В Ужгороді з’ясовували, хто насправді представляє молодь


14 вересня в Ужгороді відбувся один із серії регіональних круглих столів в рамках громадянської кампанії „Молодіжна варта”. Тема обговорення круглого столу „Вибори 2007: Хто насправді представляє молодь?” зібрала представників політичних партій (УНП, УРП „Собор”, КУН), припартійних молодіжних (МСНУ, СМС, Молодіжна реферантура Конгресу Українських Націоналістів, „Українська народна молодь”), а також громадських організацій та органів студентського самоврядування (Закрпатська обласна організація „Мегасоціум”, Студентська рада Закарпатського державного університету, Ужгородська МГО „Фундація Регіональних Ініціатив”).

Однією з ключових тем обговорення для учасників стала наявність молодих кандидатів у виборчих списках українських політичних сил. Зокрема, були презентовані результати досліджень, проведених експертами „Молодіжної варти” щодо кількості молоді у списках усіх суб’єктів виборчого процесу-2007. Учасники круглого столу відзначили, що попри гучні заяви про оновлення та омолодження партійних кадрів, представництво молоді залишається досить низьким (середній показник наявності молоді загалом у списках – 19,4%, а в умовно прохідних частинах списків - 8,8%).

Серед основних причин неналежної уваги партій до своїх молодіжних організацій (і як результат – неадекватного представництва членів молодіжок у списках) та молоді загалом учасники, перш за все, назвали:
- пасивність та незгуртованість молодіжного середовища
-пріоритетність меркантильних та партійних інтересів над суспільними (корумпування молодіжного руху)
-нездатність молоді лобіювати, відстоювати свої інтереси
-загальна низька політична культура у суспільстві.

Іншою, не менш важливою темою обговорення, став аналіз передвиборчих програм, заяв та зобов’язань політичних сил, які балотуються до парламенту 30 вересня, щодо відображення у них інтересів молоді - 1/3 частини від загальної кількості усіх українських виборців. Учасники загалом зійшлись на думці, що українські партії та блоки дуже мало уваги приділяють молодіжній проблематиці. Зазвичай свою „молодіжну зорієнтованість” вони висловлюють не програмно (деклараціями певних стратегічних зобов’язань), а політтехнологічно (використанням молодіжної тематики у символіці, організація молодіжних акцій, концертів, розробка агітаційної продукції, яка здатна „зачепити” молодого виборця). Загальний висновок: до сьогоднішнього дня українські політсили в більшості випадків у намаганні здобути прихильність молодіжного електорату робили ставку на ірраціональне. І це приносило непоганий результат, бо українська молодь, приймаючи задані правила гри, віддавала свої голоси за політиків, керуючись у загальній більшості ірраціональними мотивами особистих „симпатій/антипатій”, і не вимагаючи від тих, за кого вона голосувала, жодних конкретних обіцянок для себе! І хоча цьогорічний фінішний відрізок виборчої кампанії свідчить про те, що політики все ж таки звернули увагу на молодіжну проблематику і почали висловлювати свої обіцянки не лише поетичними метафорами та гіперболами, а конкретними числами, все ж, на думку учасників круглого столу, ключовими залишаються популістські мотиви, а не бажання стратегічно якісних змін для молодого покоління.

„Сьогодні між основними політичними гравцями розпочалося своєрідне змагання : хто більше тисяч дасть за народження дитини. На мою думку, це дуже велика помилка, адже таким чином молодь втрачатиме мотивацію, втрачатиме зацікавленість у здобутті хорошої освіти, отриманні хорошої роботи, кар’єрному рості... Зараз політикам легше і вигідніше пообіцяти 25-50 тисяч за народження дитини, ніж створити умови для того, щоб кожна молода людина в Україні могла знайти для себе гідну роботу і достойно власноруч забезпечувати своїх сімей і дітей. Держава повинна займатися не роздаванням подачок, а створенням сприятливих умов для особистої, творчої, громадської та професійної реалізації молодих людей!” – зазначив учасник круглого столу „МВ” Олександр Сачко, голова секретаріату ЗОГО „Конгресу Українських Націоналістів”

Юрій Світлик , УРП „Собор”: „Для того, щоб відбулися системні зміни і якісне оновлення влади, на мою думку, потрібні радикальні і непопулярні реформи і дії. Але хтось їх має зробити! Перш за все, це призначення на три ключові посади голів СБУ, генпрокуратури та МВС людей чесних, рішучих та незаплямованих у жодних корупційних історіях. Друге: проведення люстрації, із подальшою заміною старих скомпрометованих кадрів молоддю (звичайно, із відповідними вимогами компетентності для неї). Третє, не менш важливе, це патріотичне виховання молоді, дітей, підростаючого покоління”.

Олександр Коробко, заступник голови Закарпатської СМС: „Молодь тільки сама, своєю роботою, своєю активністю, своєю наполегливістю у відстоюванні власних прав може досягти успіху. Але для цього молоді потрібна ще й згуртованість, взаємопідтримка та толерантне ставлення до колег. Дуже важливо, щоб ті представники молодіжного середовища, які досягають успіху у певних політичних чи інших структурах насправді не вмонтовувалися в існуючу систему, не забували про те, звідки вони прийшли, і яким важким був цей шлях, не забували про проблеми молоді, а працювали над можливостями їх вирішення”.

Юрій Славік, молодіжна реферантура ЗОО КУН: „Давайте будемо досліджувати не лише кількість молоді у списках, а й поставимо питання: кого сьогодні насправді представляють молоді депутати у Верховній Раді? Молодь України чи інтереси своїх партій та свої власні?.. Для мене відповідь очевидна”.

Богдан Шпільман ЗОО „Молодіжний союз „Наша Україна”: „Молодь у припартійних молодіжних організаціях у більшості випадків сьогодні не бачить зв’язку між тією активністю, яку вона проявляє, роботою, яку здійснює та можливими результатами, яких може досягти. Відсутній механізм стимулювання молодих партійців. І не лише звичного фінансового стимулювання, яке тільки спричиняє притік у припартійки молоді, яка банально хоче заробити гроші і піти... Для зміни існуючої ситуації потрібно заключати чіткі договори між припартійними молодіжними організаціями та партіями із чітким прописанням механізмів просування по „партійним сходинкам”, квотуванням для молоді місць у виборчих списках, посад у органах влади тощо. Окрім того потрібне вироблення у партій стратегічного бачення вирішення проблем молоді. А самому молодіжному середовищу потрібно вчитися раціонально підходити до вибору політиків, і обирати їх, керуючись наявними програмами, а не симпатіями до того чи іншого лідера”.

Інна Крайняй УМГО „Українська народна молодь”: „Дуже важливо сьогодні проводити роз’яснювальну роботу серед молоді, підвищувати її загальну політичну культуру. Для того, щоб вона, умовно кажучи, не „велася” на яскраву обгортку реклами, ораторських здібностей політиків чи пустих за своєю суттю, але привабливих з психологічної точки зору слоганів. Молодь повинна почати обирати свідомо, керуючись раціональними мотивами”.

Ганна Мелеганич ЗОГО „Мегасоціум”: Чому б не створити якесь моніторингове об’єднання молоді, молодіжних організацій, яке б відслідковувало виконання обіцянок перед молоддю, тих політиків, які пройдуть у парламент?”

Підсумковий всеукраїнський круглий стіл „МОЛОДІЖНОЇ ВАРТИ” відбудеться у Києві 18 вересня.

P.S. Не зважаючи на запрошення, на круглий стіл щодо ролі й відображення інтересів української молоді у призмі політичного життя, пославшись на передвиборчу зайнятість, не делегували ЖОДНОГО представника місцеві молодіжні крила двох найрейтинговіших політичних сил України – БЮТу та Партії Регіонів. Звичайно, можна було б припустити, що у „Батьківщини молодої” та „Союзу молоді регіонів” усе в порядку у взаємовідносинах із материнськими партіями та представленням у списках. Проте, на жаль, результати досліджень „Молодіжної варти” якраз свідчать, що саме Партія Регіонів та БЮТ – дві політичні сили, до списків яких включено найменше молодих кандидатів серед усіх 20 суб’єктів виборчого процесу-2007...

Чомусь виникає думка: може й справді українська молодь до того часу не заслуговуватиме належного ставлення до себе з боку політиків, доки об’єднуючі, загальнодержавні, „загальномолодіжні” питання та проблеми не будуть для неї стояти хоча б трохи вище, ніж партійні, корпоративні, та вузькогрупові?..































Bookmark and Share