В тему форуму „Молодіжна Варта” (або Третя хвиля)


На противагу (а реально для вибивання конкурента) була створена Національна рада молодіжних організацій. Увійшли до неї також організації, які належали (рахуються і зараз) УНКМО. З відходом від активної участі в молодіжній політиці харизматичного лідера молодіжного руху В.Рябіки до Верховної Ради та передача влади в УНКМО в бездарні (далеко не завжди чисті) руки В.Точеного призвели до фактичної смерті УНКМО. Реанімувати УНКМО не можливо. Двопалатна структура та статутна вимога прийняття рішень двома третинами голосів зробили неможливими прийняття легітимних рішень. Правда, не відомо, чи за цим хтось слідкує. Якщо воно не буде заважати лідерам другої хвилі дерибанити державні кошти на користь певного кола вже „своїх” організацій (не хочеться при цьому називати їх молодіжними і тим паче всеукраїнськими). Ну дуже багато зареєстровано їх за однією і тією ж адресою!

І от зароджується третя хвиля молодіжного руху. Все моніторимо! Все конролюємо. І наведемо порядок. Бав би Бог...

Це природний шлях розвитку. У філософії він колись називався законом заперечення заперечень. Молодь, яку я бачив на форумі, дуже активна, ініціативна, компетентна. Але далеко не у всіх гранях молодіжної політики! І це дуже погано. Бо не потрібно відкидати всі хороші напрацювання та досвід. Якщо швидко будувати на голому місці, то чи не буде це пісочний замок? А пісочні замки, як відомо, розвалюються на сонці.
Конкретні факти. В п’ятій секції форуму, яка була проанонсована, як розгляд консультативно-дорадчих органів при Президентові, Кабміні та Верховній Раді, мову спочатку спробували вести за темою роботи першого сектора (визначення пріоритетних напрямків молодіжної політики). На мою думку так трапилось із-за невдалого підбору керівника роботи секції. Звичайно, політолог Лозовицький ерудована людина, може розмовляти про молодіжну політику взагалі (на жаль, на російській мові), але про Раду з питань молодіжної політики при Президентові він, похоже, вперше почув на форумі. Із-за цього і не вийшло ні обговорення роботи цієї проблеми, ні збору реальніх практичних пропозицій по її реанімації і використання на користь молодіжного руху.

Незнання історії створення Ради при Президентові і не розуміння для чого вона потрібна, що було продемонстровано молодими учасниками обговорення, якраз і є слабкою ланкою молоді третьої хвилі. Чудові пропозиції представників молодіжного руху з Бердянська, Харкова (вибачаюсь, що не можу точно назвати міст інших учасників обговорення) по створенню органів місцевого молодіжного самоврядування та їх структур ще не скоро приведуть до створення загальноукраїнського консультативно-дорадчого органу, який буде суттєво впливати на Президента, Кабмін, Верховну Раду (лобіювати інтереси молоді).

Моя пропозиція – не забувати та не перекреслювати напрацювання та реальні успіхи молодіжної політики, а максимально їх використовувати. І вже зараз. Наприклад. Дитячі громадські організації не можуть чекати, доки Молодіжна Варта візьме все під свій контроль і посприяє видачі Указу Президента або Постанови Кабміну про надання земельних ділянок для облаштування таборів дитячих громадських організацій. Шаленими темпами йде дика приватизація землі і скоро дитячим організаціям ніде буде провести ту ж Трахтемирівську січ (Бакай – не вічний вигнанець, а саме його структури забрали під себе історичні місця, де „Січ” здійснює своє „Лицарське виховання”), ігри „Золотий льодоруб” в Карпатах, „Екологічну варту” в Криму. Забезпечення дитячих організацій землею не на умовах оренди у „нових русских”, а на нормальному цільовому виділенню на довгостроковий термін з державним контролем і під державне замовлення на певну профілактичну роботу з дитячим середовищем. А це лише одне питання, яке болить дитячому громадському руху.

Хто, як не Молодіжна рада при Президентові змогла б його (вірніше його оточення) переконати видачі відповідного указу? Інші шляхи по цих пір результату не дали.

Ще одна проблема. Бюрократичні структури гальмують ідею відродження дитячого свята 19 травня. Хто в темі, той пам’ятає про День піонерії. Зараз це повинне було б називатись День Дитячих громадських організацій (піонери – це лише одна із 13-ти всеукраїнських ДГО). Знову ж таки, як донести це до Президента? Переписуємось понад рік. А писати відписки всі в Україні вміють. От і немає у дітей свого свята, як у студентів – День студента, День молоді.

Пропозиція. Раду при Президентові відновити, зробивши її двопалатною. Одна палата – представники організованого молодіжного руху, друга – представники дитячого громадського руху. Чому? А дітей в Україні стільки ж, як і молоді, якщо рахувати по-старому (до 28 років). Да і посудіть самі: чиї проблеми більш потрібно лобіювати перед органами влади – дитячі, чи 35-річної „молоді”? Скільки грошей мають діти і молодь із всеукраїнської молодіжної організації молодих підприємців, держслужбовців, депутаті?

Взагалі-то цікава тема: „Лобіювання інтересів молодих держслужбовців та депутатів в органах влади”. А ще є ВМГО помічників дупутатів ...

Стефанович Олександр – радник міністра з питань дитячого громадського руху, керівник „Дитячого альпійського руху України”.


















Bookmark and Share