Андрій Прокопенко: тільки молодь зробить українську державу ефективною


Основна проблема сьогодні, що український економічний розвиток не наближає нас до постіндустріального суспільства, та, головне - ми не маємо адекватної стратегії.

В світовому господарстві спостерігається перехід від індустріального до постіндустріального суспільства. Найважливішою тенденцією є зміна структури економіки: зростання частки високотехнологічних продуктів та послуг, які визначають конкурентоспроможність постіндустріальних країн. Чи рухається Україна в прогресивному напрямку? Цифри свідчать про зворотнє*:

1. Стабільно зменшується частка готової продукції в структурі експорту, яка в 2006 році склала лише 29,9%. В майбутньому слід очікувати посилення цієї негативної тенденції, адже відбувається подальше послаблення позицій вітчизняних виробників готової продукції на внутрішньому ринку.

Натомість в українському експорті зросла частка сировинних товарів та продуктів проміжної переробки (металургія, хімічна промисловість та інше) і склала - 60,1%. Ця ситуація закріплює за Україною статус сировинного придатку та країни проміжної переробки.

Крім цього, зростання долі металургійної продукції в експорті до 43,3% веде до посилення залежності експортної динаміки від кон’юнктури на світових ринках металу. А враховуючи стрімку експансію Китаю на цьому ринку, необхідно передбачати негативні наслідки для української економіки в недалекому майбутньому.

2. В Україні не зростає частка послуг пов`язаних з інтелектуальною працею. На основі даних Держкомстату, в Україні зростає загальна частка послуг в економіці, однак аналіз структури послуг, показує, що найбільшу частку – 30% становлять послуги трубопровідного транспорту, які аж ніяк не є інноваційними. А на долю страхових, фінансових, комп`ютерних послуг, роялті та ліцензійних послуг разом взятих, припадає лише - 4,4% від загального експорту послуг.

3. Прямі іноземні інвестиції не спрямовані на розвиток інноваційної економіки. За 2007 р. прямі іноземні інвестиції в Україну склали 2,55 млрд. дол. Найбільшим інвестором в Україну є ЄС - близько 70 %. США – 5,7 %, Росія – 5,1% від загальної суми інвестицій в Україну. Однак, переважна частина до 70 % іноземних інвестицій спрямовується в швидко прибуткові сегменти економіки – торгівлю, металургію, харчову промисловість, нерухомість, і не сприяють реальному розвитку в Україні інноваційної економіки.
Серед іншого треба відмітити, що велика частина коштів, що обраховується Держкомстатом, як прямі іноземні інвестиції приходить в Україну з офшорних зон – Кіпр 17,1 %, Віргінські острови – 3,4%, Швейцарія – 2,4% (в якій існує офшорна зона – кантон Цуг). Ця велика доля коштів не є іноземними інвестиціями, в звичному розумінні, бо в переважній більшості здійснюється офшорними компаніями, що належать українським ФПГ і є елементами схем по ухиленню від сплати податків.


Україна не використовує наявні можливості. Приклади.

Принциповим завданням для України є розвиток тих галузей господарства, які є перспективними в сучасному світі. Українська космічна галузь є єдиною справді конкурентноздатною інноваційною галуззю на світових ринках. Україна має достатньо високий потенціал в аерокосмічній та ракетобудівній галузях і поки що відноситься до невеликого кола космічних держав (таких як США, Росія, Японія, Китай та ін.). Проблема української космічної галузі полягає в тому, що її успіхи обумовлені використанням ще радянського потенціалу та вузькій спеціалізації, яка обмежується виробництвом ракет-носіїв. Існуючий промисловий потенціал дозволяє ширше розвивати Україні космічну галузь, випускаючи супутники та системи дистанційного зондування Землі, що є надзвичайно прибутковими напрямками. Взагалі, космічна промисловість є однією з надприбуткових, за даними NASA кожний долар інвестований в космічні технології дає повернення інвестицій в 5-6 разів. Однак обсяг українських інвестицій в цю галузь є вкрай низьким – за даними Національного космічного агентства України (НКАУ) на космічну програму України виділяється 10-12 млн. дол. (для прикладу, США щорічно інвестує в космічну промисловість - 17 млрд. дол., Росія –1,2 млрд. дол.).

Одним з перспективних напрямків є розвиток суднобудування, яке попри значний потенціал все ще знаходиться в кризі. Суднобудівні заводи в Херсоні, Миколаєві та Києві здатні будувати будь-які види судів (включаючи танкери). Динамічний розвиток нафтового видобутку китайськими компаніями в африканському Судані, що супроводжується зростаючою потребою в танкерах для морських перевезень енергоносіїв в Китай, може бути основою швидкого відродження цієї стратегічної галузі.

Ще одна можливість – розвиток військового суднобудування. Україна може будувати військові кораблі, останнім з яких був авіаносець «Варяг» (проданий Україною через неможливість добудови в Китай в кінці 90-х). Партнером в цьому напрямку може бути Індія, яка активно розвиває свої військово-морські сили (що вже сьогодні є четвертими в світі). Індія активно купує озброєння, для прикладу, нещодавно придбала у Росії авіаносець «Адмірал Горшков» за 1,5 млрд. дол.

Україна не має стратегічного бачення використання свого географічного положення для розвитку транзитної держави. Для прикладу, Туреччина, Росія та Румунія (яка значно посилить свої позиції після вступу в Євросоюз), сьогодні активно просувають власні концепції розвитку Чорного моря на міжнародній арені. Український перспективний проект канал Дунай-Чорне море сьогодні знаходиться під загрозою зриву, оскільки зростає вірогідність програшу української стороною справи в міжнародному суді.

Чи можемо ми вплинути на розвиток держави?
Безперечно. У нас є всі можливості, щоб діяти, розвивати громадянське суспільство, впливати на ситуацію, приходити у владу та змінювати суспільство на краще. Але, крім цього, варто звернути увагу на три особисті життєві стратегії, щоденне впровадження яких, допоможе привести інвестиції в країну, забезпечити ріст населення, який необхідний для динамічного розвитку економіки, та підвищити ефективність держави, позбавивши її корупції та непрофесіоналів на відповідальних посадах:

1. Підвищувати власний освітній рівень. Контури сучасного світу визначає науково-технічний прогрес, головним ресурсом економіки стає інформація та знання, а головним фактором розвитку виступає людський капітал. Інвестиції у власний розвиток не лише надають кожному з нас переваги на ринку праці (як писав Ф. Фукуяма – в сьогоднішній Америці нерівність в оплаті праці обумовлюється рівнем отриманої освіти), але освіта громадян закладає основу конкурентоспроможності держави на світовій арені. Кардинальна зміна нашого суспільства має йти на основі розвитку безперервної освіти протягом життя та формуванні освітньої культури.

2. Будувати міцну родину та народжувати здорових дітей. Демографічна криза – це проблема кожного з нас. Депопуляція з 1992 року склала 4,6 млн., при цьому змінюється вікова структура населення – частка осіб 60 років і старше сьогодні 20,4% (за розрахунками ООН в 2050 р. становитиме 36,6%). Незбалансована демографічна структура (2,2 працюючих особи на пенсіонера) створюють по-перше, великі проблеми для пенсійної системи, по-друге, для системи охорони здоров`я, по-третє, для економіки в цілому, що не забезпечена людськими ресурсами та позбавляється перспектив розвитку. Вирішувати цю проблему можна різними шляхами, але основний – це збільшення тривалості життя та зростання народжуваності. Ми можемо, допомогти цьому пропагуючи справжні цінності – здоровий спосіб життя, відсутність шкідливих звичок, правильне харчування. Та вимагати, щоб сім`я, як найважливіший соціальний інститут, отримала всебічну підтримку, - особливо молоді родини.

3. Займати активну громадянську позицію. Одним з критеріїв прогресу є міра усвідомлення стратегій соціального прогресу та включеності в суспільне життя. Потрібно критично оцінювати реальність, вимогливо ставитись до влади та усвідомити, що кожен з нас спільно з іншими, здатен змінювати соціальне середовище, соціальні процеси та підвищувати ефективність державних інституцій – це абсолютно необхідно як кожному з нас так і нашому суспільству в цілому.

Андрій Прокопенко, директор Інституту процесів соціального розвитку, член Київської ФРІ, кандидат філософських наук.

* - за основу ми взяли обсяги експортно-імпортних операцій.




































Bookmark and Share