НА ВОЛИНІ МАНІПУЛЮЮТЬ ВИБОРЦЯМИ


Як зазначив голова Волинського відділення КВУ Юрій Кресак, об’єктами маніпуляцій були, зокрема, фосфорна катастрофа в Ожидові й котельня на вул. Карбишева. Політичні сили неодноразово використовували метод «кликуш» (коли їх представники з’являлися в громадському транспорті, вигукували певні фрази, які дискримінували ту чи іншу політичну силу, а потім стежили за реакцією пасажирів), розмножували наклейки з гаслами, «які, на думку маніпулянтів, мають змусити громадян замислитись, за яку силу голосувати». За словами пана Юрія, переконуючи виборця в перемозі політичної сили, маніпулятор врешті сам переконується, що його сила набере багато відсотків.

«Маніпуляція – споконвічне явище, це метод пряника, – вважає професор кафедри загальної та соціальної психології ВДУ ім. Лесі Українки Олексій Клісник. – Сьогодні маніпулюють обіцянками, гаслами, списками, ЗМІ… У людей панує зневіра до влади, але вони й досі купуються на ці гасла». Причиною такого явища є «розмита національна ідентичність». Формувати її, переконаний пан Колісник, повинна інтелігенція, якої у нас немає: «Всі три найбільші політичні сили керуються олігархами, а вони не будуть вболівати за народ. Україна стала олігархократією. Ми як нація вимираємо, і провідні партії можна у цьому звинуватити. До влади приходять маніпулятори, які наповнюють власні кишені. До тих пір, доки українці не усвідомлять проблем, які їх об’єднують, вони будуть опускатися все нижче і нижче».
«Якби не було маніпуляцій – не існувало б суспільства, бо кожен лідер є маніпулятором, – зазначила на зустрічі психолог-практик Олена Звєрєва. – Питання полягає в тому, позитивні чи негативні ці маніпуляції. Політичні сили діють на емоційному рівні, відключаючи критичне мислення у слухачів. Достатньо розпочати промову зі слів на зразок «рідненькі мої» і далі можна подавати інформацію будь-якого змісту».
Пані Олена ознайомила присутніх з кількома методами впливу задля досягнення бажаного результату, які використовуються всіма без винятку політичними силами, лише з різним наповненням: 1) мімікрія (наслідування «свого», думка авторитетів (наприклад, використання артистів), наслідування всіх); 2) послуга за послугу («як у дитинстві: якщо дали цукерку, – потрібно поділитися іграшкою; якщо дали ручку і блокнот – потрібно поставити підпис»), 3) вплив за системою Павлова («дзвенить дзвінок і тварину годують, а потім дзвенить дзвінок, але вже не годують: зараз студенти підзаробляють у партіях, їм, здається, все одно в яких, «але лозунги звучать і запам’ятовуються на підсвідомому рівні, критичність не спрацьовує, бо це ніби не для них»); «залюблені» посилання до народу («коли політик каже, що «я вас люблю» або «я ваш», хто йому скаже протилежне, навіть із чемності?»).

Голова Асоціації молодих політологів і політиків Олександр Новосад переконаний, що «ключову роль у політичних маніпуляціях відіграють не партії, а держава», переслідуючи свої інтереси. Однією з таких маніпуляцій є заклик голосувати за прохідні і не голосувати за непрохідні партії: «Суспільство хотіло б бачити інші політичні сили, але чи побачить?» Загалом пан Олександр вважає, що на цьогорічних виборчих перегонах кількість маніпуляцій зменшилася вже хоча б тому, що участь у них бере менша кількість партій і не воюють між собою майбутні коаліції.

Чи можливо виборцям уникнути зомбування? Експерти стверджують, що так. Вирішальну роль у цьому повинні відігравати ЗМІ, подаючи об’єктивну інформацію про політиків і політику, а також кожен громадянин зокрема, вибір якого повинен бути свідомим, осмисленим, а не зумовленим чиїмось впливом.

Богдана Стельмах, координатор









Bookmark and Share

А откуда у западных украинцев.