В ПАРЛАМЕНТІ ЗНОВУ БУДЕ ГЕНДЕРНИЙ ДИСБАЛАНС


На жаль, аналіз виборчих списків показує, що шанси жінок потрапити до владних лав суттєво не змінилися – вони як і раніше, невеликі. В 2006 році в Верховну Раду України було обрано 38 жінок-депутаток, що становить 8,5% від загальної кількості народних депутатів. З таким показником Україна нарешті обігнала Туреччину, однак не вийшла з групи ґендерних аутсайдерів Європи. В цьому році залишається декілька тенденцій, які не сприяють становленню гендерної рівності в українському парламенті:
1. Політичні партії та блоки формують виборчі списки, геть не дотримуючись паритетного представництва статей, і вважаючи це питання за другорядне. Є навіть своєрідні «чемпіони»: найменша кількість жінок зафіксована у прохідних БЮТ (10% від загальної кількості кандидатів), Партії регіонів (10,5%) та Блоку Литвина (11,6%), найбільша – у ПСПУ (38%), Блока „Християнській блок” (35,4%) та Виборчому блоку політичних партій КУЧМА (31%).
2. Якщо жінку і включають до виборчого списку, то потрапляє вона, як правило, в «непрохідну» його частину, особливо коли політична сила за результатами соціологічних опитувань може увійти до зали Верховної Ради. Негативні лідери тут такі ж: Партія регіонів – всього 7% жінок в 1-ій половини списку, БЮТ – 7,6%, СПУ – 10%, а ще Всеукраїнське об’єднання «Свобода» - 10,2%... А щодо першої п’ятірки, то сюди жінці можна потрапити стовідсотково тільки тоді, коли вона очолює партію чи блок. В цьому ще ніхто не перевершив БЮТ: протягом 2006 та 2007 року в 1-ій двадцятці поряд з Юлією Володимирівною жодної жінки не має. Цікавою також є ситуація із Селянським блоком «Аграрна Україна» - жінки там складають тільки 12,5% від загальної кількості депутатів, в 1-ій половині списку знаходиться тільки 7,4% жінок, і це при тому, що на селі на 1000 чоловіків приходиться 1151 жінка, а майже 79% економічно мобільних жінок в Україні працюють в сільському господарстві! Найбільш жінок в перших половинах списків партій (блоків), які за результатами соціологічних досліджень, чи не мають шансів подолати 3%-ий бар’єр, чи балансують на межі – у ПСПУ – 40%, КПУ (оновленої) – 33,3% та Блоку „Всеукраїнська громада” - 26,9%.
3. Усі політичні партії та блоки, які брали участь в парламентських виборах 2006 року і пройшли в парламент, у цьому році зменшили кількість жінок в виборчих списках: КПУ – з 18,8% до 17%, БЮТ – з 15,7% до 10%, Партія регіонів – з 10,6% до 10,5%, СПУ – з 14,1% до 13,5%. Виключенням є тільки НУ-НС та ПСПУ, які підвищили кількість жінок в виборчих списках порівняно з 2006 роком (хоча через велику кількість змін блок Народний Союз «Наша Україна» не зовсім коректно порівнювати із блоком «Наша Україна – Народна Самооборона»). В той же час, політична сила Наталії Вітренко, яка брала участь в виборчих перегонах-2006 стала своєрідним рекордсменом, підвищивши кількість представниць жіночої статі з 9,7% до 38%.
Якщо в 2006 році депутатами стали 38 жінок, то при загальному зменшенню жіночої присутності в виборчих списках і деякому збільшенню кількості жінок в перших „сотнях” списків в 2007 році цей показник може бути чи на рівні минулого року, чи тільки на декілька відсотків вищим. Однак суттєво ситуацію з жіночим представництвом це не покращить.
Отже, парламент, який буде сформований за такими виборчими списками, навіть при найкращих розкладах буде ґендерно розбалансованим. Він залишиться мало сприйнятливим до ґендерних проблем у країні. Цілком можливо, що й надалі парламентарії будуть приділяти мало уваги і вирішенню загальних соціальних питань, що було завжди в центрі уваги жіночої частини депутатського корпусу. Крім того, й надалі існуватиме тяжіння до силових методів розв'язання питань, до чого схильна саме чоловіча психологія, а отже, насамперед силові структури перебуватимуть у центрі уваги.
Виходить, що державна політика, яка має бути відповідно до законодавства спрямована на забезпечення рівної участі жінок та чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень, залишається поки що на рівні декларації. А це може мати для України певні, в першу чергу політичні, наслідки. В 2003 р. Україна як країна-учасниця ООН, зобов’язалась до 2015 р. виконати проголошені Декларацією Тисячоліття ООН «Цілі тисячоліття», 6-ий пункт яких присвячений рівності прав жінок та чоловіків. Зокрема, цей документ утримує конкретні показники пропорціональної участі жінок в роботі виборних і представницьких органів: в 2007 року в Верховної раді має бути не менш ніж 13% жінок, в 2011 – 20%, а в 2015 – вже 30%!
Допомогти виправити ситуацію може введення системи квот. Тому що в умовах пропорційної системи, коли виборчі списки формуються непрозоро, недемократично та переважно на підставі володіння великою власністю, коли існує економічне збідніння в цілому, а доступ жінок до суттєвих матеріальних ресурсів дуже обмежений, коли в суспільстві є безпідставна недовіра до жінок як політиків, а з боку чоловіків існує навіть певний супротив, це єдиний спосіб надати жінкам можливості отримати те єдине, чого їм на шляху до влади не вистачає – досвід роботи у владних структурах.

В додатках – повні результати проведеного дослідження:








Bookmark and Share