до пошуку істини долучився Київський осередок Молодіжного руху “МОДОС”


Чи любили ви у шкільні роки уроки іноземної мови? Чи вони видавалися вам чимось нудним на нецікавим? Це залежало звісно від ваших схильностей, проте і від учителя та й не в останню чергу, від підручника.

Хай там як, проте вашу дитину ви хотіли б бачити із сучасною освітою, вільним володінням принаймні однією з іноземних мов.

Але ось у чому проблема: часто наші підручники з іноземної мови розроблялися із твердим переконанням, що пересічному молодому громадянину знань має вистачити на славнозвісне: “Мі інгліш ніхт ферштейн!”, або у кращому випалку на універсальне “Хенде хох!”. І це дещо ускладнює наш бадьорий поступ до сучасного європейського освітнього простору.

Ще на початку української незалежності на цю проблему звернули таки увагу і можновладці, і науковці. У перші роки української державності під керівництвом професора Київського лінгвістичного університету Скляренко розпочалася робота над створенням підручника для нового покоління українців.

Його головна відмінність – застосування комунікативної методики. Ми не просто садимо дитину за книжку і примушуємо завчити певну кількість слів та зв’язати їх у стандартні універсальні речення. За комунікативною методикою дитина має спершу відчути атмосферу, у якій живе носій мови, познайомитися з основами культури країни мови. Це не прості забаганки авторів курсу. Практика довела, що знання мови, отримане таким чином відрізняється від стандартних методик приблизно так, як комп’ютерний переклад від літературного.

Неоціненний соціокультурний аспект згаданого підходу до вивчення іноземних мов: дитина навчається не якійсь абстрактній системі знаків – малознайомих загогулин на папері, а одразу долучається до мовної культури того народу, збагачуючи свій духовний світ.

Додайте до цього ще й захопливу атмосферу уроку, на якому кожен учень входить у різні ролі, має постіно демонструвати креатив а не талант “зазубрювання”. Проте, новаторський підхід вимагає цілосності: почавши навчатися за даною методикою у 5 класі, вам нема чого буде робити через чотири роки із “старообрядним” підручником. У такому випадку усень просто вмиратиме від нудьги на уроці.

“На жаль, саме у цьому криється сьогоднішня проблема розвитку комунікаційної методики” – пояснює керівник авторсьького колективу серії підручників “English through Communication”, проф. Скляренко. “З 1996 року ми підготували та видали серію підручників з 5 по 9 класи. Вони дістали цілковите схвалення Міносвіти та були рекомендовані для впровадження за бажанням адміністрації загальноосвітніх закладів до навчального процесу. За ці роки на основі підручників ми не тільки вивчили тисячі дітей. Не один молодий науковець присвятив свою роботу описанню впровадження даного методу у викладацькій практиці. Проте, на сьогодні ми стикнулися з тим, що процес впровадження передових освітніх методів заморожено. Учні старших класів, що колись сіли за парти з підручниками скерії “English through Communication” для 5 класу, зараз не взмозі продовжити повноцінний курс вивчення англійької через те, що підручники для 10 та 11 класів так і не вийшли у видавництві “Освіта”.

Дійсно, ще у 2003 р. підручники отримали гриф Міністерства освіти і науки України, але на відміну від свої попередників з 5 по 9 класи, так і не дістали міністерського замовлення на друк. Хоча були навіть підготовані та вичитані на стадії типографського набору.

Головний спеціаліст департаменту загальної та середньої освіти МОН Оксана Коваленко пояснює це відсутність грошей: згідно постанови Кабінету Міністрів за № 1717 не передбачено наразі фінансування видання підручників для старших класів.

Проте справа не тільки у фінансуванні. Адже держава не припинила друкувати підручники взагалі. Друкують і передруковують книги серії “English through Communication” з 5 по 9 клас, які просто не мають логічного завершення у вигляді посібників для старших класів, створюючи зайвий клопіт і вчителям, і учням. До цього додалася і нова проблема. Видання 10-11 класів не може чекати свого часу вічно - гриф Міносвіти має обмежений термін дії, що спливає у липні 2008 року. І у такому випадку ситуація видається цілком неадекватною.

Говорить директор школи іноземних мов “Поліглот” (м. Маріуполь) Людмила Підько: “Підручники серії “English through Communication” ми знаємо уже давно. Їх використання зарекомендувало себе з найкращого боку. Задоволеними є і вчителі, і діти. Достатньо пройтися нашими коридорами під час занятть, щоб по звуках дізнатися, де зараз уроки з використанням згаданих підручників. Адже цей підручник передбачає перш за все живе та невимушене спілкування, новий відкритий тип пізнання. Саме це і буде потрібно сьогоднішньому школярові і якщо він поїде вчитися чи відпочивати за кордон, і якщо на майбутньому робочому місці доводитиметься спілкуватися з іноземцями.

Нажаль, сьогодні ми стикнулися з величезною проблемою через відсутність книг для 10 та 11 класу. Підросло покоління, що почало займатися за підручниками з 5 класу, і на разі наші викладачі мають головний біль із тим, як якісно продовжити почату лінію навчання. Адже посадити 10-класника за звичайний підручник – це все одно, що почати раптом навчати його по дитячих кубиках з літерами. Методика від початку задумувалася як цілісна і ніхто не міг передбачити, що цьому загальнодержавному процесу стане на заваді банальний недодрук підручників ще й з незрозумілих причин”.

Її думку розвиває фахівець Спільного проекту Міносвіти та Британської Ради з розробки незалежного тестування з іноземних мов, доцент КНУ ім. Шевченка Ольга Квасова: “Сьогодні ми проходимо відповідальний етап. Незабаром наші школярі замість випускних іспитів складатимуть незалежне зовнішнє ........... . Зараз вже опробовані методики тестування з історії, української мови, але сучаний рівень вимог до абітурієнта передбачає високі вимоги і до знань з іноземної мови. Одним з європейських критеріїв, на які ми переходимо є викоритсання автентичних мовних матеріалів і при навчанні, і при тестуванні школярів. І українська освіта усвідомлено роками ішла до цього, зокрема, готуючи серію “English through Communication”. Проте зараз ми як у приказці сказали “гоп!”, але нікуди так і не стрибнули. Як ми можемо закласти високі європейські вимоги до нашого тестування коли нашому школяреві просто нема звідки цому навчитися?”.

Ситуація, що склалася, викликає занепокоєння і серед широких кіл громадськості. Так, до пошуку істини долучився Київський осередок Молодіжного руху “МОДОС”. Своє рішення його голова Антон Василенко пояснює наступним чином: “Завжди хотів знати доскнало англійську. Відчував, що буде потрібна у професійній діяльності, для розвитку кар’єри, проте не лежала у мене душа до нудного зазубрювання та безкінечних схожих одна на одну вправ. Ось тепер мушу відвідувати додаткові курси з іноземних мов. Наш молодіжний рух “МОДОС” ставить за мету всебічну реалізацію потенціалу молоді, тому коли на заваді цьому щось тає, ми виступаємо на захист правого діла. Коли дізналися про існування багаторічної проблеми з підручниками, кінця-краю якій не видно, згадали власні шкільні роки та вирішили провести широку кампанію на підтримку доступу молоді до якісних знаь. Ми звернулися до Президента, Прем’єра, Голови Верховної Ради, міністра освіти, Президентів Академії наук України та Академії педагогічних наук, науковців, освітян, до ЗМІ з проханням підтримати ініціативу “NO TRANSLIT. JUST ENGLISH”. Саме під цим гаслом ми будемо добиватися того, щоб були надруковані необхідні підручники, а наші діти навчалися справжньої живої аннглійської – найпоширенішої мови міжнародного спілкування. Представники нашої організації брали нещодавно участь у молодіжній дисусії Світового Банку. Разом з ними дискутували англійською ще 300 молодих лідерів. І молодь Шрі-
Ланки, Нігерії чи Перу говорить не якимось суржиком, а так само багато та грамотно, як і колеги з США чи Канади. Якщо у тих країнах досягли подібних вражаючих результатів за використання комунікативної методики та автентичних текстів, то чим гірша освітянська нива нашої найбільшої європейської країни, чому мають страждати наші школярі?

Варто відзначити, що і у Верховній Раді, і у Кабміні, і у Академії наук ми вже дістали підтримку, так що сподіватимемося на щасливе вирішення ситуації. Адже всі ми хочемо бачити молоде покоління гідними та освіченими громадянами України та світу.






























Bookmark and Share