Олег Ельцов: владі не треба пропонувати діалог, потрібно змушувати її працювати


Відсутність реакції влади на резонансні публікації в ЗМІ стала темою обговорення, запропонованого Громадською радою захисту свободи слова („Медіарада”) та “Iнтерньюз-Україна”. 23 серпня провідні журналісти та медіа-експерти намагалися віднайти шляхи вирішення цієї проблеми. Результатом дискусії стала домовленість між представниками медіа-спільноти активно відстоювати свої позиції. Учасники громадських слухань запропонували алгоритм дій, за яким можна спонукати владу до реагування та вирішення суспільно-важливої проблематики.

• „Медіарада” планує проводити щомісячний моніторинг суспільно значимих публікацій в ЗМІ та виокремлювати найбільш резонансні шляхом опитування представників мас-медіа. Цей моніторинг публікуватиметься в ЗМІ, надсилатиметься представникам влади, в медійні та правничі організації (як вітчизняні, так і зарубіжні).

• Через подання інформаційних запитів та постійної „ротації” резонансних тем на прес-конференціях журналісти матимуть змогу контролювати вирішення суспільно-важливих проблем.

• В разі ігнорування зусиль журналістів, громадські організації, що опікуються проблемами ЗМІ подаватимуть судові позови на бездіяльність органів влади.

Богдана Бабич, координатор „Медіаради”: " Сьогоднішня тема є досить актуальною в середовищі журналістів, тому її варто виводити на широке обговорення. Справді, мас-медіа отримали більшу свободу слова і мають змогу критикувати дії влади. Але влада в свою чергу виробила своєрідний захисний механізм – ігнорувати критичні зауваження на свою адресу. Нині влада ставиться до журналістів як до „мосьок”, а не „псів демократії”. Їм дають право галасувати, але струшують з ноги, як тільки ті починають занадто дошкуляти.
Тому ці громадські слухання мають стати першим кроком до вироблення правил гри між владою і ЗМІ. Особливо це стає актуальним перед наступними виборами. Влада має зрозуміти, що їй самій невигідно не реагувати на соціально значимі, резонансні публікації, що насамперед зачіпають інтереси „маленьких” українців. Адже втрачається довіра, що позначається на рейтингах.

Олег Ельцов, головний редактор інтернет-видання „Тема”: „Владі не треба пропонувати діалог, потрібно змушувати її працювати. Треба зробити так, щоб з її сторони було неможливо відмовити. Є такий дієвий спосіб впливу на ситуацію: у випадку, якщо влада не реагує, подавати в суд через свого адвоката. Треба їх повністю контролювати лише таким чином - через постійний пресинг в судах. Укладання будь-яких угод з владою – це не ефективно. З іншого боку існує реальна загроза для ЗМІ в судах, адже підкуп судів - зараз абсолютно ефективна схема.”

Сергій Таран, директор ІМІ: „Свободу ніхто нікому в історії не давав, її завжди брали. Свободу слова треба завойовувати. Журналістська солідарність може змусити рахуватися владу зі ЗМІ. Один з засобів, який реально може спрацювати - інформаційні запити журналістів з різних медіа стосовно певних резонансних справ, бажано у великих кількостях. Тоді у влади буде бажання відповісти на питання, а не на сотню надісланих запитів. Проблема цієї влади, як і колишньої в тому, що вони вийшли з однієї політичної культури. Для них існують або свої, або чужі журналісти, але поки немає журналістики, як „четвертої влади”.

Олександр Чекмишев, заступник директора Інституту журналістики: „Свобода слова - це невід’ємний атрибут демократичної держави, але й досі влада не готова визнавати свої помилки, вони не слухають ні експертів, ні представників громадськості. Втім, журналісти теж мають відповідати певним стандартам. У суспільства є стереотип – як можна критикувати владу? Така нездорова тенденція існує ще й через роботу менеджерів телеканалів – раніше мочили колишню опозицію, а тепер труться об ноги, як шкодливі коти.”

Алі Сафаров, директор Асоціації видавців періодичної преси: ”За законодавством влада не зобов’язана реагувати на публікації в ЗМІ, хіба що в разі повідомлення про кримінальну справу. На жаль, навіть у таких випадках, як правило, проводиться поверхова перевірка. Але відсутність такої законодавчої норми не зменшує відповідальності влади за свої дії чи бездіяльність.”

Сергій Тихий, шеф-редактор „Газеты по-киевски”: „У стосунках влади і ЗМІ в Україні існує певна традиція, яка зародилася ще з радянських часів. Ми повинні тверезо дивитися на цю обставину. Але не зважаючи на цю „погану спадковість” треба визначити стратегію відносин, щоби преса не видавалася на моську, а була більш зубатою твариною.”

Галина Усатенко, „Телекритика”: Є три кити, які можуть змінити ситуацію в стосунках ЗМі та влади. По-перше, системність нашої роботи, по-друге, професійність журналістів, по-третє, прецендентність успішних виграних позовів. Напевно не можна не сказати. що журналісти працюють тільки для того, щоб була реакція влади, але питання ефективності є ключовим. Солідарність журналістів в цьому питанні є дуже важливою – „гуртом і батька легше бити”.

Олесь Доній, директор Центру політичних цінностей, координатор „Медіа ради”: „Чудово, що у журналістів є манія величі, якби її не було, то зрушень ніяких взагалі не було б. На жаль, у відносинах з владою це можуть бути лише локальні перемоги.
Поки не буде загрози програти на виборах, не буде реальної опозиції владі, вона і не реагуватиме.”

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, політолог: „Діюча влада не боїться ЗМІ, не боїться опозиції, тому серйозного опонування не буде. Щоб якось впливати на процес, потрібно вибивати цю реакцію. Наприклад, створити Координаційну раду, яка буде вести моніторинг значимих публікацій і потім всіма засобами доводити цю інформацію до громадськості.”

Євген Глібовицький, ведучий „5-го каналу”: „Впливовість медіа в першу чергу визначається суспільством. Цей механізм не працює, тому що суспільство не навчилося реагувати на медіа. Якщо ми ставимо за мету змусити владу реагувати, треба залучати так званий „громадський сектор”, іноземні представництва та ін.. Втім, якщо журналісти не будуть дотримуватися професійних стандартів, то і не влада не вважатиме за свій обов’язок прислухатися до ЗМІ.”

Безумовно, влада має оперативно реагувати на суспільно важливу інформацію, яку надають ЗМІ. Гострі на язик журналісти своєю критикою насправді допомагають їй постійно залишатися „у формі”. Таким чином вони не дозволяють можновладцям відриватися від реалій країни.

Контакти координаторів «Медіаради»:
8 050 927 77 15 Богдана Бабич,
8 067 799 22 44 Андрій Кондратенко.
Е-mail: mediarada@mail.ru, press@mediarada.kiev.ua

Bookmark and Share