Андрій Шевченко: „Молодь повинна ставити перед собою не менш високу планку, ніж перед „дорослими” політиками”


„Хочу сказати кілька слів про той парламент, з яким вам усім доведеться працювати, а нам – терпіти. З поганих новин мушу повідомити, що цей парламент може успадкувати кілька дуже нехороших речей від ВР V-го скликання. Першою з них я б назвав неспроможність. Це коли дуже багато гарних речей говориться, але не втілюється в життя. Друге – цей парламент має усі шанси бути розсвареним, не менше, ніж попередній, а це ставить під питання його ефективність. Третє: на жаль, у нас в державі дуже багато політиків, які привчені хронічно не нести відповідальність за те, що вони говорять, те що вони обіцяють і те, що вони роблять.

Але є і добрі новини. Це, зокрема те, що цей парламент має шанси працювати довше, ніж парламент V-го скликання. І я впевнений, що існує принаймні частина людей в Україні, які схвалюють це. По-друге, цей парламент, на від міну від парламенту V-го скликання, знатиме ціну зради. І це теж добре. По-третє, я думаю, що у цьому парламенті є партії, які мають колосальне бажання змінюватися. Тому що, всі вони розуміють: в такому вигляді, в якому 5 політичних сил представлені у парламенті – жодна з них не доживе до наступних парламентських виборів, якщо не зміниться.

Тепер трохи про те, чим, як мені здається, може увійти цей парламент в історію: це перезапуск нової політики в Україні, яка сильно відрізнятиметься від „совкової” або „постсовкової” політики, від якої нас усіх уже нудить. Ще з хороших речей, пов’язаних із цим парламентом, є те, що на ньому лежить історична місія, пов’язана з Євро-2012. Також цей парламент приведе до присяги президента, який буде обраний на найближчих президентських виборах. І чому важливо це саме цій аудиторії розуміти: тому що ми зараз бачимо колосальну конкуренцію, змагання, інтриги між трьома політичними елітами, зконцентрованими навколо трьох потенційних кандидатів у президенти. Ми їх прізвища добре знаємо. І тому наступні вибори означають те, що із цих трьох (будемо називати їх таким „ніжним” словом) „динозаврів” у політиці – двоє мають шанс піти на пенсію. Можливі й інші розклади, я їх допускаю, але ми повинні розуміти, що це буде великий шанс для оновлення еліт.

Щодо порад учасникам громадянської кампанії „МОЛОДІЖНА ВАРТА: молодь за вами спостерігає”, то Андрій Шевченко зазначив наступне:

„Ми повинні дуже обережно, прагматично і зважено підходити до вимог, які ставитимемо до політичних сил щодо виконання ними їхніх обіцянок. Наприклад, я не впевнений, що на користь державі піде виконання Партією регіонів їхньої обіцянки щодо запровадження російської мови як другої державної. Тому тут ми маємо бути дуже зваженими і не перетворитися на машину, яка безрозбірливо вимагає виконання усіх підряд зобов’язань, зазначених у політичних програмах. Інша справа, ми повинні зробити так, щоб у майбутньому жодні політичні сили не обіцяли всяку дурню, - те, що вони роблять зараз.

Наступне: є пропозиція відстежувати не лише виконання зобов’язань, а й ефективність роботи. Тому що, якщо є законопроекти, які лежать місяцями або роками у Верховній Раді, то може хтось повинен питати, чому це так довго відбувається. У парламенті попереднього скликання у перші тижні роботи у мене був листочок, де я відстежував скільки „чистого” часу працювали депутати у залі. Так от: за перші 5 тижнів роботи Верховної Ради V-го у сесійній залі ми відпрацювали 124 хвилини! При цьому не було ухвалено жодного рішення! Через те за цим обов’язково теж повинен бути контроль. Тому що зараз такий час, що кожна хвилина простою – це злочин проти майбутнього.

Що ж стосується молоді, як класу, як авангарду, то по-перше, мені здається, що молодь не повинна себе заганяти в „гетто”. Якщо подивитися на Верховні Ради попередніх скликань, то можна з упевненістю сказати, що квотний принцип формування списків, коли кожне n-нне місце віддавалось представникам припартійних молодіжних організацій, не спрацював і не працює. Більш того, дуже часто він працює на шкоду. Я думаю, що молодь повинна зрозуміти, що до тих пір, поки вона гратиметься у „комсомол” або „піонерію”, і таким чином будувати свою кар’єру у великих, „дорослих” політичних організаціях, справи не буде.

Ще одне дуже важливе питання – це питання „планки”. Тому що, якщо ми ставимо високу планку для дорослих політиків, то аналогічні вимоги ми повинні ставити і до себе. Адже ми з вами можемо бачити, як дуже багато перспективних молодих політиків входять в систему і стають найвідданішими слугами цієї системи. Вони не руйнують, не змінюють, не розхитують її, а стають найкращими слугами того „дракона”, якого треба вбити.

Ну і останнє. Люди в житті діляться на тих, хто залишається вірним своїм мріям, до яких він прийшов, коли був молодий, і на тих, хто зрадив їм. Тому я закликаю кожного з нас бути вірним своїм мріям, тому що ті цілі, ті мрії, ті завдання, які зараз є в наших головах – вони є справжніми.















Bookmark and Share