Китайський синдром «найуспішнішого» уряду


Ото нам би їхні проблеми! Адже в Україні прямо протилежна біда — високий рівень смертності й низька народжуваність. Демографи давно б’ють на сполох. Мовляв, якщо існуючі сьогодні тривожні тенденції зберігатимуться протягом найближчих років, то до 2050-го нас залишиться... не більш як 28 мільйонів.

Мало може потішити патріотів твердження про те, що і по всій Європі така ж сама картина. Адже це не тільки «психічний удар» по свідомості українців — це й чисто прагматичне розуміння вірогідності соціально-економічної катастрофи. Бо якщо сьогодні «всього лише» 21% населення має вік за 60 років, тобто п’ята частина, то до «критичної» дати таких буде не менше третини. А це означає, що порівняно невеликий прошарок працюючих людей змушений буде нести на своїх плечах цілу армію пенсіонерів. Звісно, ні «трудова армія» такого навантаження не витримає, ні Пенсійний фонд не всидить на вузькій спині «годувальниці».

І що робити? Та «розмножуватися»!.. Однак — це діло нехитре, а от вирощувати дітей…

Коли у 2005-му «помаранчевий» уряд Юлії Тимошенко встановив «премію» за новонароджену дитину у 8 з половиною тисяч гривень, і чисто для очей стало видно на вулицях куди більше вагітних жінок, і статистика зафіксувала втішний стрибок народжуваності угору. Наступний же уряд Януковича намагався скасувати ці виплати. Принаймні, його міністр фінансів Азаров, як пам’ятається, озвучував таку «рацуху» не раз, а після того як здійнявся шквал обурення від молодих сімей та від опозиційних політиків, брехливо викручувався перед телекамерами — мовляв, нас неправильно зрозуміли...

Однак і без того рік правління політиків, які йшли на вибори 2006 року під клоунським гаслом «Голосуй за нас, і твоє життя поліпшиться вже сьогодні», приніс невтішні для простого люду результати. Адже і сліпому видно, що багаті стали багатшими, а бідні — ще біднішими.

У принципі, Янукович зі своїми «слугами» говорив правду про поліпшення життя. Одна прикрість — не уточнював, кому конкретно обіцяв таке щастя, говорячи «ТВОЄ ЖИТТЯ». Тепер же всім стало зрозуміло: тому, чиї мільярди приростають так швидко, як щириця на городі після рясного дощу. Для решти ж поліпшення — то вже кому як пощастить.

Якщо далеко і не ходити — варто тільки поглянути на «благодійні справи» керівництва двох криворізьких гірничо-збагачувальних комбінатів — Центрального та Північного, що належать Ахметову — партійному сподвижнику — чи «хазяїну»? — Януковича. О, як гучно хвалиться почесний президент цих підприємств і депутат Верховної Ради Олександр Вілкул (він же й голова Криворізького осередку Партії регіонів) дитячими майданчиками та пляжами, облаштованими — принаймні, пляж — за їхні гроші! Еге ж, чим не сприяння вирішенню тієї ж демографічної проблеми, коли діткам є де розважатися та відпочивати! Газета «Пульс регіону» настільки «сльозогінно» описувала недавно, як бабусі щасливої дітлашні у ноги кланялися благодійникам, дякуючи за красиві «качелі-каруселі» з просіяним, мов борошно, пісочком!.. Але якби чоловік тієї кореспондентки, яка так зворушливо змалювала подібну сцену, працював у підрядній організації, котра реконструює названі вище комбінати, та кілька місяців не одержував із їхньої вини зарплатню — якої б вона тоді заспівала? Як би вирішувала «демографічне питання» своєї сім’ї, коли нічим годувати власну дитину?

Як відомо, після так званої конституційної реформи Президент вже не має права «диктувати» урядові «донецьких спасителів» правила поведінки у провадженні соціальної політики. Однак Ющенко першим, було, запротестував проти плану відмінити оті «підйомні» для породіль (відкрию вам «страшну правду»: на цьому уряд зекономив би всього 30 мільйонів гривень, — це при тому, що на своє утримання витрачає сотні мільйонів). А нещодавно президент запропонував — чи, вірніше, повторив давню пропозицію ще прем'єрки Тимошенко — давати вже по 15 тисяч при народженні другої дитини і по 25 — третьої.

Розумно? Безперечно. А чи збудеться? Нагадаю: за 7 місяців урядування Юлії Тимошенко доходна частина бюджету збільшилася на 62% чи на 46 мільярдів гривень (такого ні до, ні після неї не було, і без неї не буде). Отож якщо нинішні опозиційні сили візьмуть після 30 вересня більшість у парламенті та сформують знову відповідальний уряд, і його не блокуватимуть політичні інтригани, і не ревнуватиме до себе його успіхи Віктор Андрійович — тоді можна сподіватися на плідну роботу досвідчених міністрів з вимогливою прем'єркою на чолі, відтак — на реальне зростання, а не фіктивно-статистичне, як нині, економіки і надходжень до бюджету. Ото вже тоді держава справно платитиме мамам заплановані допомоги на дітей, тоді можна і малят по осені рахувати. А поки що... Від снодійних заклинань, буцім твоє життя поліпшиться вже сьогодні, невтішна демографічна ситуація в Україні кращою не стане. Воно ж бо з напівпорожнім шлунком і у красивій пісочниці гратися нерадісно, і, більше з тим, на безплатному пляжі пірнати довго не стачить сил...

Ні-ні, регіонівський уряд не приймав постанови на кшталт китайської: «одна сім’я — одна дитина». Та ба, і навіть одну порожніми обіцянками про поліпшення життя аж ніяк не прогодуєш. Це я до того, що після фіаско з азаровською затією уряд все одно примудрився дещо зекономити на тій демографії. Оце недавно з'ясувалося, що уряд Тимошенко у тій постанові про «щасливу» виплату не фіксував тверду суму, а записав давати 22,6 прожиткових мінімумів для дітей. На той час і виходило 8500 гривень. Оскільки ж той мінімум — величина зростаюча, то нинішнього року повинні б виплачувати вже по 10463 гривні. В уряді про це чудово знають, однак зображують із себе нетямущих в арифметиці і продовжують платити по-старому. Що це, як не крадіжка з кишень молодих сімей? Не кажучи вже про безсоромне порушення закону...

















Bookmark and Share