Інтерв`ю з головою НТСА університету Шевченка


Дана конференція давно вже набула статусу бренду у колах студеської "молодої" науки. Не варто довго розмірковувати над значенням даного заходу для сучасної української дійсності. Річ в тім, що не так вже й багато молодих людей сьогодні приймають свідоме рішення пов'язати своє життя із наукою. Наука є справою шляхетною, але як відомо не завжди прибутковою.

Це основна проблема у процесі регенерації наукового потенціалу нашої країни. Більшість юнаків та дівчат мріють пов'язати своє життя із тими галузями які приноситимуть гроші, статус, а вже потім, на пенції, для душі так би мовити, можна віддатись абстракціям, дослідженням та всьому іншому. Отже ми вирішили поспілкуватись із Дядюшкіним Олександром, головою НТСА КНУ Тараса Шевченка, вивідати, як все-таки вдається малочисельній групі студентів попри всі проблеми розбудовувати інфраструктуру сучасної молодіжної науки.

Iм'я – Дядюшкін Олександр Михайлович

Вік – 21

Хто – Студент філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 5 курс; Голова Наукового товариства студентів та аспірантів КНУ Шевченка.

Девіз – Fortuna favet fortibus!

Ціль життя – Пройти його гідно, як чоловік

Найвища цінність – Життя як таке

- Олександре, розкажіть трохи про організацію яку очолюєте, що б студенти розуміли що таке НТСА, де знаходиться, коли працює.
- НТСА – студенська самоврядна організація, яка не є органом самоврядування. Організація займається методичним, інформаційним, кдровим та іншим забезпеченням проведенням молодіжних наукових заходів. На рівні Університету щорічна міжнародна науково практична конференція "Шевченківська Весна" (кількість учасників близько 1000, 14 галузей наукового знання, представлено близько 10 країн). Маю підкреслити маленьку формальність, на рівні університету ШВ2007 проводило НТСА університету без участі парламенту. Запрошую СП до співпраці над роботою у ШВ2008.

- Олександре, скажіть, що дає НТСА студенту?

- НТСА це, передусім, спільнота молодих вчених відповідних галузей. Також організація, яку я представляю це реальна змога відпрацювати навики проект-менеджменту та управлінські здібності.

- Олександре, скажіть, які основні проблеми на ваш погляд, стають на заваді майбутньому науки і яке серед них займає проблема мотивації?

- Хм.. Питання серйозне, я можу сказати лише за одну із тисяч граней сучасного життя молоді і то, моя думка є думкою скоріше менеджера, а не історика, я сам студент, не можу виносити оцінки...

Перед усім, скажу, що проблеми це атрибут прогресу. Наприклад ми бачили такі: більшість учасників конференцій беруть участь не для ведення наукового дискурсу, а для 1 – публікацій, які дають додаткові бали; 2 – для особистісних знайомств у інших у-тах, містах та країнах; 3 – для того, що б, не повірите Олено, зайняти свій час)))).

Статистики ми жодної не вели, але припускаю, що людей які публічно діляться результатами своїх наукових досліджень не більше 20%, все інше то квазі наука, вона у корені мертва, ці люди не прагнуть ставати аспірантами, кандидатами, докторами та академіками.

- Олександре, хіба це проблема, здається так має бути, 100% суспільства не може бути науковцями.

- Звичайно, звичайно, ви праві і я не говорю що це проблема. Проблема у поняттях, я студент філософського ф-ту, прискіпливо ставлюсь до слів. Відбувається підміна понять, зокрема наука, наукова діяльність та навчальна робота студента. Я б хотів, що б ті, кого у народі називають "фанатики науки" мали б змогу працювати по принципу "коло посвячених" у яке пересічні студенти мріють потрапити.

- А чи не призвиде це до дискримінації? Доволі ризикована ідея.

- Я погано висловився. Насправді я не кажу про «винахід вилосипеду». Це стара добра практика наукових гуртків, осередків спільнот молодих науковців яких об' єднує цінність самої науки. Ця практика дозволить виокремлювати ті золоті 20% майбутньої наукової еліти. Ці гуртки є майже у всіх галузях та ВНЗ, але більшість з них це «андеграунд».

- Здається я вас Олександре зрозуміла, ви маєте на увазі, що основна масса студентів пригнічує ці 20%, але ж не всім бути науковцями.

- Талант не пригнічиш, першкоди це його шлях, але все ж, слід створювати умови для цих 20%, слід повернути їм престиж, поставити їх, хоча б не нижче за тих, хто здобув собі популярність, пробачте просто безглуздими витівками у клубі чи де інде, де IQ не сягає рівня 15-ти річної дитини. Має існувати "золота середина". Баленс між дозвіллям, навчанням та наукою. Ось проведемо мисленнєвий експеремент і подивимось, із трьох цих понять 80 із 100 студентів поставлять на перше місце дозвілля, з них половина обов 'язково згадає за навчання. Леше 20% скаже вам: "Наука, ось, що штовхає мене навчатись та працювати". Повторюю, я не говорю, що це погано, я лише змальовую реалії тим більше це мої суб 'єктівні думки тому не претендують на істинність.

Дякую вам Олександре за бесіду!

Дякую Олено за запитання.

Дивно, але додам від себе, Дядюшкін Олександр чомусь не торкнувся таких проблем як фінансування, інфраструктура системи освіти чи підтримка адміністрації.

Я чесно кажучи здивувалась не шаблонності відповіді. Як мені відомо Олександр будучи ще студентом дізнався що таке рейдерство, коли групка студентів підробила документи і забрала у НТСА приміщення, і таке буває у нашому студенському жітті. Напевне все пояснюється фразою "Шлях таланту то перешкоди".

Сподіваюсь такий реалізм розбавлений романтизмом не зникатиме, а лише примножуватиметься.


















































Bookmark and Share