру. На чолі завжди стоїть маленький фюрер або фігура, близька до цього образу. Вождізм у гіршому його прояві - одна з визначальних рис націоналістичного руху. Будь то "Пам'ять" Дмитра Васильєва або РНЕ Олександра Баркашова, ДПНІ Бєлова-Поткіна або "Слов'янський союз" Дмитра Демушкіна.

Перші аналогічні акції - якась проба пера - були й раніше. Досить згадати, що ще років п'ять-сім тому групи скінхедів нападали на самотніх іноземних студентів, що пізно верталися додому, або циганські й таджицькі стоянки.

Були марші баркашовців на Арбаті, погроми на ринках, зрештою, торішній "Російський марш". Але все це - одиночні акції, які засуджувалися громадськістю й довго мусолилися в пресі. Порушувалися кримінальні справи. Але на стадії судового розслідування всі учасники цих акцій, як правило, каралися умовними або реальними, але дуже маленькими термінами покарання.

В очах "соратників" це тільки робило їх мучениками за спільну справу й героями, на яких треба рівнятися.

Тим часом молодіжні ультраправі організації ліберального й радикального спрямування повільно, але вірно прибирали до рук "старші товариші" з патріотичних рухів. Та й самі "молоді білі вовченята" досить швидко підросли й почали показувати зуби.

Найнижчою ланкою є молоді хлопці 15-17 років, які поки що слабко уявляють, чим і як будуть займатися надалі. У них немає великої й серйозної організації, здатної захопити й дати вихід енергії, що нагромадилася. Частина з них становить кістяк різних груп футбольних фанатів, інших приваблюють екіпірування й згуртованість скінхедів, а також можливість помахати кулаками "за гідну справу". Третіх підбирають різні слов'янські й аналогічні до них клуби, що дають цілком певні й чітко дозовані знання про російську історію й "засилля інородців". Знаходять прихильників ці ідеологічні агітатори й на молодіжних концертах авангардної музики різних напрямків. Тут перевірка на міцність теж відбувається під час бійок, що регулярно відбуваються після концертів. Як правило, скінхеди й наці влаштовують набіги на концерти "антифи" і "ліваків", а ті, у свою чергу, готують відповідні акції на концертах супротивників.

Але для того щоб протистояти супротивникові в бою, треба вміти битися. Кількість молодіжних клубів бойових мистецтв типу "Спасу", звідки вийшли "черкізовські підривники", досить великі не тільки в Москві. Але вони рідко можуть існувати самі по собі. До того ж завжди є доброзичливці із числа псевдопатріотів і націоналістів, що пропонують свою допомогу в оренді або ідеологічній підтримці. Зрідка з'являються й інструктори. Вони вчать хлопців не тільки битися, але й промивають мозки, пояснюючи, що все зло походить від неросійських і пора з ними розбиратися силою. Клуби влаштовують перевірки для новачків. Це й одиночні напади на вулиці, і бої з найдужчими бійцями клубу. В якості наставників нерідко виступають колишні спецназівці або військовослужбовці, що пройшли "гарячі точки". У них свій рахунок до цього життя, і вони вчать не тільки виживати, але й убивати. Як це потім відгукнеться на наших вулицях - можна тільки припускати.

Із числа таких клубів і набираються майбутні бійці мобільних груп націоналістів, здатні швидко й зненацька завдати удару й відразу зникнути.

Аналогічної тактики дотримуються й скінхеди, що створюють "моби" для нападів на "антифу" і громадян неросійської національності, що не припали їм до душі.

Про ці "подвиги" потім робляться відеоролики, що користуються великою популярністю серед молоді. Саме цим займалися Тесак і його "Формат 18".

Більшість лідерів маленьких національних організацій є помічниками депутатів різних рівнів, їхніми радниками, створюють благодійні фонди на підтримку силових структур. А деякі й самі рухаються у владу, готуючи ґрунт для майбутніх змін. Найчастіше вони й не приховують, що їх мета - скинення державного ладу. Але чомусь їхні витівки не квапляться помічати. А затримані дуже швидко опиняються на волі.

Деградація філософії російського націоналізму в наявності. Хто тепер підхопить прапор зі стилізованою свастикою?

З націоналістами заграють політики й силовики. Затримуються окремі бойовики, які або вже зробили теракти, або випадково попалися на очі або повністю вийшли з-під контролю. На бойову міць численних напівпідпільних організацій затримка одного маленького осередку ніяк не впливає. Він одразу заміняється подібним.

Зараз у прокуратурах і судах Москви й Підмосков'я розслідуються цілі серії злочинів, скоєних правими. Піднімаються навіть справи п'ятирічної давнини. Лідери організацій ідуть у підпілля, але акції й бійки цим не припинити. Найстрашніше, що методи "правих ультра" переймають і їхні опоненти. Бійня тільки починається?

P.S. Про "червоних скінів" і "антифа" обов'язково поговоримо. Але наступного разу. До речі, свої "скіни" є й в азіатських республіках. Наприклад, у Казахстані.

Олег Фочкін, «Московський комсомолець»

Джерело: Молодіжна правда









































Bookmark and Share