Унікальний літературно-мистецький проект для талановитої молоді реалізований на Закарпатті


Про те, як визрівав та втілювався проект розкажуть керівник проекту від „Фундації Регіональних Ініціатив” Володимир Феськов та представник НЛО „Ротонди”, молодий літератор Вік Коврей.

- Розкажіть, як виникла ідея проекту. І чи можете сказати зараз, коли проект перебуває на завершальній стадії, що вдалося повністю втілити початковий задум?

Вік Коврей: Взагалі ідея виникла дуже давно. Адже НЛО (неформальне літературне об’єднання) „Ротонда” та активна, творча молодь вже давно проводили літературні читання в Ужгороді, перформансні акції з атракціями тощо. Але нам виявилося цього замало. Ми подумали: а чому б нам не провести подібні акції більш масштабно,? Саме тому ми вирішили втілити в життя проект „Карпатська саламандра”. Що ж до оцінки, то ,звичайно, не все вийшло ідеально. Є певні нюанси і недоліки, але безумовно є й плюси. І власне сама реалізація подібного проекту - це вже великий позитив!

- Чим цей проект був цікавий для „Фундації Регіональних Ініціатив”? Чому ФРІ взялася за його втілення?

Володя Феськов: З’явилася унікальна можливість, якої ми чекали досить довго. У НЛО „Ротонди” виникла ідея укласти та видати альманах, у який б увійшли твори молодих письменників Закарпаття. У той же час я зміг викласти, і доповнити ідею своїм баченням – як захопити, залучити до проекту якнайширше коло молодих творчих людей. Таким чином ми хотіли з усіх куточків нашого краю зібрати найталановитіші „зерна”, які б лягли в основу нашого молодіжного альманаху.
Звичайно, проект сам по собі є унікальним! Таке робиться вперше, і я думаю, що не лише на теренах Закарпаття. Вік може підтвердити, що для молоді особливо гострою є проблема можливості друкувати свої твори. На сьогодні це досить складний процес. У тому числі і в фінансовому плані. Тому більшість обдарованої молоді не бачачи перспективи, пише просто „у стіл”, а згодом взагалі кидає творчість. Ми хотіли спробувати змінити такий стан справ.
В ОДА, куди ми подавали проект „Карпатська саламандра” на конкурс для фінансування, він також викликав жваве зацікавлення й інтерес. Унікальність проекту й посприяла тому, що ми виграли це фінансування . Сам проект уже триває 9 місяців. Протягом цього часу було зроблено немало цікавих речей – відбувалися літературні вечори, читання, зустрічі, збір та оцінювання творів. Звичайно, це пілотний проект, тому є чимало зауважень, недоліків. Після його завершення ми, без сумніву, проведемо аналіз, „роботу над помилками”, для того, щоб вдосконалити його і наступного року провести на значно вищому рівні.

- Вік, розкажи, як і ким відбиралися молоді письменники та оцінювалися твори, які потрапили до збірки?

- Насправді було два шляхи відбору. Перший – це прийти на нашу літературну акцію, яка проходила у певному місті. Послухати наші твори, і долучитися – біля „вільного мікрофону” завжди була можливість озвучити свої тексти, для того, щоб ми могли сприйняти їх рівень. Інший варіант – надсилати нам друковані та електронні тексти. Тоді, можливо, ми не стільки оцінюємо ораторські здібності, артистичність автора, скільки самі тексти, їхню літературну, художню цінність. Так, у ваганнях, суперечках, дискусіях і народилася „істина”, вималювалися ті твори, які Рада вирішила затвердити як такі, що увійдуть до збірки.

- А хто входив до складу Ради?

Вік Коврей: Спочатку була ідея сформувати її зі старшого покоління письменників, але оскільки ми побачили, що такий формат не дуже виправдовує себе, адже у всіх літераторів були надто різні погляди на твори то ми вирішили, що НЛО „Ротонда” може взяти на себе таку місію – відібрати твори таким чином, щоб вони усі відповідали певному рівню, вписувалися в загальну концепцію, мали якесь спільне бачення. Це, наприклад, або постмодерн, або хай навіть романтизм, але щоб усі твори гармонійно сприймалися і утворювали певну якусь цілісність.

- Володю, у чому полягала допомога ФРІ у реалізації проекту?

Володя Феськов: Потрібно наголосити, що Вік – це людина творча. У нього виник задум випуску альманаху, проведення літературного конкурсу, різноманітних заходів. З нашого боку був більш прагматичний підхід до втілення цієї ідеї. Я, як керівник „Карпатської саламандри” від ФРІ, одразу загорівся ідеєю розширити географію проекту – провести його більш масштабно на обласному рівні, у різних куточках Закарпаття, щоб охопити, активізувати якомога більшу кількість творчої молоді.
Також ФРІ надавала технічну допомогу під час самого виходу книжки, брала на себе певні організаційні моменти, фінансовий, інформаційний аспекти. Зрозуміло, що в будь-якому процесі є купа бюрократичних моментів, якими творчих людей навантажувати не слід . Тому ми їх намагалися брати на себе.

- У альманасі „Карпатська саламандра” будуть представлені також і твори молодих жудожників. Чи із самого початку був такий задум синтезу літератрної та зображувальної творчості?

Вік Коврей: Такий задум був із самого початку. Це взагалі характерно для Ротонди, для нашої „горянської братії” – синтез різних видів мистецтв. Коли проводимо літературні читання, то обов’язково намагаємося поєднати їх з музикою чи художнім мистецтвом. Тому уже на першій акції, яка відбувалась в Ужгороді, під назвою „Осінні медитації” (на якій був присутній і Андрухович) ми задумали, щоб під час читань творів, творили й художники. Таким чином ми залучали їх до творчого процесу. Трішки важче це виходило у регіонах. Тому ми часто робили свої читання десь на виставках молодих художників, під час презентацій тощо. Шукали креативних молодих людей, співголосні нам тональності у їх творчості. І ті роботи, які підійшли до наших авторів, ми звичайно використали, щоб поєднати художнє слово з певним мистецьким вираженням.

- Які підтексти слід шукати у назві збірки „Карпатська саламандра”?

Вік Коврей: Назва у мене виникла одразу, як тільки задумовувався проект. Це якась ремінісценція з минулим, коли я бував у бабусі, ходив по горам, по заповідникам і бачив саламандру – цей релікт Червоної книги... І я думаю, що чимось наша молодь нагадує цю саламандру. Власне, не ведмедя якогось, з яким звикли асоціювати Закарпаття. Саламандра – це такий тотем, який, як на мене, легко може прижитися до молодого літературного покоління, тому що він, по-перше – рідкісний, занесений до Червоної книги, по-друге, він – красивий, по-третє, він – отруйний . Багато різних нашарувань смислів і підтекстів є у ньому. Але, мені здається, усе це розшифровувати, можливо навіть не варто. Адже кожен читач самостійно щось своє у цій збірці побачить – або позитив, або негатив, - усе це залежатиме від смаків та сприйняття самого реципієнта.

Володя Феськов: Карпатська саламандра – для мене це щось автентичне, притаманне саме нашому краю. Не секрет, що у нашому мистецькому середовищі існує така проблема, актуальна і на сьогоднішній день, - що б не робилось, що б не творилось, воно зазвичай не заходить за межі гір. А для того, щоб якісь результати вийшли за межі гір, потрібно докласти неабияких зусиль. Тому ми знаходимось на якійсь такій периферії, і варимося у своєму казані. Проект „Карпатська саламандра” мені сподобався насамперед тим, що це можливість показати щось наше, оригінальне, неповторне, яке буде цікаво не тільки нам самим, але й усій Україні. Книжка має бути дуже цікавою, адже про існування аналогів подібного проекту у молодіжній тематиці мені принаймні не відомо.

- Чи планують НЛО „Ротонда” та ФРІ подальшу співпрацю? І якщо так, то які саме проекти маєте намір спільно втілювати в життя?

Вік Коврей: Будь-яка співпраця корисна, якщо обидві сили долучають до цього максимум зусиль. Я сподіваюся, що у наших наступних співпрацях (я думаю, що вони обов’язково будуть) нам усім треба буде докласти ще більше зусиль, більше активності, більше самовіддачі, і тоді нам вдасться зробити ще більш якісний продукт, та водночас уникнути тих помилок та недопрацювань, які були допущені нами зараз.
Якщо наступного року ми зможемо втілити якийсь якісний, гучний проект (не тільки для Закарпаття, а й на всеукраїнському рівні), або ж продовжити цей, зробити його ще кращим, вибрати усе найпозитивніше, тоді буде сенс працювати далі!

Володя Феськов: Карпатська саламандра – це проект цікавий і потрібний, а отже і ми – ФРІ та „Ротонда” - потрібні одне одному, адже кожен з нас додав для втілення те, що не міг дати інший. У нас є здорова співпраця, а також спільна мета – працювати на користь молоді, на користь краю, на користь країни. До того ж у „Фундації Регіональних Ініціатив” є дуже хороша традиція – усі найкращі проекти, впровадження брати на озброєння у майбутньому, продовжувати, вдосконалювати та поширювати.
Я сподіваюся, що наша книжка, яка буде розповсюджена по бібліотекам Ужгорода, нашої та інших областей буде надихати, мотивувати молодих людей творити далі. Адже вони побачать, що насправді проблеми із виданням творів насправді не такі вже й нездоланні, що існують проекти завдяки яким, можна опублікувати власні твори, познайомити з ними читача.








































Bookmark and Share